Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян Т.А.,Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 6 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2011 року.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 8787 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2011 року апеляції прокурора та захисника залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 17 вересня 2010 року приблизно о 01 год. 30 хв., перебуваючи за кермом технічного справного автомобіля "Фольксваген-Гольф", д.н.з. НОМЕР_1, разом з ОСОБА_5, який знаходився в автомобілі в якості пасажира на передньому сидінні, рухаючись по під’їзній дорозі по вулиці Вишгородській зі сторони урочища Мушанка в напрямку вулиці Вишгородської в м. Києві зі швидкістю 80 км/год, рухаючись в зоні дії знаку "В’їзд заборонено" не впорався з керуванням та виїхав не доїжджаючи 123.8 метра до вулиці Вишгородська в м. Києві за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на дерево, чим порушив Правила дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме не виконав вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункту "б", п. 12.1, 12.3, 12.4 та дорожнього знаку 3.21. В результаті даного ДТП ОСОБА_5, що знаходився у вказаному автомобілі, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд першої та апеляційної інстанцій при призначенні покарання не в повній мірі врахував дані про особу засудженого та обставини, які пом’якшують покарання, а тому призначене покарання не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

На касаційну скаргу надійшло заперечення потерпілого ОСОБА_1, який просить її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілого та його представника про залишення касаційної скарги без задоволення, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і захисник у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи засудженому покарання, суд взяв до уваги тяжкість вчиненого злочину, обставини скоєння злочину та прийшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд призначив ОСОБА_4 надмірно суворе покарання, без урахування в повній мірі всіх обставин та даних про особу засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 вчинив злочин з необережності, в молодому віці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, навчається, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілій матеріальну шкоду у повному обсязі. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити засудженому покарання до трьох років позбавлення волі.

Підстав для звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування карання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. ст. 379, 394- 396, 400-2 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2011 року щодо змінити.

Пом’якшити ОСОБА_4 покарання до 3 (трьох) років позбавлення волі.

У іншій частині судові рішення залишити без зміни.