Справа №11-699/11 

Головуюча у першій інстанції Кутурланова О.В.

Категорія: ст. 198 КК України 

Доповідач апеляційного суду Міняйло М. П.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: Хоміка І. М.

суддів: Міняйло М.П., Рудяка А.В.

за участю прокурора Максимишина О.Л.

засудженого ОСОБА_3

Розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, судимий Новоодеським районним судом 23 червня 2009 року по ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки, засуджений:

- по ст. 198 КК України строком на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного по даному вироку частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком від 23 червня 2009 року і остаточно призначено до відбуття 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с.Полянка Арбузинського району Миколаївської області, громадянин України, не маючий судимості, засуджений :

- по ст. 186 ч. 2 КК України строком на 4 роки позбавлення волі;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Каменка Очаківського район а Миколаївської області, громадянин України, суди мий Центральним районним судом м. Миколаєва 22 грудня 2010 року по ст. 187 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі, засуджений:

- по ст. 186 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 того ж кримінального кодексу строком на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч 4 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від

22 грудня 2010 року, більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в солідарному порядку матеріа льну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_4 - 525 гривен; ОСОБА_5 - 2760 гривен; ОСОБА_6-30 гривен.

За вироком суду, 28 грудня 2009 року близько 22 години ОСОБА_4, за попередньою змовою групою осіб, з ОСОБА_5 і іншими особами, знаходячись біля школи № 48 по вулиці Генерала Попеля в м. Миколаєві, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_5, а саме: мобільним телефоном "Нокіа - 7373" разом із сім-картою вартістю 1525 гривен, флеш картою із переходником до неї вартістю 180 гривен, грошима в сумі 430 гривен і іншим майном, а всього на суму 2760 гривен.

Того ж дня, біля 22 годин 20 хвилин, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 і іншими особами, попередньо домовившись між собою, знаходячись біля будинку № 3 по вул. Ленінградській м. Миколаєва, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, заволоділи жіночою сумкою разом з гаманцем вартістю 500 гривен і грошима в сумі 25 гривен, що належали ОСОБА_4; мобільним телефоном "Сименс А-55" із сім картою загальною вартістю 130 гривен, які належали ОСОБА_6.

Очевидцем вказаного став ОСОБА_3, який знаходився поруч із місцем злочину і спостерігав за його скоєнням, а потім в кінці грудня 2009 року заздалегідь знаючи, що мобільний телефон "Сименс А -55", добутий вищезазначеними особами злочинним шляхом у ОСОБА_6, придбав у ОСОБА_5.

11 січня 2010 року між 22 і 23 годинами ОСОБА_4, попередньо домовившись з іншою особою на перехресті вулиць Уборевича і Ушакова в м. Миколаєві застосовуючи аналогічний спосіб відкрито заволоділи жіночою сумочкою вартістю 400 гривен, грошима в сумі 300 гривен, мобільним телефоном "Сони-Эриксон" з наушниками, ціною в 2000 гривен і іншим майном, а всього на загальну суму 4068 гривен, що належало ОСОБА_7.

Близько 23 години 18 січня 2010 року ОСОБА_4 разом з іншою особою, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито заволоділи мобільними телефонами із сім-картами, які належали ОСОБА_8 і ОСОБА_9, відповідно на 420 і 225 гривен.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції змінити, пом’якшити призначене покарання до відбутого строку в умовах слідчого ізолятора, де знаходиться з 21 січня 2010 року.

При цьому посилається, що судом не взято до уваги його сімейний стан-знаходження на утриманні 2 малолітніх дітей, мати яких знаходиться з ним в фактичних брачних відносинах і ніде не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці, його батько потребує догляду як особа, що страждає хворобою зору, працевлаштований і по місцю роботи і проживання характеризується позитивно. На його думку, зазначені обставини давали суду можливість застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити більш м’яке покарання.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на визнання ним факту одержання мобільного телефону "Сименс А-55" від ОСОБА_5 у свою власність, але висновок суду про заздалегідь не обіцяне отримання вище зазначеного майна, завідомо добутого злочинним шляхом, являється помилковим, оскільки він не знав, що мобільним телефоном ОСОБА_5 володіє неправомірно.

