Справа №11-652/11

Головуючий у суді у 1 інстанції - Школа

Номер провадження 11/1890/8046/11

Суддя-доповідач - Борсай

Категорія - 4

колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Борсая В. М.,

суддів - Забари І. К., Сахнюка В. Г.,

з участю прокурора - Думал С.М.

адвокатів – ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

засуджених – ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляціями адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 6 червня 2011 року, яким

ОСОБА_5, 1965 року народження, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,

засуджений:

за ч. 1ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 8 років позбавлення волі,

ОСОБА_6, 1983 року народження, раніше не судимий,

засуджений:

за ч. 1ст. 384 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі;

за ч. 1 ст. 396 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави за лікування потерпілого 6766 грн. 26 коп. та 7854 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 5 475 грн. 36 коп. за проведення експертиз.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду 10 000 грн. та моральну шкоду 100 000 грн.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 5 грудня 2009 року біля 19 години 40 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи на меті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, на автомобілі-таксі ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 разом з потерпілим приїхали на перехрестя вулиць Жовтневої та Жаркова в м. Кролевець Сумської області. Після виходу з салону автомобіля засуджений ОСОБА_5, який сидів на пасажирському сидінні біля водія, на грунті неприязних відносин, з наявного у нього пістолета, виробленого зі стартового пістолета КRAL-2008 Magnum калібру 9 мм, умисно здійснив прицільний постріл через відчинені праві передні двері автомобіля в обличчя потерпілому ОСОБА_8, який намагався вийти із салону автомобіля через задні ліві двері. Внаслідок пострілу засуджений завдав ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої проникаючої черепно-лицьової травми, осколкові переломи кісток склепіння та основи черепа, відсутність лівого очного яблука, непоправного знівечення обличчя та інших. Залишивши потерпілого ОСОБА_8 на перехресті вулиць Жовтневої та Жаркова в м. Кролевець, засуджений ОСОБА_5 на автомобілі під керуванням ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник.

Крім того, близько трьох років тому засуджений ОСОБА_5 у м. Київ у невстановленої органами досудового слідства особи придбав вироблений зі стартового пістолет KRAL, моделі 2008 – Magnum, калібру 9 мм РА виробництва Туреччини, до конструкції якого саморобним способом внесені зміни та який є вогнепальною зброєю. Даний пістолет ОСОБА_5 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу за адресою в АДРЕСА_1, де він був виявлений та вилучений працівниками міліції 5 січня 2011 року під час проведення обшуку.

Засуджений ОСОБА_6 за вироком суду визнаний винним та засуджений за те, що, займаючись у м. Кролевці перевезенням пасажирів на автомобілі-таксі ВАЗ 21099, держаний номерний знак НОМЕР_1, 5 грудня 2009 року близько 19 години 40 хвилин, отримавши від ОСОБА_5 і ОСОБА_8 замовлення на перевезення, доставив останніх на перехрестя вулиць Жовтневої та Жаркова у м. Кролевець, де ОСОБА_5 в його присутності з пістолета здійснив постріл через відчинені праві передні двері кузова автомобіля в обличчя ОСОБА_8, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. Засуджений ОСОБА_6 розуміючи, що ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин, з метою перешкодити правоохоронним органам розкриттю даного злочину та притягненню винного до кримінальної відповідальності, приховуючи злочинця та знаряддя вчинення злочину, на вказаному автомобілі відвіз ОСОБА_5, в якого знаходився пістолет, з місця скоєння злочину, надавши тим самим засудженому ОСОБА_5 можливість вчасно залишити місце злочину та уникнути відповідальності.

3 березня 2010 року ОСОБА_6 був допитаний по даній справі в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Незважаючи на це та знаючи, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_5, засуджений ОСОБА_6 дав завідомо неправдиві показання, в яких зазначив, що йому невідомо, хто заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та сповістив, що 5 грудня 2009 року він дійсно довозив ОСОБА_5 та ОСОБА_8, однак ОСОБА_5 до перехрестя вулиць Жовтневої та Жаркова не доїхав, а вийшов з автомобіля раніше.

Після цього, 5 січня 2011 року ОСОБА_6 був додатково допитаний по даній справі в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Незважаючи на це та знаючи, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_5, ОСОБА_6 знову надав завідомо неправдиві показання, в яких зазначив, що йому невідомо хто заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження.

