Справа № 11-а-957/2011

Головуючий по 1-й інстанції Сидоренко

Суддя-доповідач: Л. М. Лісіченко

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого – судді Лісіченко Л.М.

суддів: Захожая О.І., Нізельковської Л.В.

при секретарі – Штрикуль Г.М., Зоріної І.М., Лутицької Л.І.,

Козин Н.В.

з участю прокурора – Антонова С.В.

потерпілих –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисника – ОСОБА_6

засудженого – ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією старшого помічника прокурора Миргородського району та засудженого ОСОБА_7на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з середньою освітою, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 раніше судимий:

20.01.1993 року за ст. 94 КК України (1960р) на 13 років позбавлення волі, звільнений 02.02.2005 року по ст. 81 КК України умовно-достроково з невідбутим терміном 7 місяців 19 днів,

засуджений за:

- ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі;

- ч.1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання – 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 698 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 793 грн. 03 в рахунок майнової шкоди та 5 000 грн. в рахунок моральної шкоди, завданої злочином.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, 16 серпня 2010 року близько 21 год. 30 хв. у м. Миргороді, на березі річки Хорол, навпроти домогосподарства по вул. Бережанській, 73-А, ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в ході сварки з ОСОБА_3 наніс останньому удар ножем у ліву частину грудної клітки, від якого той впав на землю. Потім підійшов до ОСОБА_4 і наніс йому удар ножем в живіт, повернувся до ОСОБА_3, який лежав на землі, наніс йому удар ножем у ліве стегно, а також удар ногою в обличчя.

Внаслідок ударів ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого в грудну клітку колото-різаного поранення в 7-му міжребер’ї по лівій передньо-пахвовій лінії з явищами гемотораксу (кров у плевральній порожнині), плевропульмонального шоку тяжкого ступеня, підшкірної емфіземи, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя; колото-різаного поранення м’яких тканин по внутрішній поверхні нижньої третини лівого стегна, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я; садна на верхній повіці лівого ока, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

ОСОБА_4 було спричинено проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення лівої бокової поверхні живота з наскрізним пораненням тонкого кишечника та брижі тонкого кишечника з гемоперітоніумом (кров в черевній порожнині), яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження по критерію небезпеки для життя.

Відразу після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ножем в руці ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_5, приставив цей ніж до його горла, тобто виразив погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, та висловив ОСОБА_5 вимогу негайно віддати наручний годинник "Касіо" вартістю 56,67грн. і мобільний телефон "Соні-Еріксон К2201" вартістю 190,71грн. з сім картою "Лайф" вартістю 15грн., які останній негайно передав, сприймаючи загрозу як реальну.

Продовжуючи злочинні дії ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_4, який лежав на землі, і, використовуючи його безпорадний стан, наніс йому удар кулаком по голові та висловив вимогу негайної передачі грошей та мобільного телефону. Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні ОСОБА_4 не міг виконати його вимоги через відсутність коштів та майна і йому не були спричинені матеріальні збитки.

В апеляції помічник Миргородського міжрайонного прокурора просить вирок скасувати у зв’язку з призначенням м’якого покарання, що не відповідає ступеню тяжкості злочину, постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 187 КК України – 5 років позбавлення волі, а остаточно – 8 років позбавлення волі.

В апеляції засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вирок з усіх передбачених законом підстав, справу в частині його обвинувачення за ч.1 ст. 121 КК України направити на додаткове розслідування, а за ч.1 ст. 187 КК України - провадження закрити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який апеляцію підтримав і просив вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і призначенням м’якої міри покарання, що не відповідає тяжкості злочину, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 остаточно на 8 років позбавлення волі, доводи апелянта - засудженого ОСОБА_7, який просив вирок суду скасувати, в частині засудження його за ч.1 ст. 121 КК України справу направити на додаткове розслідування, а за ч.1 ст. 187 КК України провадження по справі закрити, оскільки він злочину не вчиняв та відмовити у задоволенні апеляції прокурору, міркування захисника ОСОБА_6, яка апеляцію свого брата ОСОБА_7 підтримала з підстав, у ній наведених, міркування потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які проти апеляції ОСОБА_7 заперечували, а щодо апеляції прокурора – покладаються на розсуд суду, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство приходить до висновку, що апеляції як прокурора, так і засудженого задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну юридичну оцінку.

Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121 КК України та ч.1 ст. 187 КК України ґрунтуються на належним чином досліджених і перевірених доказах по справі.

Так, будучи неодноразово допитаним як в ході досудового слідства, так і під час розгляду справи місцевим та апеляційним судом ОСОБА_7, хоча і змінював свої показання в деяких деталях, фактично не заперечував, що саме внаслідок його ударів ножем ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження.

