Справа 11-728/2011, 2011 року 

Головуючий в 1-й інстанції Янішевська О.С.

Категорія: ст. 190 ч.2 КК України 

             Доповідач Вітюк В.Ж.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого –судді Вітюка В.Ж.

суддів Козачка С.В., Матущака М.С.

з участю прокурора Романова А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Ізяславського районного суду від 30 червня 2011 року, -

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженку м.Одеса, українку, громадянку України, жительку АДРЕСА_1, з початковою загальною освітою, неодружену, маючу на утриманні одну малолітню дитину, не працюючу, раніше судиму 24 травня 2011 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за ст. 190 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.,

- засуджено за ст. 190 ч.2 КК України та оштрафовано на 1500 грн.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2011 року призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів –штраф в сумі 2000 грн.

Запобіжний захід засудженій до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.

За вироком суду, засуджена ОСОБА_1 18 лютого 2011 року близько 15 години, проходячи в м.Ізяславі Хмельницької області алеєю між вулицями Шевченка та Жовтневою зі сторони відділення ПАТ "ПриватБанк", з метою введення в оману та заволодіння чужим майном зупинила ОСОБА_2 та запропонувала їй погадати. Розповідаючи, потерпілій про різні обставини, що можуть стосуватись її життя та, встановивши довірливі відносини з ОСОБА_2, ОСОБА_1 запропонувала потерпілій надати для гадання золотий перстень, який знаходився у потерпілої на лівій руці. ОСОБА_2 погодилась та передала ОСОБА_1 для гадання перстень. Засуджена непомітно для потерпілої переклала перстень в другу руку та заховала його, незаконно заволодівши перстнем з золота 585 проби, вагою 6 грам, вартістю 2040 грн., який належав ОСОБА_2, чим завдала потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції, як вбачається з її змісту, прокурор просить змінити вирок суду в частині призначення остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України у зв’язку із порушенням вимог КК України (2341-14) . Постановити новий вирок, за яким: ОСОБА_1 визнати винною у скоєні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України і призначити покарання у виді 1190 грн. штрафу. На підставі ст. 70 КК України, до покарання призначеного Шепетівським міськрайонним судом 24.05.2011 року приєднати частково покарання за злочин, вчинений 18.02.2011 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1700 грн. штрафу, змінивши в цій частині вирок Ізяславського районного суду від 30.06.2011 року.

В решті вирок Ізяславського районного суду від 30.06.2011 року залишити без змін.

Посилається на те, що санкція ч.2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді, зокрема штрафу розміром від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Однак, судом при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст. 70 КК України в порушення вимог ч.2 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання, яке виходить за межі санкції ч.2 ст. 190 КК України, а саме призначене покарання у вигляді штрафу розміром 2000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримку апеляції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин ґрунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах та ніким не оспорюється.

Відповідно до ч.2 ст. 70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) , яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України (2341-14) . Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Згідно санкції ч.2 ст. 190 КК України найбільш суворе покарання передбачене у виді 3 років позбавлення волі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вимог ч.2 ст. 70 КК України не порушив, в зв’язку із чим висновки прокурора щодо призначення покарання засудженій у виді штрафу у розмірі, що не перевищує максимальну межу у 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яка міститься у ч.2 ст. 190 КК України, як найменш суворе покарання, - не ґрунтуються на законі та не є підставою для зміни вироку.

В цілому покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

За таких обставин підстав для пом’якшення покарання та зміни вироку колегія суддів не вбачає.

У зв’язку із наведеним та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

Вирок Ізяславського районного суду від 30 червня 2011 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора –без задоволення.