В поданій апеляції адвокат ОСОБА_3, посилаючись на те, що вирок суду є однобічним, в процесі судового слідства не були з'ясовані усі істотні обставини справи, докази вини ОСОБА_6 відсутні, наявні у справі докази вини ОСОБА_5 досліджено поверхнево, висновки суду не підтверджені доказами, зібраними відповідно до норм КПК (1001-05) і дослідженими в судовому засіданні, просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, змінити запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Крім того просить закрити кримінальну справи щодо ОСОБА_6 на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) .

Адвокат ОСОБА_9 в поданій апеляції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду, який постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, а кримінальне переслідування за ч. 1 ст. 263 КК України припинити, пом’якшити покарання та зменшити суму моральної шкоди з урахуванням вини потерпілого. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_5 не знав про те, що придбаний ним пістолет є вогнепальною зброєю, тяжкі тілесні ушкодження потерпілому спричинив з необережності, вибачився перед потерпілим, розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував моральну та матеріальну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні хвору матір.

В апеляції захисник ОСОБА_4, посилаючись на те, що судом не було враховано часткове визнання засудженим ОСОБА_5 своєї вини, наявність у останнього на утриманні хворої матері похилого віку, позитивні характеристики з місця роботи, просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене покарання та зменшити розмір моральної шкоди до 25000 грн.

Засуджений ОСОБА_5 в апеляції та доповненні до неї просить вирок суду відносно нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування з тих мотивів, що висновки суду не підтверджені зібраними у справі доказами, умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень він не мав, придбаний ним пістолет не є вогнепальною зброєю, крім того суд не врахував, що, він раніше не судимий, має на утриманні хвору мати похилого віку, неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи та зміст апеляції, засудженого ОСОБА_5, який просить справу направити для додаткового розслідування, захисника ОСОБА_4 про пом’якшення покарання засудженому ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2 про направлення справи для додаткового розслідування у зв’язку з його однобічністю та неповнотою і для належного з’ясування всіх обставин справи, адвоката ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляції, крім того він вважає, що ОСОБА_6 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з актом амністії, засудженого ОСОБА_6, який подав до суду заяву з проханням звільнити його від кримінальної відповідальності за амністією, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення поданих апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково, а апеляція захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 не заперечував того, що 5 грудня 2009 року ввечері автомобілем-таксі підвозив ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на перехрестя вулиць Жовтневої і Жаркова в м. Кролевець та через деякий час на прохання ОСОБА_5 забирав його з вулиці Франка в м. Кролевець і в салоні автомобіля ОСОБА_5 показував йому пістолет.

Допитаний в якості свідка 5 січня 2011 року ОСОБА_6 був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, але дав неправдиві показання про те, що не бачив, хто причинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження, оскільки він довіз ОСОБА_10 та ОСОБА_5 лише до перехрестя вулиць Жовтневої та Жаркова у м. Кролевець і подальші події між ними йому невідомі.

В цей же день ОСОБА_6 дав протилежні показання про те, що засуджений ОСОБА_5 завдав ОСОБА_8 тілесні ушкодження в його присутності, здійснивши постріл з пістолета через салон автомобіля, які суд першої інстанції поклав в основу вироку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 5 грудня 2009 року на прохання потерпілого ОСОБА_8 викликав знайомого таксиста ОСОБА_6 до магазину "Ступенька" в м. Кролевець, при цьому між засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла сварка з приводу того, хто першим поїде в автомобілі. Під час сварки вони кричали та ображали один одного, виражаючись нецензурною лайкою.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив, що 5 грудня 2009 року біля 18 години від магазину "Ступенька" в м. Кролевець в якості пасажира їхав на автомобілі-таксі ВАЗ-21099, при цьому на передньому сидінні біля водія сидів засуджений ОСОБА_5, а на задньому сидінні за водієм сидів потерпілий ОСОБА_8 Дорогою він вийшов з автомобіля, оскільки у нього не було грошей заплатити за проїзд, а ОСОБА_5 та ОСОБА_8 поїхали далі.

