11-398/11 Про незаконне, умисне придбання рослин дикоростучої коноплі з метою подальшого використання її в особистих цілях, без мети збуту - 07.12.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Теребовлянського районного суду від 03 жовтня 2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, неодружений, освіта середня, непрацюючий, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року і 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покладено на засудженого обов’язок періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено без змін - заставу, а строк відбуття покарання постановлено рахувати з часу проголошення вироку.

Речові докази по справі постановлено знищити.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати 88,26 грн. за експертизу наркотичних засобів №2-1428 від 15.08.2007р.

Згідно вироку суду 16 липня 2007 року, біля 01 год., в темну пору доби, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (який засуджений за даний злочин згідно вироку Теребовлянського районного суду 21.11.2007 року), перебували в якості пасажирів на автомобілі таксі "Фаворит"Део-Сенс р\н НОМЕР_1, рухаючись з м. Бучач в напрямку м. Тернопіль зупинились на 91 км. а\д "Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль". Під час зупинки транспортного засобу останні відійшли на узбіччя вказаної дороги, де виявили самопосів дикоростучої коноплі. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи умисно, не вступаючи в попередню змову між собою, кожен окремо, вирішили нарвати виявлені рослини коноплі, з метою подальшого використання її в особистих цілях, без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нарвавши кожен по пакету коноплі, повернулись до автомобіля таксі і продовжили рух в напрямку м. Тернопіль. В ході руху даний транспортний засіб був зупинений працівниками ДПС ОДДЗ УДАІ в Тернопільській області, які викрили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєному злочині і виявили та вилучили в них дані пакети з рослинами коноплі, які останні перевозили в автомобілі. Згідно висновку №2-1428 від 15.08.2007 року, речовина рослинного походження зеленого кольору (частина рослин), які перевозив ОСОБА_1, має ботанічні ознаки рослини коноплі, містить тетрагідроканнабіол і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено –канабісом (марихуана). Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становила 120,55 гр.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій, просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 309 КК України посилаючись на те, що злочин він вчинив вперше, вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся та сприяв у його розслідуванні, характеризується позитивно.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію та просить вирок змінити з мотивів, викладених в апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту є обґрунтованим та в апеляції не оспорюється.

Разом з тим, суд, постановляючи вирок, не дотримався загальних засад призначення покарання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м’які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Однак, призначаючи ОСОБА_1 найсуворіший вид покарання, передбачений у санкції ч.1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі, суд жодним чином не мотивував свій висновок і не обґрунтував у вироку доцільність призначення саме такого виду покарання.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у максимальному розмірі, передбаченому в санкції статті обвинувачення, при наявності альтернативних видів покарання, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, що відповідно до вимог ст. 372 КК України є підставою для зміни вироку суду.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, вважається не судимим.

Враховуючи наведені пом’якшуючі обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, із врахуванням положень ст. 5 КК України, в редакції ч.1 ст. 309 КК України від 15.04.2008 року.

Таким чином, при апеляційному перегляді справи встановлені підстави для зміни вироку суду першої інстанції та пом’якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.