Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 08 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_5 на вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2011 року.

Вироком Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 451 грн. 08 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він у травні 2010 року у гаю "Кубатал" у с. Ароматне Білогірського району АР Крим незаконно посіяв і виростив три кущі коноплі, які у листопаді 2010 року викопав, висушив, зірвав з них верхівки з квітами і плодами, виготовши таким чином особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, розфасував у сірникові коробки та паперові згортки й зберігав за місцем свого проживання з метою збуту.

11 січня 2011 року у ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 було виявлено і вилучено 0,63 г, 0,74 г, 1,2 г, 2,7 г, 2,9 г, 2,5 г, 0,6 г (загальною вагою 11,27 г у перерахунку на суху речовину) особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2011 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи висновки суду про доведеність винності ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про зміну вироку та ухвали у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що ОСОБА_8 вчинив хоча й тяжкий злочин, однак, на його думку, ні органами досудового слідства, ні судом не було встановлено даних, які б свідчили про те, що останній мав будь-яку користь з вчиненого. Вважає, що з огляду на положення ч. 2 ст. 59 КК України, з вироку слід виключити призначене ОСОБА_8 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

У своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну постановленого щодо ОСОБА_8 вироку та ухвали у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок суворості. На обгрунутвання своєї позиції зазначає, що слідство не здобуло ніяких доказів того, що ОСОБА_8 збув чи намагався збути наркотичні засоби, а відтак його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України. Крім того вважає, що судом при призначенні ОСОБА_8 покарання не в достаній мірі були враховані обставини, що помякшують покарання. Указує й на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора, а скаргу захисника підтримала частково, просила виключити з вироку посилання, як на доказ винуватості ОСОБА_8, на його показання як свідка, а в решті судові рішення залишити без зміни, захисника, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, засуджений та його захисник висловлювали у судах першої та апеляційної інстанцій. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_8, з якими погоджується і колегія суддів, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили, зокрема показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які у судовому засіданні пояснили за яких обставин у ОСОБА_8 були виявлені наркотичні засоби, а також підтвердили, що після їх виявлення останній пояснив, що вказані наркотичні засоби він придбав і зберігав з метою збуту; даними протоколу обшуку, згідно з яким у ОСОБА_8 було виявлена речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка була розфасована в коробки і паперові згортки; даними висновку судово-хімічної експертизи, згідно з якими, виявлені у ОСОБА_8 під час обшуку речовини є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом; даними протоколу огляду вилучених предметів, а також показаннями самого ОСОБА_8, який під час проведення досудового слідства, будучи допитаним, у тому числі й у якості підозрюваного, давав пояснення про те, що він виростив три кущі коноплі, зірвав їх, висушив, подрібнив та зберігав з метою продажу, при цьому зазначив, що збирався продавати наркотичний засіб у паперових згортках по 50 грн., а у сірникових коробках – по 200 грн.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

У касаційній скарзі захисника вірно зазначено, що показання ОСОБА_8, які він давав як свідок 11 січня 2011 року, не можу бути покладені в основу вироку як доказ його винуватості у вчиненні злочину, за який його засуджено, однак наведені та інші наявні у матеріалах справи докази підтверджують його винуватість у вчиненні цього злочину у повному обсязі.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_8 у незаконному виготовленні, зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів саме з метою збуту. Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Таким чином, твердження захисника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_8 необґрунтовано засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України є безпідставними.

Покарання ОСОБА_8 призначено з дотриманням ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який віднесено законодавцем до тяжких злочинів, даних про особу винного, з яких убачається, що він за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває. Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного та з огляду на те, що судом ОСОБА_8 призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованої йому статті, підстав вважати таке покарання несправедливим унаслідок суворості, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність призначення судом засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, то такі ж за змістом його твердження перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані необґрунтованими. Суд вірно зазначив у своїй ухвалі, що ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні злочину, обов’язковою ознакою якого є мета збуту, яка не виключає збуту саме з корисливих мотивів. З таким рішенням апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

При розгляді справи в апеляційному порядку не було допущено порушень вимог ст. 377 КПК України, а тому посилання захисника в цій частині також є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг прокурора та захисника засудженого.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2011 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника – без задоволення.