За висновком комісійної судово-медичної експертизи від 14 червня 2010 року у потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у виді переломів кісток склепіння та основи черепа, відкритої проникаючої черепно-лицьової травми, перелому лівої тім’яної кістки та інших, які є небезпечними для життя і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. (т. 2 а.с. 96-100).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 5 лютого 2011 року потерпілому ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження від одноразової травмуючої дії і, враховуючи локалізацію пошкоджень та напрямок раневого каналу, постріл було здійснено в напрямку зліва направо та спереду назад, а потерпілий знаходився обличчям до зброї. (т. 2 а.с. 96-100, 105-111).

Як вбачається з висновку експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу від 23 грудня 2010 року, на чохлі підголовника заднього сидіння, вилученого з автомобіля ОСОБА_6 виявлено сліди, характерні для пострілу зарядом із бездимного пороху. (т. 2 а.с. 213-217).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що засуджений ОСОБА_6 розуміючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з метою перешкодити правоохоронним органам розкриттю вказаного злочину відносно потерпілого ОСОБА_8 та притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, відвіз ОСОБА_5, у якого знаходився пістолет, з якого він здійснив постріл у потерпілого, з місця пригоди.

Після цього засуджений ОСОБА_6, надаючи завідомо неправдиві показання намагався направити слідство по справі хибним шляхом.

Твердження ОСОБА_6 про тиск на нього правохоронних органів, внаслідок чого він вказав на ОСОБА_5, як на особу, що вчинила злочин, були перевірені прокуратурою Сумської області. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю в діях посадових осіб прокуратури Кролевецького району та Кролевецького РВ УМВС складу злочину. (т. 2 а.с. 316-319).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 4 березня 2011 року підтверджена законність та обґрунтованість порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 396 і ч. 1 ст. 384 КК України. (т. 3 а.с. 53-55).

Таким чином, досудове та судове слідство відносно засудженого ОСОБА_6 проведено з достатньою повнотою, суд дав належну оцінку дослідженим доказам і обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_6 кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли би бути підставою для зміни чи скасування постановленого у цій справі вироку відносно ОСОБА_6, не виявлено, чого не можна стверджувати про судове рішення відносно засудженого ОСОБА_5

У відповідності з вимогами ст. 367 КПК України підставою для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

За змістом ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадку, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону визнаються порушення, що позбавляють або обмежують право обвинуваченого на захист. Порушення права обвинуваченого на захист буде тоді, коли формулювання обвинувачення, наведене в обвинувальному висновку, істотно відрізняється від пред’явленого обвинувачення і погіршує становище обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2011 року ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України (т. 2, а.с. 323), а відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 263 КК України і за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 6 червня 2011 року визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що органи досудового слідства допустили істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а суд першої інстанції під час розгляду кримінальної справи на вказане порушення уваги не звернув, що призвело до постановлення незаконного та необгрунтованого вироку.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне вирок суду відносно ОСОБА_5 скасувати з поверненням справи прокурору для додаткового розслідування, оскільки зазначені порушення кримінально-процесуального законодавства не можуть бути усунуті при судовому розгляді справи.

Відповідно до інших доводів апеляцій в частині порушень вимог кримінально-процесуального закону, необхідності аналізу доказів тощо, то колегія суддів не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_5 вважає, що вони підлягають обов’язковому об’єктивному дослідженню як при додатковому розслідуванні так і при розгляді справи в суді.

Таким чином вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на нове розслідування, під час якого необхідно усунути вказані порушення, а також дослідити інші обставини, які можуть мати значення для правильного вирішення справи і в залежності від встановленого та з урахуванням зібраних доказів прийняти законне й обгрунтоване рішення.

Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього акта амністії, на думку колегії вказане клопотання підлягає задоволенню.

Згідно ст. 1 п. "в", ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, не позбавлені батьківських прав, які мають неповнолітніх дітей і кримінальні справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_6 має неповнолітню дочку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно якої батьківських прав не позбавлений, а отже має право на звільнення від кримінальної відповідальності.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 367, 374, 377 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково, апеляцію захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 6 червня 2011 року відносно ОСОБА_5 скасувати в зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу відносно нього повернути прокурору Кролевецького району Сумської області для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити взяття під варту.

Вирок суду відносно ОСОБА_6 скасувати і на підставі ст. 1 п. в, ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. ст. 384 ч. 1, 396 ч. 1 КК України

Запобіжний захід ОСОБА_6 скасувати, звільнити його з під варти в залі суду негайно.