Про отримання хабара, скоєне головним спеціалістом відділу контролю реклами та якості нафтопродуктів Управління у справах захисту прав споживачів - 12.10.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Одеси, зареєстрований в АДРЕСА_3, проживаючий в АДРЕСА_2 раніше не судимий, -

засуджений за ст. 368 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки з конфіскацією майна.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він обіймаючи відповідно до наказу в.о. начальника Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 129-к від 12 липня 2010 року посаду головного спеціаліста відділу контролю реклами та якості нафтопродуктів Управління, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, 26 квітня 2011 року біля 11 год. в приміщенні підприємця ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_4, виявивши під час перевірки низку порушень, підписав складений ОСОБА_6 відповідний акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 155 КУпАП та повідомив йому, що крім штрафу в розмірі 170 грн., на нього ще будуть накладені фінансові санкції в розмірі 20 000 грн. за виявлені порушення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) і заявив ОСОБА_5, що в разі уникнення небажаних для останнього наслідків, він має передати йому грошову винагороду, набравши при цьому на своєму мобільному телефоні суму 8 000 грн.

Після 14 год. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 і при зустрічі запевнив ОСОБА_5, що крім сплати штрафу у розмірі 170 грн., щодо нього не будуть застосовані інші фінансові санкції, і відкривши багажне відділення автомобіля, наказав ОСОБА_5 покласти туди гроші, після чого останній поклав 1 000 доларів США до багажного відділення, яке ОСОБА_4 закрив, а через деякий час був затриманий працівниками міліції.

В апеляціях:

- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, та неправильне застосування судом кримінального закону, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки та на підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 13 рангу державного службовця 6 категорії. В решті вирок суду залишити без змін;

- захисник ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_4, покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок суду змінити, врахувавши його особу, стан здоров’я та інші обставини (наявність родичів, що потребують постійного догляду) застосувати до засудженого ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням;

- засуджений ОСОБА_4, посилаючись на суворість призначеного йому покарання, просить вирок суду змінити, призначити йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора і заперечувала проти апеляцій засудженого та його захисника, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1 і заперечували проти апеляції прокурора, провівши судове слідство та судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в учиненні ним злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах по справі, є правильним, як і кваліфікація його дій за цією статтею, що не оспорюється в апеляціях.

Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його ставлення до вчиненого, дані про його особу, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, те, що позитивно характеризується за місцем роботи, наявність обставини, яка пом’якшує покарання – щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованої статті, з обґрунтуванням якого колегія суддів погоджується і підстав для його пом’якшення із застосуванням ст. 75 КК України не вбачає.

При цьому суд врахував стан здоров’я ОСОБА_4, а тому посилання на це в апеляціях засудженого та захисника є необґрунтованими.

Не вбачається підстав і для призначення засудженому більш суворого покарання та для позбавлення ОСОБА_4 13 рангу державного службовця 6 категорії, як про те йдеться в апеляції прокурора, так як обрана засудженому міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а призначення такого додаткового покарання, як позбавлення рангу у відповідності до ст. 54 КК України не є обов’язковим, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає, як безпідставна.

Таким чином, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_4 покарання справедливим та достатнім для його можливого виправлення, перевиховання і попередження нових злочинів, і підстав для його пом’якшення або призначення більш суворого покарання не вбачає, у зв’язку з чим вирок суду, як законний та обгрунтований, має бути залишений без зміни, а апеляції без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011 року щодо ОСОБА_4 – без зміни.