Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Крукевича М.Н.

Суддів - Максимовича Ю. А., Іващенка О. Ю.,

з участю прокурора - Зозулі І.І.

захисника - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого,-

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки 6 місяців.

У відповідності з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 13 вересня 2010 року приблизно о 20 год. 00 хв. в порушення вимог п.п. 31.1, 31.4 та 31.4.5. "г" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) керував технічно несправним автомобілем НОМЕР_1, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, зокрема, щодо заборони експлуатації транспортного засобу, якщо на задню його вісь встановлені шини різних моделей з різними малюнками протекторів.

Рухаючись без пасажирів та вантажу в с.Великі Гаї Тернопільського району в напрямку с.Козівка в порушення вимог п.п. 2.3 "б", 12.2 та 12.4 ПДР України (1306-2001-п) зі швидкістю більше 60 км/год., ОСОБА_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_5, яка поза межами пішохідного переходу переходила проїзну частину дороги, справа наліво відносно руху транспортного засобу, в порушення вимог п.1.10 та п.12.3 ПДР України (1306-2001-п) , виявивши небезпеку для руху, а саме зміну дорожньої обстановки —поява рухомого об'єкта, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а продовжував рух та вчинив на неї наїзд, внаслідок чого ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких 16 вересня 2010 року померла.

Своїми діями, ОСОБА_2 також порушив п.1.5 ПДР України (1306-2001-п) , відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. ОСОБА_2, який створив такі умови, не вжив усіх можливих заходів до усунення перешкод, хоча зобов'язаний був негайно це зробити.

Дорожньо-транспортна пригода із заподіянням зазначених наслідків зазначених наслідків перебуває у прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5, 1.10 (в частині визначення поняття "перешкода для руху" і виконання його вимог), 2.3 "б", 12.2, 12.3, 12.4, 31.1, 31.4 та 31.4.5 "г" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 —адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до положень ст. 75 КК України, посилаючись на те, що суд не в повній мірі дав оцінку особі ОСОБА_2, який виключно позитивно характеризується за місцем проживання, веде суспільно-корисний спосіб життя, до засудження працював водієм таксі, має постійне місце проживання, має на утриманні двох батьків пенсійного віку, що інших утриманців у його батьків немає.

Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_2 не встановлено, а також суд не достатньо врахував обставини, за яких було скоєно ДТП, а саме те, що наїзд на ОСОБА_5 здійснено в темну пору доби, потерпіла переходила дорогу за межами пішохідного переходу в неосвітленому місці, а одяг на потерпілій не виділяв її на проїзній частині дороги.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, його захисника —адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали апеляцію в судовому засіданні, а також думку прокурора про залишення вироку без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються в апеляції.

Разом з тим, вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає зміні, через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок тяжкості так і суворості.

Під час апеляційного розгляду даної кримінальної справи потерпілий ОСОБА_3 подав заяву, в якій просить призначене покарання засудженому ОСОБА_2 пом'якшити, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, у відповідності зі ст. 75 КК України у зв'язку з тим, що він змінив своє відношення до нього, приніс йому вибачення, частково відшкодував заподіяну моральну шкоду і зобов'язався на далі відшкодувати решту несплаченої суми.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи відповідно до ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії необережних, думку потерпілого не позбавляти його волі, його позитивну характеристику, визнання вини і щире каяття, має на утриманні двох батьків пенсійного віку і являється їх єдиним утримувачем, відшкодував потерпілому більшу частину моральної шкоди і зобов'язався відшкодовувати її надалі, прийшла до висновку, що його виправлення можливе без позбавлення волі і він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 липня 2011 року відносно ОСОБА_2 змінити, застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

– не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

– повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області М.Н. Крукевич