колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого –судді Ігнатюка О. В.,

суддів: Полосенка В. С., Миколюка О. В.,

за участю прокурора: Скрипки І. М., засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2011 року, яким засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Макіївка, Донецької області, українку, громадянку України, освіта середня, не одружену, має на утриманні малолітню дитину, не працюючу, раніше не судиму, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, -

за ч. 2 ст. 302 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 303 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_1 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Доманівка, Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта не закінчена вища, розлученого, останнє місце роботи готельно-ресторанний комплекс "Rancho Wild West", банщик, був засуджений 27.1.2.2000 Доманівським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 165 та ч. 2 ст. 172 КК України до 3-х років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму з забороною виконувати обов'язки пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю на 3 роки, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про амністію"звільнений від відбування покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

за ч. 2 ст. 302 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 303 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_2 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Гайворон, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 -

за ч. 2 ст. 302 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 303 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_3 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання із іспитовим строком один рік та покладено на них обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області за проведення компюторно-технічної експертизи витрати в сумі 405,22 грн. з кожного.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Справа розглянута відповідно до ст. 299 ч. 3 КК України .

Згідно з вироком, в липні 2010 року, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на звідництво з метою наживи і в серпні 2010 року бажаючи надати злочинній діяльності легального вигляду засуджена уклала усну угоду з ОСОБА_5, якого не повідомляла про свої злочинні наміри, на оренду в ГРК "Rancho Wild West", розташованому в АДРЕСА_4, приміщення для діяльності у ньому стриптиз-клубу.

ОСОБА_1 вступивши у злочинну змову зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який працював банщиком на території вказаного ГРК, організовувала перевезення осіб жіночої статі, які надавали сексуальні послуги за винагороду, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також інших невстановлених слідством осіб жіночої статі до клієнтів, приймала замовлення на отримання сексуальних послуг, надавала вказівки особам жіночої статі залучених нею до зайняття проституцією щодо сексуального обслуговування клієнтів, контролювала тривалість надання сексуальних послуг, встановлювала певні норми поведінки повій та за їх порушення накладала на них грошові штрафи, розподіляла між співучасниками злочину отримані в результаті звідницької та сутенерської діяльності грошові кошти, тобто приймала безпосередню участь в організації діяльності за надання сексуальних послуг особами жіночої статі за грошову винагороду.

Так, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебуваючи між собою у попередній змові, організували 09.02.2011 року у вечірній час ОСОБА_10 надання сексуальних послуг повією ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 800 грн., які вона передала ОСОБА_1

21.02.2011р. ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 повторно з тих же мотивів надала вказівку повіям ОСОБА_8 і ОСОБА_6 прибути до сауни № 3 для надання сексуальних послуг ОСОБА_11 і ОСОБА_12, за які повії отримали грошову винагороду в сумі 1800 грн. та за вказівкою ОСОБА_1 передали ОСОБА_3

22.02.2011р. ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дали вказівку ОСОБА_8 і ОСОБА_6 прибути до сауни і надати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 сексуальні послуги, що повії і зробили та отримавши за свої дії грошову винагороду в сумі 2000 грн., передали їх ОСОБА_3 В цей же вечір ОСОБА_8 маючи при собі грошові кошти, отримані за надання сексуальних послуг, за вказівкою ОСОБА_1, яка діяла відповідно до попередньої домовленості, передала 100 грн. ОСОБА_2, як грошову винагороду за підшуканих клієнтів.

24.02.2011р. ОСОБА_11 і ОСОБА_12 достовірно знаючи про можливість отримати на території ГРК сексуальні послуги за гроші, прибули до сауни приблизно о 21.00 год., де ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знову організували надання сексуальних послуг вказаним громадянам повіями ОСОБА_8 та ОСОБА_6, за що отримали грошову винагороду в сумі 200 доларів США і 300 грн., після чого останні були затримані працівниками міліції.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляцію, в якій посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В обґрунтування апеляції зазначає, що вказані злочини відносяться до категорії тяжких, а місцевий суд призначаючи засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання, не врахував тяжкість вчинених злочинів і не вмотивував призначене покарання як цього вимагає закон.

Вказує, що суд до пом’якшуючих покарання обставин відніс відсутність потерпілих та матеріальної шкоди, які можуть свідчити лише про відсутність тяжких наслідків у результаті вчинення засудженими вказаних злочинів і не свідчать про істотне зниження суспільної небезпечності злочинів.

Апелянт посилається також на те, що суперечать фактичним обставинам справи і такі висновки суду, як не прийняття ОСОБА_3 безпосередньої участі у злочинних діях передбачених ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України.

Прокурор стверджує, що сутенерство, вчинене щодо декількох осіб, є небезпечним злочином, посягає на мораль, підриває моральні засади суспільства, його нормальний розвиток.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора в підтримку апеляції, думки засуджених та захисника, які вважають вирок суду законним, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інкримінованих їм злочинах за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах. Кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст. 302, ч.2 ст. 303 КК України є правильною.

Всупереч доводам апелянта міра покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України. Призначаючи засудженим покарання, судом було взято до уваги тяжкість вчиненого злочину, особи винних, обставини справи, відсутність тяжких наслідків, потерпілих від злочину та щире каяття засуджених, про що наведено у вироку.

Враховуючи зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства і застосував до кожного засудженого ст. 75 КК України.

Підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 явно несправедливим внаслідок м’якості, апеляційний суд не вбачає.

Що стосується посилань прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то вони є безпідставними, оскільки справа була розглянута судом першої інстанції відповідно ч. 3 ст. 299 КПК України без порушень вимог зазначеної статті, тому фактичні обставини справи, в тому числі ті, на які посилається прокурор в апеляції, не можуть бути оспорені в апеляційному порядку.

Порушень вимог закону, які можуть бути підставами для скасування вироку суду, апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без зміни.