З показань засудженого під час судового розгляду убачається, що 16 серпня 2010 року увечері він разом з ОСОБА_8 та ще двома чоловіками сидів на березі річки. До них підійшли троє молодих людей, серед яких був син ОСОБА_8 – ОСОБА_3 і всі, крім. нього, стали розпивати спиртні напої. ОСОБА_3 почав сварку зі своїм батьком, під час якої ударив останнього, а ОСОБА_4 вибив стільчик у інваліда, на якому той сидів. Після того як інвалід піднявся, сів на велосипед і поїхав, він зробив ОСОБА_3 зауваження, який у відповідь намагався ударити його рукою. Ухилившись від удару він, ОСОБА_7, упав, а коли піднімався хтось ударив його у підборіддя. Не розуміючи, що відбувається він схопив ніж, який лежав на землі та почав ним розмахувати перед собою, а потім наніс удар спочатку ОСОБА_3, внаслідок якого той упав, а потім – ОСОБА_4, який також упав. Потерпілі стали просити викликати "швидку допомогу". Оговтавшись, він підійшов до ОСОБА_5 і попросив у нього мобільний телефон, щоб викликати "швидку допомогу" та годинник, щоб дізнатись скільки годин, які той відразу віддав. Оскільки телефон ОСОБА_5 був заблокований він згадав, що у нього є власний телефон, з якого і викликав "швидку".

В ході часткового судового слідства в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 пояснив, що після отриманого удару в щелепу він нічого не пам’ятає, а коли оговтався, то побачив, як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лежать на землі, а у нього в руці знаходиться ніж, яким можливо саме він завдав їм удари. ОСОБА_8 став говорити, що ножа потрібно негайно позбутися, що він і зробив, викинувши його у річку.

Заперечуючи вчинення розбою ОСОБА_7 стверджував, що не брав мобільний телефон та наручний годинник у ОСОБА_5, а протокол огляду місця пригоди від 17.08.2010 року, де він нібито видав ці речі, сфальсифікований працівниками міліції. При цьому ОСОБА_7 послався на показання в суді свідка ОСОБА_9

Однак, з досліджених апеляційним судом показань свідка ОСОБА_9 убачається, що вона дійсно проживає по сусідству з ОСОБА_7 і була запрошена в якості понятої працівниками міліції влітку 2010 року та бачила мобільний телефон і годинник. Разом з іншою сусідкою – понятою ОСОБА_10 вони підписали протокол. (а.с.196-197 т.2 протоколу судового засідання від 27.07.2011 року)

Як убачається з протоколу судового засідання ОСОБА_7, його захисники та інші учасники процесу не наполягали на виклику до суду свідка ОСОБА_10.

Згідно вищевказаного протоколу огляду місця події, який суд обґрунтовано визнав допустимим доказом по справі, ОСОБА_7 добровільно видав мобільний телефон "Соні Еріксон" та годинник "Касіо"(а.с.25 та фото таблиці а.с.26-28 т.1)

Під час апеляційного розгляду справи, спростовуючи доводи засудженого, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що на фототаблиці зображені мобільний телефон та годинник, які у нього, погрожуючи ножем, забрав ОСОБА_7 і які потім йому повернули працівники міліції, а також продемонстрував, що цей же годинник він до цього часу носить на руці.

Твердження засудженого ОСОБА_7 про недоведеність його вини у вчиненні злочинів спростовуються доказами по справі у їх сукупності.

Так, згідно показань потерпілого ОСОБА_3 16 серпня 2010 року увечері він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпочивали на березі річки, а потім пішли до міського пляжу. По дорозі побачивши свого батька ОСОБА_3, який разом з іншими чоловіками вживав спиртні напої і грав у карти, вони підійшли до цієї компанії, де продовжили розпивати горілку. З батьком у нього виникла суперечка під час якої ОСОБА_7 несподівано схопив ножа та ударив його в лівий бік ребра від чого він упав на землю, а потім почув як ОСОБА_4 став кричати, щоб йому викликали "швидку допомогу". Після цього ОСОБА_7 підійшов до нього та вдарив його ножем у ліву ногу і ногою в обличчя. Його батько ОСОБА_3 залив йому рану горілкою та пішов наверх по берегу. У лікарню його відвезли на скутері.

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив показання ОСОБА_3 та пояснив, що під час сварки сина і батька ОСОБА_3 він випадково зачепив стільчик, на якому сидів інвалід – рибак, якого ОСОБА_7 провів до велосипеда, а коли повернувся, то ОСОБА_3 раптово упав на землю. Кинувшись до товариша він, ОСОБА_4, встав, але ОСОБА_7 повернувся до нього та ударив рукою в живіт. Відчувши різкий біль він також упав на землю