колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого –Авраменка М.Г.

суддів – Гайдай Р.М., Капічон О.М.

при секретарі Руденко О.С.

з участю прокурора –Стаховської Н.О.

потерпілого - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ставищенського районного суду від 26 вересня 2011 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком –2 роки і покладено обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 витрати на лікування потерпілих на користь Ставищенської ЦРЛ 5 863 грн. 39 коп.;

- на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальної шкоди –500 грн. та моральної шкоди –8 000 грн.;

- на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати - 4 159 грн. 08 коп.

Запобіжний захід –підписка про невиїзд.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 14 січня 2011 року близько 2 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки "OPEL KADET"д. н. з. НОМЕР_1, який згідно експертизи № 317 від 28.04.2011 року знаходився в технічно справному стані, рухався з невстановленою слідством швидкістю по вул. Червоноармійській в напрямку вул. Радянської смт. Ставище, під час вибору швидкості, в порушення п. п. 1.2, 1.5, 2.3, 2.9, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахував дорожню обстановку та темну пору доби, у зв’язку з чим, повертаючи праворуч не впорався з керуванням і з’їхав з проїжджої частини на узбіччя зустрічної смуги руху та допустив зіткнення з деревом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, який знаходився в автомобілі на момент ДТП, отримав тілесні ушкодження у виді забійної рани в області лоба, закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, закритої травми шийного відділу хребта із осколковим переломом тіла і дужки 2-го шийного хребця без порушення функції спинного мозку, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 68 Д від 12.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_3, який також перебував в автомобілі в момент ДТП, отримав тілесні ушкодження у виді забою м’яких тканин лівої вилично-вушної ділянки, струсу головного мозку та забою лівого кульсового суглобу, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 69 Д від 18.05.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я

В апеляції прокурор, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок яким призначити ОСОБА_2 покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки, поклавши на нього обов’язки передбачені п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, посилаючись на те, що вирок суду є необґрунтованим у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вичиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Судом не враховано тяжкість та обставини вчиненого злочину, дані про особу засудженого та не застосовано п. 4 ч.1 ст. 76 КК України. Крім того, суд не мотивував своє рішення, призначивши засудженому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, а також не враховано поведінку підсудного під час провадження у справі, котрий завдану злочином потерпілому ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду не відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_1 в апеляції просить вирок суду змінити, виключити застосування ст.. 75 КК України (2341-14) та позбавити ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, цивільний позов задоволити у частині моральної шкоди повністю, збитків у сумі –5 000 грн.; на автомобіль засудженого накласти арешт на забезпечення виконання вироку у частині відшкодування потерпілому і державі завданої засудженим шкоди. Потерпілий в апеляції посилається на те, що суд порушив вимоги законодавства, формально і частково неправильно оцінив обставини справи і дані про особу винного, а саме те, що малолітньої дитини засуджений насправді не має, витрат на лікування йому не відшкодував, при вирішені позову не враховано те, що засуджений визнав, що завдав збитків пов’язаних з лікуванням на суму 5 000 грн., моральну шкоду необхідно задоволити повністю, оскільки він продовжує лікування, а також не враховано те, що засуджений ніде не працює, а тому автомобіль потрібно обернути на погашення завданої йому та державі шкоди. Крім того, з урахуванням, що ОСОБА_2 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння суд безпідставно не позбавив його права керувати транспортними засобами, та безпідставно застосував до нього правила ст.. 75 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котра апеляцію підтримала в повному обсязі, потерпілого ОСОБА_1, котрий свою апеляцію підтримав частково, просить застосувати до засудженого додаткове покарання і позбавити його права керувати транспортними засобами та задоволити заявлений ним цивільний позов у повному обсязі, засудженого ОСОБА_2, котрий просить вирок районного суду в частині призначеного покарання залишити без зміни, щодо цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, то визнає в сумі 5 000 грн., щодо розміру моральної шкоди, то просить залишити як вирішив районний суд, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляції підлягають до часткового задоволення.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який він засуджений доведена доказами зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється в апеляціях.

Доводи апеляцій як прокурора так і потерпілого ОСОБА_1 про безпідставне та немотивоване незастосування при призначенні покарання ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає обґрунтованими.

Суд, постановляючи вирок взагалі не мотивував чому не застосовує додаткове покарання.

ОСОБА_2 при вчиненні ДТП перебував в стані алкогольного сп’яніння, що судом визнано обставиною, яка обтяжує покарання, внаслідок його дій двом особам спричинено тілесні ушкодження, ні матеріальна, ні моральна шкода потерпілому ОСОБА_1 не відшкодована, а тому щодо засудженого ОСОБА_2 необхідно застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим доводи апеляції прокурора про призначення засудженому ОСОБА_2 5 років позбавлення волі замість 4-ьох років, як призначив суд та при застосуванні ст. 75 КК України відповідно до ст.. 76 КК України (2341-14) покласти крім інших обов’язків покладених судом ще і обов’язок передбачений п.4 ч.1 ст. 76 КК України на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки суд при призначенні покарання йому врахував, що він вчинив тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проте щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину, раніше не судився, позитивно характеризується за місцем проживання, злочин вчинений з необережності.

Щодо доводів апеляції потерпілого ОСОБА_1 про неправильне вирішення його цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то вони є частково обґрунтованими.

Як в судовому засіданні районного суду, так і в апеляційному суді засуджений визнавав матеріальну шкоду на 5 000 грн., проте суд постановив стягнути з нього 500 грн. без будь-якого обґрунтування. Щодо задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що суд прийняв правильне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів

Апеляцію прокурора та потерпілого ОСОБА_1 задоволити частково.

вирок Ставищенського районного суду від 26 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову скасувати.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Відповідно до ст.. 75 КК України (2341-14) звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст.. 76 КК України (2341-14) на засудженого покласти обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 5 000 грн. матеріальної шкоди.

В решті цей вирок залишити без зміни.

вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 1 місяця з моменту проголошення вироку.