Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5:

- на користь ОСОБА_6 5 528,77 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, а всього 35 528,77 грн.;

- на користь Овруцької ЦРЛ витрати на лікування ОСОБА_6 в сумі 256,58 грн.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, 16.06.2008 року близько 20 години в с. Гладковичі Овруцького району Житомирської області, в приміщенні кафе "Зустріч" між ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп’яніння та ОСОБА_6 на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_5 вирішив умисно вбити останнього.

Реалізуючи свій умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_6, ОСОБА_5 пішов до свого будинку, розташованого на відстані 150 м від кафе, де взяв ножа та близько 20 години 30 хвилин повернувся до кафе. З метою позбавлення ОСОБА_6 життя - умисно наніс йому ножем два удари в місця розташування життєво-важливих органів, а саме в черево та шию, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та легкі тілесні ушкодження.

Разом з тим, виконавши усі дії, які засуджений вважав необхідними для умисного вбивства потерпілого, злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_6 була своєчасно надана медична допомога.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшити призначене йому покарання. Крім того, посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора Вергізову Л.А., яка частково підтримала доводи касаційної скарги засудженого та просила судові рішення змінити, застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 заподіяв замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_6 і цей висновок ґрунтується на сукупності досліджених доказів, яким надана належна оцінка у їх сукупності.

Так, сам засуджений ОСОБА_5 як в ході досудового слідства так і при судовому розгляді справи не заперечував, що він під час сварки із ОСОБА_6 вдарив того ножем один раз в черево і один раз в шию.

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що від ножових поранень, спричинених засудженим в черево та шию, він втратив свідомість.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили спричинення засудженим ножових поранень потерпілому.

Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень підтверджений висновком судово-медичної експертизи від 27 червня 2008 року, згідно якому проникаюче ножове поранення черевної порожнини потерпілого відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. (а.с.57-59 т.1).

З врахуванням цих та інших, наведених у вироку доказів, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому, суд обґрунтовано відкинув твердження засудженого, що ножові поранення потерпілому спричинив без умислу на його вбивство, оскільки ці пояснення ОСОБА_5 не погоджуються із свідченнями потерпілого, свідків та фактичними обставинами скоєного злочину за якими ножові поранення він наніс потерпілому у життєво важливі органи, але смерть останнього не настала з незалежних від його волі обставин.

З наведених підстав колегія суддів не вбачає необхідності для перекваліфікації дій засудженого на ч.1 ст. 121 КК України.

Крім того, зазначені у касаційній скарзі доводи були предметом перевірки апеляційного суду який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Тому підстав вважати ОСОБА_5 необґрунтовано засудженим, колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому судом призначене у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням усіх обставин справи.

Разом з тим, судом першої інстанції залишені поза увагою вимоги ч.2 ст. 375 КК України згідно якої при новому розгляді справи судом першої інстанції допускається посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника та визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

Із матеріалів справи слідує, що відносно ОСОБА_5 11 грудня 2008 року Овруцьким районним судом Житомирської області був постановлений вирок, яким його визнано винним у замаху на умисне вбивство ОСОБА_6 і йому за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 3,4 ст.76 цього кодексу.

Цей вирок ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 3 березня 2009 року був скасований через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справа направлена на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суд визнав ОСОБА_5 винним у скоєнні того самого злочину та, в порушення зазначених вимог закону, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без застосування до засудженого положень ст.ст.75, 76 цього кодексу.

Це порушення закону залишилось поза увагою і апеляційного суду.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні із звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 3,4 ст.76 цього кодексу.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України і вважати його звільненим від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов ў язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 скасувати і звільнити його з під варти.

В решті судові рішення залишити без зміни.