Від інших учасників процесу апеляцій не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляції, думку прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами, які наведені у вироку.

Доводи у скарзі ОСОБА_3 про те, що він, отримуючи від ОСОБА_5 у свою власність мобільний телефон не знав, що він володіє ним неправомірно, безпідставні.

Аналогічне твердження засудженого ОСОБА_3 у судовому засіданні всебічно, повно та об’єктивно перевірено судом і спростовано доказами.

Так, 21 січня 2011 року ОСОБА_3 звернувся з проханням до голови Корабельного райсуду м. Миколаєва, що бажає видати працівникам міліції мобільний телефон, який ОСОБА_5 відібрав у незнайомця і передав йому. В цей же день слідчий, в присутності понятих, провів виїмку мобільного телефону "Сименс А-55" у ОСОБА_3, який пояснив, що вказаним телефоном ОСОБА_5 заволодів неправомірно і передав йому у власність.(а.с.87,89)

Такі твердження ОСОБА_3 власноручно виклав у заяві про скоєння злочину, і дав покази під час проведення очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_4 і допиту його у якості підозрюваного і обвинуваченого (а.с.128, 133-134, 138), але після застосування до нього міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, ОСОБА_3 винним себе перестав визнавати і від дачі показів відмовився (а.с. 147). В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе не визнав і заявив, що обмовив себе під час досудового слідства у зв’язку із застосуванням до нього фізичного насильства та психологічного тиску з боку слідчих органів.

Перевіркою доводів засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів ведення досудового слідства встановлено, що вони не ґрунтуються на матеріалах справи(а.с. 78 – 79).

Засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 під час судового слідства також посилалися як і ОСОБА_3 на незаконні методи ведення досудового слідства працівниками міліції, але коли прокуратурою було проведено перевірку їхніх тверджень і не встановлено зазначених обставин, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 повністю признали свою вину в пред’явленому обвинуваченні і зазначили, що такі заяви робили з тим, щоб уникнути кримінальної відповідальності (а.с.146-147).

Суд ретельно перевіривши причину зміни в показаннях ОСОБА_3 обґрунтовано вказав, що показання, які ОСОБА_3, давав відразу після вчиненого злочину, були правдивими, а потім змінивши їх, він у такий спосіб захищав себе, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, всебічно й повно дослідивши обставини справи, давши належну оцінку доказам, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у заздалегідь не обіцяному придбанні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) і правильно ці його дії кваліфікував по ст. 198 КК України.

При призначенні покарання засудженому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують покарання, та призначив покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

Проте, призначаючи таке покарання, суд 1-ої інстанції в достатній мірі не врахував, що злочин передбачений ст. 198 КК України відповідно до ст. 12 того ж кодексу відноситься до середньої тяжкості, на утриманні ОСОБА_3 знаходиться 2 малолітніх дітей, мати яких ніде не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці, батько потребує догляду, як особа, що має захворювання очей, позитивну характеристику з місця роботи і заяву керівника про його працевлаштування.

Крім того, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги не тільки незначний розмір завданої злочином шкоди, а і її відсутність на момент розгляду справи судом.

У сукупності викладені обставини дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання, тобто звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов’язків з числа, передбачених ст. 76 КК України. Більш того, ст. 78 КК України не заборонено повторне застосування ст. 75 вище зазначеного закону до осіб, які у період іспитового строку вчинили новий злочин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року в частині призначення покарання ОСОБА_3 – змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 .від відбування покарання призначеного по ст. 198, 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць – звільнити з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки та з покладанням на нього обов’язків відповідно до вимог ст. 76 п.3 КК України повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

Міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту скасувати - ОСОБА_3 звільнити з-під варти в залі суду.

В іншій частині зазначений вирок залишити без зміни.