11-1013/11 Про таємне, повторне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням на територію домоволодіння - 17.01.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області, з базовою загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

- 07.10.2010 року вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 1 рік

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно зі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за вказаним вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що у період з 8 по 10 грудня 2010 року, точної дати слідством не встановлено, він у вечірній час, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, таємно, повторно проник до домоволодіння по АДРЕСА_2 належного ОСОБА_5, де скориставшись тим, що господар є людиною похилого віку та у той час відпочивав у будинку, викрав алюмінієвий бідон ємністю 38л вартістю 435 грн. 50 коп., який знаходився біля входу до сарайного приміщення, чавунний казан ємністю 12л вартістю 227 грн. 70 коп., чавунний казан ємністю 10л вартістю 188 грн. 10 коп., які знаходились на подвір’ї перед входом до сарайного приміщення. Викрадені речі ОСОБА_4 перевіз велосипедом до нежилого будинку біля місця свого проживання, після чого вдруге повернувся до домоволодіння потерпілого, де з-під дерев’яного під навісу викрав слюсарні тиски (лещата) вартістю 132 грн., які було прикручено до дерев’яного столу, алюмінієвий бідон ємністю 10л вартістю 190 грн. 95 коп., який знаходився під вказаним котлом та за допомогою велосипеда перевіз викрадене майно до нежилого будинку, тим самим заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 1174 грн. 25 коп.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок районного суду скасувати як незаконний у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання. Через неправильну перекваліфікацією дій ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції у повному обсязі та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_4, у його інтересах законного представника ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2, які просили залишити вирок районного суду без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню в частині кваліфікації дій та призначеного ОСОБА_4 покарання з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст. 22 КПК України і суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення майна (крадіжки), повторно з подвір’я домоволодіння ОСОБА_5

Так, засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що у період з 8 по 10 грудня 2010 року він у вечірній час двічі таємно проникав до домоволодіння по АДРЕСА_2 належного ОСОБА_5, де пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, біля сарайного приміщення викрав алюмінієвий бідон ємністю 38л, та з подвір’я перед входом до сарайного приміщення викрав два чавунних казани ємністю 12л та 10л. Викрадені речі він велосипедом перевіз до нежилого будинку біля місця свого проживання, після чого вдруге повернувся до домоволодіння потерпілого, де з-під дерев’яного піднавісу викрав слюсарні тиски, які було прикручено до дерев’яного столу та алюмінієвий бідон ємністю 10л, які велосипедом перевіз до того ж нежилого будинку.

Вказані покази ОСОБА_4 протягом досудового та судового слідства у справі були послідовними, незмінними, а тому щодо їх достовірності у колегії суддів сумнівів немає.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину також підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами у справі:

- протоколом огляду місця події від 06.07.2011 року, під час якого встановлено місце скоєння ОСОБА_4 злочину –подвір’я домоволодіння ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 та вилучено речові докази по справі –два бідони, два чавунні казани та слюсарні тиски (а.с. 7-9);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.08.2011 року, під час якого ОСОБА_4 вказав на місце та спосіб скоєння ним злочину (а.с.43-47);

- протоколом огляду речових доказів від 03.08.2011 року, які були вилучені з домоволодіння потерпілого – двох бідонів, двох чавунних казанів та слюсарних тисків (а.с. 57);

- протоколом виїмки від 11.08.2011 року, під час якої у ОСОБА_4 вилучено знаряддя скоєнні злочину –велосипед (а.с. 62).

Таким чином, суд правильно встановив фактичні обставини справи, але юридичну оцінку діям засудженого дав не вірно.

Як встановив суд, ОСОБА_4 таємно викрав майно потерпілого, яке знаходилося на подвір’ї його домоволодіння, а саме біля сарайного приміщення та перед входом до сарайного приміщення –місця, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб, у даному випадку огорожу. Вказані обставини підтверджуються як показами засудженого, так і показами потерпілого ОСОБА_5, ніким не оспорюються, а тому колегія суддів вважає їх об’єктивними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України, так як він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_4, колегія суддів враховує обставини скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, характеризується негативно, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, раніше притягався до кримінальної відповідальності, обставини, що пом’якшують покарання –щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставину, що обтяжує покарання –скоєння злочину щодо особи похилого віку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 362, 378 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_4 в частині кваліфікації його дій та призначеного покарання скасувати.

Визнати ОСОБА_4 винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту міру покарання за попереднім вироком і остаточно до відбування призначити 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ України через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.