Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :

Мишинчук Н.С./ головуючої /

Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.

з участю прокурора Лемака Р.В., захисника ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

-17.08.1993 року Воловецьким районним судом за ч. 3 ст. 17- 18 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, згідно ст. 46 -1 КК України (2341-14) відстрочено виконання вироку;

-10.11.1993 року Воловецьким районним судом за ч. 1 ст. 215-3 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

-14.01.1997 року Воловецьким районним судом за ч. 3 ст. 81 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

-24.12.1999 року Воловецьким районним судом за ч. 1 ст. 81 КК України на 3 (три) роки 7 (сім) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

-23.07.2004 року Міжгірським районним судом за ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 185 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі, зміненого ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22.09.2004 року та остаточно призначено за ч. 3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі;

-16.05.2007 року Воловецьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Між гірського районного суду від 23.03.07.2004 року і призначено остаточно покарання 4 (чотири) років позбавлення волі;

-12.08.2008 року Воловецьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (два) місяці позбавлення волі, зміненого ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18.12.2008 року та призначено за ч. 3 ст. 185 КК України 4 (чотири) роки 2(два) місяці;

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

-31.03.2005 року Воловецьким районним судом за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

-16.05.2005 року Воловецьким районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, згідно ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначено остаточне покарання у виді 4-х(чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки;

-26.09.2007 року Ужгородським міськрайонний судом за ч. 2 ст. 185 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Воловецького районного суду від 16.05.2005 року і призначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04.10.2010 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання строком 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 2( два) дні. Судимості не були зняті чи погашені в установленому законом порядку;

-засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 81, ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 26.09.2007 року у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі і остаточно призначено 5 (п’ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_3, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, на підставі п. п. 2, 4 ст. 76 КК України заборонено виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та зобов’язано періодично з’являтись в цей орган для реєстраці.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь держави судові витрати в розмірі 281 грн. 40 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи та 281 грн. 40 коп. за проведення трасологічної експертизи, всього 562 грн. 80 коп.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 81 КПК України.

Запобіжним заходом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено – тримання під вартою.

Запобіжним заходом ОСОБА_7, залишено підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 постановлено обчислювати з моменту затримання - з 10 червня 2011 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту затримання- з 17 червня 2011 року.

За цим вироком ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними у тому, що 06.06.2011 року о 23 год. 00 хв. за попередньою змовою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили крадіжку у магазині "Світ меблів" по вул. Зарічній, 1а в смт. Воловець, шляхом розбиття вітринного скла проникли у магазин та викрали з нього майно, належне приватному підприємцю ОСОБА_8 наступне: 10 електричних розеток світло-коричневого кольору марки "Е1-В1" на два штекери вартістю 45 гривень за одну штуку на загальну суму 450 грн., 10 електричних розеток коричневого кольору марки "Е1-В1" на один штекер вартістю 40 грн. за одну штуку на загальну суму 400 грн., 9 електричних вмикачів світло-коричневого кольору марки "DELYX" вартістю 15 грн. за один вмикач на загальну суму 135 грн., 4 електричних вмикачів білого кольору марки "DELYX" вартістю 15 грн. зо один вмикач на загальну суму 60 грн., 10 електричних вмикачів білого кольору двохсекційних, марки "Е1-В1" 20 грн. за один вмикач, на загальну суму 200 грн.,4 електричні розетки білого кольору для одного штекера марки "DELYX" вартістю 10 грн. за одну розетку на загальну суму 40 гривень, 10 телефонних розеток білого кольору для двох штекерів "Е1-В1" вартістю 15 грн. за одну розетку на загальну суму 150 грн., 20 електричних вмикачів білого кольору марки "DELYX" вартістю 10 грн. за один вмикач на загальну суму 200 ргн.. 1 електричний вмикач коричневого кольору двосекційний марки "Е1-В1" вартістю 28 грн., 10 телефонних розеток білого кольору для одного штекера марки "Е1-В1" вартістю 19 гривень за одну розетку на загальну суму 190 грн., одну розетку білого кольору для антени марки "DELYX" вартістю 10 грн., 16 подвійних горизонтальних рамок марки "Е1-В1" вартістю 13 грн. за 1 рамку на загальну суму 208 грн., 10 трійних горизонтальних рамок марки "Е1-В1" вартістю 20 грн. за одну рамку на загальну суму 200 грн., 10 четверних горизонтальних рамок марки "Е1-В1" вартістю 28 грн. за одну рамку на загальну суму 280 грн., 10 флаконів силікону марки "Церазіт Акваблок" вартістю 45 грн. за один флакон на загальну суму 450 грн., 5 флаконів силікону марки "Церазіт Санітарний" вартістю 27 грн. за один флакон на загальну суму 135 грн., телевізор марки "Електрон", вартістю 950 грн., а також гроші з каси в сумі 350 грн., чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4436 грн.

