Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 лютого 2011 року.

Постановою прокурора відділу прокуратури Херсонської області В. Нікітіна від 17 вересня 2008 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

До районного суду вказану постанову оскаржив ОСОБА_6

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 січня 2011 року задоволено скаргу ОСОБА_6 та скасовано вказану постанову прокурора відділу прокуратури Херсонської області В. Нікітіна від 17 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 лютого 2011 року постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 січня 2011 року про скасування постанови прокурора відділу прокуратури Херсонської області В. Нікітіна від 17 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України змінено: виключено з абзацу 19 після слів "а саме" до кінця абзацу частину тексту про деталізацію проведення розшукових заходів з поміткою грошей спецзасобами та застосування диктофону. Апеляцію прокурора задоволено частково.

З постанови прокурора від 17.09.2008 року про порушення кримінальної справи вбачається, що 11.09.2008 року до УБОЗ УМВС України в Херсонській області звернувся із заявою приватний підприємець ОСОБА_7, в якій вказав, що начальник Бериславського РВ ГУ МНС ОСОБА_6 вимагає у нього 600 грн. за непроведення перевірки дотримання правил пожежної безпеки в салоні гральних автоматів АДРЕСА_1. 12.09.2008 року, біля Бериславського районного суду ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 600 грн. хабара.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд при розгляді постанови про порушення кримінальної справи вийшов за межі своїх повноважень, а саме вдався до оцінки доказів, чого не мав робити на даній стадії розгляду справи, знову не виконавши вказівки Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 98 КПК України кримінальна справа порушується за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Із змісту зазначеного закону вбачається, що на цій стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і закон не вимагає надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Згідно із вимогами ст. 236-8 КПК України, якою передбачено порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, також зазначено, що при розгляді скарги на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Ці вимоги закону суд не виконав. Розглядаючи скаргу ОСОБА_6 на постанову прокурора про порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, суд у постанові зазначив, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора не було ні законного приводу, ні достатніх даних, отриманих у визначеному законом порядку, що вказували б на об’єктивне існування в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

При цьому, суд, скасовуючи зазначену постанову прокурора, послався на незаконність джерел отримання доказів, які стали приводом і підставою для порушення кримінальної справи, а також вказав, що матеріалами справи спростовується той факт, що за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано та перебуває на обліку в ДПІ об’єкт ПП ОСОБА_7 "Зал гральних автоматів", саме за заявою якого було розпочато перевірку.

З наведеного вбачається, що суд оцінив обсяг обвинувачення та допустимість доказів і їх достовірність, що є неприпустимим з огляду і на рекомендації, надані в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 1 "Про деякі питання, які виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (v0001700-05) .

Таким чином, перевіряючи наявність чи відсутність підстав для порушення кримінальної справи, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини, які, відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальній справі і можуть бути встановлені лише під час досудового слідства в умовах визначеної законом кримінально-процесуальної процедури після порушення кримінальної справи.

Порушення зазначених вимог кримінально-процесуального закону, допущенні місцевим судом, не були повністю усунуті і під час апеляційного розгляду справи, а доводи апеляції прокурора не були належним чином перевірені.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що судові рішення по вказаній справі вже двічі скасовувалися ухвалами Верховного Суду України від 25 серпня 2009 року та 30 вересня 2010 року, в яких зверталася увага, що приводом для порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_7 про вимагання у нього хабара ОСОБА_6, а підставами – матеріали дослідчої перевірки, згідно яких начальник Бериславського РВ ГУ МНС ОСОБА_6 вимагав у приватного підприємця ОСОБА_7 хабар у розмірі 600 грн. за непроведення перевірки дотримання правил пожежної безпеки в салоні гральних автоматів, та 12.09.2008 року отримав 600 грн., помічених спеціальною хімічною речовиною, і які були вилучені у ОСОБА_6 працівниками міліції.

При цьому, при розгляді справи втретє суди знову порушили вимоги ст. 399 КПК України, відповідно до яких вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, тобто суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно знову проігнорували вказівки Верховного Суду України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, вийшли за межі своїх повноважень, наданих законом при прийнятті рішення в даній справі, тому вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому, з урахуванням вимог ст. 399 КПК України, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду втретє підлягають скасуванню.

При новому судовому розгляді скарги ОСОБА_6 судам необхідно врахувати наведене та, керуючись вимогами статей 236-7, 236-8, 399 КПК України, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статями 394 – 396, 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 січня 2011 року про задоволення скарги ОСОБА_6 та скасування постанови прокурора відділу прокуратури Херсонської області В. Нікітіна від 17 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 лютого 2011 року щодо цієї постанови суду, скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.