колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Сілкової І.М.,

суддів Корнієнко Т.Ю., Новова С.О.,

за участю прокурора Тертичного О.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої- ОСОБА_12,

захисника ОСОБА_2,

засудженої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Камянця Н.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2011 року,

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Старий Салтів, Вовчанського району, Харківської області, громадянка України, не працююча, зареєстрована: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима,

засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_3, 06.04.2010 року в період часу з 17 год. по 18 год., перебуваючи у стані алкогольного спяніння за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2, в ході раптово виниклого на побутовому грунті конфлікту з ОСОБА_4, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці ніж господарсько-побутового призначення, нанесла один удар ножем в область нижньої третини шиї в передній її області ОСОБА_4, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження в результаті якого ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляції прокурор Камянець Н.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженої, просить вирок скасувати, у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок мякості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання у виді 8 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що суд при призначенні покарання не взяв до уваги тяжкість вчиненого злочину, ставлення засудженої до скоєного злочину, яка не визнала свою вину та не розкаялася у вчиненому.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, просить вирок скасувати, а матеріали кримінальної справи повернути на додаткове розслідування. Вважає вирок суду не законним, таким, що винесений з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в його основу покладено дані досудового слідства, яке проведено з істотними порушеннями кримінально- процесуального закону. На думку апелянта органами досудового слідства не було зясовано всіх обставин скоєння злочину і час його вчинення, відтворення обстановки та обставин події злочину відбувалось в приміщенні СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, що є неприпустимим і отримані дані не можуть бути обєктивними. Також, судом зроблені неправильні висновки щодо невизнання ОСОБА_3 своєї вини, оскільки засуджена як на досудовому слідстві так і в суді повністю визнала свою вину та щиро розкаялась та зазначала про те, що злочин скоїла не навмисно та через необережність, а тому обвинувачуватись вона могла за ст.118 або ст. 119 КК України. Посилання суду про те, що під час скоєння злочину ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного спяніння не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відсутні висновки спеціалістів та дані лабораторних досліджень. Крім того, слідчий в порушення ст. 218 КПК України не надав засудженій можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечував про задоволення апеляції захисника, потерпілу та її представника, які підтримали позицію прокурора, засуджену та її захисника, які заперечували проти апеляції прокурора та підтримали апеляцію захисника ОСОБА_2, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 в умисному завданні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних на досудовому слідстві та перевірених судом доказах.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 була змушена оборонятись від протиправних дій потерпілого, який вдарив її рукою по голові, і випадково нанесла потерпілому удар ножем, який на той час тримала в руці, є непереконливими та спростовуються перевіреними в суді першої інстанції доказами.

Так, на досудовому слідстві і в суді ОСОБА_3 не заперечувала та розповідала про факт спричинення нею під час конфлікту ножового поранення ОСОБА_4 в область шиї.

При проведенні відтворення обстановки і обставин події в присутності захисника і понятих з використанням відеозапису ОСОБА_3 детально розповіла про обставини нанесення нею тілесного ушкодження потерпілому, відтворивши при цьому обстановку місця події. Згідно її показань, ОСОБА_5 раптово вдарив її рукою по голові, коли вона чистила картоплю. У відповідь вона розвернулась та вдарила ОСОБА_5 ножем в область грудної клітини.

Зауважень щодо складання протоколу відтворення обстановки і обставин події від засудженої та її захисника не було.

Колегія суддів вважає, що місце проведення відтворення обстановки та обставин події не вплинуло на процес відтворення самого механізму нанесення удару, а тому доводи захисника про порушення вимог закону при проведенні цієї процесуальної дії вважає безпідставними.

Згідно висновку судово- медичної експертизи №17/83/3 від 02.-6.2010 року причиною смерті ОСОБА_4 являється проникаюче колото-різане поранення грудей, на що вказує колото-різана рана в нижній треті шиї в передній її області з відходженням від неї ранового каналу в область грудей і ушкодженням по ходу мяких тканин шиї та грудей, грудини, аорти в області її дуги, пристінкової плеври зліва з прониканням у ліву плевральну порожнину, яка супроводжувалась кровотечею що утворило розвиток масивної крововтрати, шоку.

Характер виявленого пошкодження свідчить про те, що воно утворилось від дії плоского колюче-ріжучого предмета, типа клинка ножа, і має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя.

При судово-медичному дослідженні трупу виявлено єдине колото-різане поранення грудей.

Між вищеописаним комплексом ушкоджень в області грудей і причиною настання смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Від моменту спричинення тілесних пошкоджень до часу констатації біологічної смерті пройшло близько 7 годин.

Обєм і характер виявлених пошкоджень не виключає можливим вчинення постраждалим активних дій, характер яких встановити не представилось можливим.

Пошкоджень, які б могли виникнути при захисті від наносимих ударів при дослідженні трупу не виявлено.

Експерт ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив свій висновок і зазначив, що виникнення поранення при обставинах, на які вказувала засуджена в судовому засіданні, що начебто вона відмахувалася та випадково нанесла поранення - неможливе.

Доводи захисника при апеляційному розгляді справи про те, що причина смерті потерпілого не встановлена, - не обґрунтовані, і повністю спростовуються наведеним висновком судово- медичної експертизи.

Виходячи з наведеного, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 спричинила тілесне ушкодження потерпілому, від якого настала його смерть, умисно.

Час вчинення злочину слідчим встановлено на підставі показань засудженої, свідків та даних висновку судово- медичної експертизи, і при апеляційному розгляді засуджена і захисник не навели переконливих даних на його спростування.

Доводи захисника про те, що суд безпідставно взяв до уваги те, що засуджена на момент вчинення злочину була в стані алкогольного спяніння, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки сама засуджена як на досудовому слідстві, так і в суді сама вказувала на те, що в цей день вона разом з потерпілим вживала алкогольні напої. Показання засудженої підтверджуються показаннями матері загиблого ОСОБА_7 про те, що в день вчинення злочину ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 вживали горілку.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_8 15.06.2010 року були ознайомлені з матеріалами кримінальної справи при закінченні слідства ( т.1 а.с.191), про що складено відповідний протокол. Порушень вимог закону при виконанні слідчим вимог ст.ст. 218- 220 КПК України не встановлено, а тому доводи апеляції в цій частині безпідставні.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд проведений відповідно до вимог закону. Дослідивши всебічно і повно зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_3 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Дії засудженої ОСОБА_3 за ч.2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно, підстав для направлення справи на додаткове розслідування чи перекваліфікації дій засудженої на ст.118 чи ст. 119 КК України, як про це порушено питання в апеляції захисника, немає.

Доводи апеляції прокурора про те, що при призначенні покарання судом не враховані тяжкість вчиненого злочину та відношення засудженої до скоєного, безпідставні, оскільки, вирішуючи питання про його призначення, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про її особу, всі обставини у справі і призначив їй покарання, яке за своїм видом і розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Отже, істотних порушень норм кримінально - процесуального закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, а також слугувати підставою для скасування вироку, не встановлено.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Апеляції прокурора Камянця Н.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_3 без змін.