Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 08 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року.

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від

11 січня 2011 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком

2 роки, з покладенням обов’язку, передбаченого пунктом 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути: з ОСОБА_7 – 12 750 грн на користь ОСОБА_6, 1950 грн – на користь ОСОБА_5, 96 250,11 грн – на користь ОСОБА_8; з ПАТ СК "Провідна" на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – по 2 550 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня

2011 року вирок районного суду в частині розв’язання цивільних позовів ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 18 липня 2009 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки "GEELY MR 7151 A", державний номерний знак

НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Нова Одеса – Сухий Єланець Новоодеського району Миколаївської області, наближаючись по другорядній дорозі до перехрестя нерівнозначних доріг, порушивши вимоги п. п. 2.3 (б), 16.11 та знаку 2.1 "Надати дорогу" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) виявив неувагу до дорожньої обстановки та її змін, не надав дорогу автомобілю "TOYOTA COROLLA", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, який рухався в напрямку м. Миколаєва по об’їзній дорозі м. Нова Одеса, що є головною, внаслідок чого здійснив зіткнення з цим автомобілем. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, а пасажиру ОСОБА_5 – тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі потерпілі, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, просять скасувати ухвалу апеляційного суду в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Обгрунтовуючи свою позицію скаржники зазначають, що суд не мав достатніх підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, а достатнім та справедливим покаранням для нього може бути покарання виключно у виді позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала судові рішення по справі законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій підтверджуються зібраними у справі доказами, що були досліджені в судовому засіданні, що у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, апеляційний суд такі вимоги закону належним чином не виконав.

Зокрема, з огляду на зміст апеляційних скарг, потерпілі у них посилаються на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину внаслідок м’якості та неправильності вирішенню цивільного позову. На обґрунтування своїх доводів в частині м'якості покарання потерпілі, зокрема, вказували, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано щире каяття у вчиненому злочині, повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину такими обставинами, що пом’якшують покарання засудженого. На думку потерпілих, оскільки ОСОБА_7 не усвідомив свого вчинку, не відшкодовував завдану матеріальну шкоду, повністю не визнавав цивільний позов і навіть не вибачився перед ними, то достатнім та справедливим покарання для нього може бути тільки покарання у виді позбавлення волі.

Відмовляючи у задоволенні апеляцій потерпілих, колегія суддів апеляційного суду порушила вимоги ст. 377 КПК України, а саме, зазначивши у своїй ухвалі доводи апеляцій, не навела переконливих мотивів, на підставі яких визнала доводи в частині м’якості покарання безпідставними. Так, зокрема, колегія суддів у порушення вимог зазначеного вище процесуального закону, спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині призначення покарання, обмежилася лише перерахуванням позитивних обставин, що впливають на покарання, не навівши мотивів, з яких вона відкидає доводи потерпілого.

Крім того, апеляційний суд необґрунтовано визнав відсутність судимостей обставиною, що пом’якшує його покарання, оскільки дані про наявність чи відсутність судимостей є обставинами, що характеризують особу засудженого.

Також не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи вказівка апеляційного суду, що засуджений на час розгляду справи судом є безробітним в зв'язку з чим не має можливості відшкодовувати завдану потерпілим шкоду, оскільки довідка про зайнятість ОСОБА_7 датована 10 листопада 2009 року, а апеляційний розгляд справи відбувся

22 березня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу потерпілих задовольнити частково, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд має всебічно дослідити обставини справи та дані про особу засудженого, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг потерпілих й з урахуванням усіх обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.