В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи факту вчинення інкримінованого йому злочину і правильності кваліфікації своїх дій, просить вирок суду змінити внаслідок суворості призначеного покарання та призначити йому більш м’яке покарання, застосувавши ст. 69 КК України. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що потерпілий претензій до нього немає, а при призначенні покарання це не враховано, як і стан його здоров’я, що він хворіє на туберкульоз. Вказує також, що до нього з боку працівників міліції застосовувався психологічний та фізичний тиск, через що він змушений був дати неправдиві свідчення щодо ОСОБА_6. Фактично крадіжку він вчиняв без останнього. Крім того, просить застосувати до нього ЗУ "Про амністію у 2011 році" (3680-17) .

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить пом'якшити призначене йому покарання та застосувати до нього ст. 69 КК України, врахувати наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме його щире каяття та відсутність претензій з боку потерпілого ОСОБА_8 також те, що його мати хворіє на онкологічне захворювання, а сам він проживає з бабусею та дідусем. Свою вину в скоєному визнає частково, наміру вчиняти злочин не мав, вказує, що суддя не взяв до уваги, що в приміщення магазину під час скоєння крадіжки він не проникав, нічого особисто не крав, що в його діях є наявним інший склад злочину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_5 про підтримання апеляції та його прохання про пом`якшення покарання, захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_6 про перекваліфікацію дій на ст. 396 КК України та про пом`якшення покарання, виступ прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляцій засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6В.у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка) за попередньою змовою з групою осіб, поєднаної з проникненням в приміщення та кваліфікація дій за ч.3 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними в справі та наведеними у вироку доказами, в їх сукупності.

Щодо призначеного ОСОБА_5 покарання, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції призначив його з дотриманням вимог ст. 65 КК України, і за своїм видом та розміром покарання є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Призначаючи покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, його особу, дані, які характеризують ОСОБА_5, зокрема, те, що він неодноразово був засуджений та відбував покарання у місцях позбавлення волі, після цього належних висновків для себе не зробив, на підставі вказаного, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки його перевиховання можливе лише в цих умовах.

Разом з тим, суд взяв до уваги і те, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується задовільно, що крадіжку вчинив в стані алкогольного сп’яніння, крім того, врахував обставину, що пом’якшує покарання - щире каяття засудженого і тому вірно призначив йому строк покарання в межах, передбачених санкцією ч.3 ст. 185 КК України.

Посилання засудженого в апеляції на те, що він хворий на туберкульоз є необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які дані, котрі б підтвердили наявність у нього вказаної хвороби.

Враховуючи наведене, підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає, оскільки по справі не встановлено декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Безпідставними є доводи засудженого щодо застосування до нього психічного та фізичного насильства під час провадження досудового слідства. З матеріалів справи видно, що постановою прокурора від 7 вересня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Воловецького РВ УМВС України в Закарпатській області на підставі п.1 ст. 6 КПК України, за відсутності події злочину / а. с. 37 /.

Щодо прохання ОСОБА_5 про застосування до нього ЗУ "Про амністію у 2011 році" (3680-17) , то таке не може бути задоволено, оскільки амністія не застосовується до осіб (ст. 7 Закону) які мають дві і більше судимості.

Стосовно доводів апеляції засудженого ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію його дій, як і твердження ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 не приймав участі в крадіжці, то такі є необгрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, і ОСОБА_5, і ОСОБА_7 ствердили, що ОСОБА_6 разом з ними приймав участь в злочині : стояв на дорозі та дивився чи хто не буде йти, а далі допоміг ОСОБА_7 викрасти телевізор, вживав заходів, щоб довезти цей телевізор до місця проживання ОСОБА_7 - у м.Берегів.

Співучасть ОСОБА_6 у вчиненні злочину є доведеною. Встановлено, що співучасник ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_6 проник до приміщення магазину з метою крадіжки чужого майна. При цьому ОСОБА_6, хоча безпосередньо не проникав у приміщення, однак його дії, які виразились у наданні допомоги ОСОБА_7 в перенесенні викраденого ним телевізора з магазину, а далі і в перевезенні, свідчать про його умисел на вчинення крадіжки у співучасті групою осіб шляхом проникнення до приміщення.

Дане стверджується показаннями самого ОСОБА_6, підсудного ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, даних ними як на судовому слідстві, так і в судовому засіданні / т.2 а.с. 245-247, т. 3 а.с. 19, 39/.

Тому апеляційні доводи ОСОБА_6 про його невинуватість у вчиненому, апеляційний суд вважає безпідставними, як і доводи про необхідність перекваліфікації його дій на ст. 396 КК України.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що і покарання судом першої інстанції йому призначено правильно, з урахуванням ст. 65 КК України: ступені тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_6 та конкретних обставин справи, у тому числі і тих, що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для зміни цього покарання апеляційний суд не знаходить. Ця обставина, що у підсудного хвора мати, апеляційний суд не може взяти за обставину, що пом`якшує покарання, оскільки не встановлено, що мати знаходиться на утриманні та опікуванні останнього.

Таких порушень вимог закону при розгляді справи, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

апеляції засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.09.2011 щодо них - без зміни.