Справа №1-41/11 

Головуючий у І інстанції Шмідт С.А.

Провадження №11/0390/685/11 

Доповідач Міліщук С.Л.

Категорія: ч.2 ст. 185 КК України

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Міліщука С.Л.,

суддів – Фідрі О.М., Матата О.В.,

при секретарі – Уманській Л.С.,

з участю прокурора – Старчука В.М.,

засудженої – ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Турійського районного суду від 16 серпня 2011 року, яким –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка с. Овлочин Турійського району Волинської області, непрацююча, із професійно-технічною освітою, незаміжня, має на утриманні малолітню дитину, судима 30 грудня 2010 року Турійським районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання, якщо протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї на цей період обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, проживаюча в АДРЕСА_1, –

засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частини невідбутого покарання за вироком Турійського районного суду Волинської області від 30 грудня 2010 року –2 (два) роки позбавлення волі, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням –якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї на цей період обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 450 (чотириста п’ятдесят) гривень в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній –підписку про невиїзд.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати –

За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що будучи судимою 30 грудня 2010 року Турійським районним судом Волинської області за ч.2 ст. 185 КК України, 14 квітня 2011 року біля 15 години 30 хвилин, перебуваючи в одній із житлових кімнат будинку своєї матері ОСОБА_1, що в с. Овлочин Турійського району Волинської області, з метою заволодіння чужим майном, повторно таємно викрала із жіночої сумочки, належні ОСОБА_3, гроші в сумі 700 грн., якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.

У поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації її дій, в той же час зазначає, що суд при призначенні покарання залишив поза увагою те, що ОСОБА_2 характеризується негативно, заподіяні збитки не відшкодувала, новий корисливий злочин вчинила під час іспитового строку, а тому безпідставно застосував до неї ст. 75 КК України.

Просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального Закону та невідповідності призначеного покарання особі засудженої внаслідок його м’якості, та постановити новий вирок, яким призначити їй за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків –5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора на підтримання апеляції, пояснення засудженої, яка заперечила проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, провівши частково судове слідство, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у повторному таємному викраденні чужого майна, кваліфікація її злочинних дій за ч. 2 ст. 185 КК України є правильними і ніким не оспорюються.

Посилання прокурора на неправильне застосування судом кримінального Закону у зв’язку із призначенням ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів вважає обґрунтованим.

Так, частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Виходячи із цих положень Закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та роз’яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) , у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочин, це слід розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 остаточного покарання, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вчинила новий злочин в період іспитового строку, визначеного їй за вироком Турійського районним судом Волинської області від 30 грудня 2010 року, за вчинення аналогічного злочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 порушила умови застосування статті 75 КК України, а тому остаточне покарання їй слід було призначати відповідно до ч.3 ст. 78 КК України – за сукупністю вироків на підставі ст.ст. 71, 72 КК України.

Оскільки судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання було неправильно застосовано кримінальний Закон, то відповідно до вимог ст. ст. 367, 371 КПК України вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного їй покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який віднесено до категорії середньої тяжкості, особу винної – за місцем проживання характеризується негативно, новий злочин, який є злочином середньої тяжкості, вона вчинила під час іспитового строку.

Разом з тим, в якості обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_2, колегія суддів визнає її з’явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення останнього в стані вагітності, а також приймає до уваги, що вона має на своєму утриманні грудну дитину –ІНФОРМАЦІЯ_4, та відсутність у неї обставин, які б обтяжували покарання.

З урахуванням наявності у ОСОБА_2 декількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, та особи винної, колегія суддів приходить до висновку, що призначення останній за ч.2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, як про це просить прокурор у поданій апеляції, явно не відповідатиме характеру вчиненого злочину та особі винної, а тому вважає за можливе призначити їй мінімальне покарання у виді позбавлення волі, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання і у неї на утриманні перебуває грудна дитина, колегія суддів вважає за доцільне, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід їй залишити попередній –підписку про невиїзд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів –

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

вирок Турійського районного суду від 16 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного їй покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Турійського районного суду Волинської області від 30 грудня 2010 року, та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання –3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній –підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Даний вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту проголошення.