Справа № 11-1082/11 Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В.М.

Доповідач : Пікановський

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого Пікановського Б.В.,

Суддів: Ващук В.П., Сілакова С.М.

Секретаря Маркіної Г.А.

За участю: прокурора Кузьміна С.В.

Потерпілого ОСОБА_2

Адвоката ОСОБА_3

Адвоката ОСОБА_4

Засудженого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 19 жовтня 2011 р.

кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 на вирок Літинського районного суду від 30 квітня 2011 р., яким засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 р. 6 м. позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 23422,70 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 180000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5 258 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Вироком встановлено, що 25.01.2011 р., біля 17 години ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем "Мерседес", д. н. з. НОМЕР_1, рухаючись в м. Літині по вул. Черняхівського в напрямку перехрестя із вулицею Червоною, неподалік від буд. № 3 відволікся від керування транспортним засобом та в момент об’єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_7, яка рухалась по правому краю проїзної частини в попутному напрямку, не вжив заходів до зменшення швидкості та безпечного об’їзду перешкоди і допустив наїзд на вказаного пішохода. Внаслідок цього пішохід ОСОБА_7 з отриманими тілесними ушкодженнями була доставлена до Літинської ЦРЛ, де померла під час надання медичної допомоги.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи в ситуації, яка склалась, невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) з технічної точки зору призвели до виникнення даної ДТП.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження, настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) знаходиться у причинному зв’язку із наслідками.

В апеляції потерпілого ставиться питання про скасування вироку в частині призначеного покарання та призначення більш суворого покарання з врахуванням наслідків вчиненого злочину та даних про особу винного, який не розкаявся у вчиненому та не відшкодував заподіяну злочином матеріальну і моральну шкоду.

В апеляціях адвоката ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 ставиться питання про зміну вироку та призначення більш м’якого покарання із звільненням від його відбування з випробуванням. Основними доводами апеляції є те, що судом не враховані обставини вчиненого злочину та обставини, що пом’якшують покарання та дані про особу ОСОБА_5, який раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному, вживав заходи для відшкодування потерпілому заподіяної шкоди в розмірі 30000 грн., має на утримані двох неповнолітніх дітей, наглядає за престарілими батьками. Крім того, адвокат просить зменшити розмір визначеної судом моральної шкоди з врахуванням необережних дій засудженого, наміру відшкодувати шкоду, яку потерпілий відмовився отримати.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який проти апеляцій заперечує, просить вирок суду залишити без змін, виступ потерпілого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, просить призначити засудженому більш суворе покарання у виді 8 років позбавлення волі з наведених в апеляції мотивів, виступ адвоката ОСОБА_3, яка підтримала доводи ОСОБА_2, виступи засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах адвоката ОСОБА_4, які просять вирок змінити з наведених в апеляціях підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляцій без задоволення, а вироку суду без змін з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчинені злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності і в апеляціях не оспорюється.

При призначенні покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України та призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Так, судом враховані дані про особу винного, який позитивно характеризується, раніше не судимий, має на утримані двох неповнолітніх дітей, наглядає за престарілими батьками, тобто врахував ті обставини, на які є посилання в апеляціях адвоката та засудженого. Доводи сторони захисту про те, що суд безпідставно не взяв до уваги щире каяття засудженого, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки само по собі визнання вини, за відсутності критичної оцінки особою своєї злочинної поведінки, не є "щирим каяттям". При цьому колегія суддів враховує виступ потерпілого в дебатах, який звернув увагу на те, що ОСОБА_5 протягом розгляду справи навіть не вибачився перед ним.

З огляду на те, що призначене засудженому основне та додаткове покарання за своїм видом та розміром відповідає вищенаведеним вимогам закону, є необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів, підстав для зменшення строку позбавлення волі та застосування ст. 75 КК України за наведеними в апеляціях адвоката та засудженого мотивів – немає.

Не є підставою для пом’якшення призначеного покарання і намір засудженого частково відшкодувати заподіяну злочином шкоду в розмірі 30000 грн., так як дана сума значно менша загальної суми, яка стягнута судом у відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Також судом вірно визначений розмір заподіяної злочином моральної шкоди, яка пов’язана із стражданнями батька через загибель доньки. Наведені з цього приводу доводи в апеляції адвоката (необережна форма вини, намір відшкодувати заподіяну шкоду) не впливають на розмір моральної шкоди, заподіяної винними діями засудженого.

Доводи потерпілого про необхідність призначення максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки наведені в апеляції обставини (не розкаявся, не відшкодував шкоду), не віднесені законом до таких, що обтяжують покарання, перелік яких є вичерпним (ст. 67 КК України).

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а вирок Літинського районного суду від 30 квітня 2011 р. щодо ОСОБА_5 – без змін.