Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді - Сачука В.І.

суддів – Шпинти М.Д., Баглика С.П.

з участю прокурора Горбань О.В.

потерпілого –ОСОБА_1

захисника – ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року.

Цим вироком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, працює підсобним робітником ТзОВ "Ренейсанс Констракшн", не одружений, громадянин України, не судимий,

- засуджений за ч.1 ст. 309 КК України на 4 місяці арешту;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено –8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1613 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 9 листопада 2008 року, близько 21 години поблизу будинку АДРЕСА_2 незаконно придбав у невстановленої слідством особи, для власного вжитку, без мети збуту, психотропну речовину метамфетамін, який переніс до буд. АДРЕСА_3, де частину вжив. Решту психотропної речовини метамфетаміна загальною вагою 0,4758 грам зберігав при собі, для власного вживання, без мети збуту.

2 січня 2010 року близько 23 години ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, на перехресті вулиць Куприна-Джека Лондона в м. Рівне, вчинив розбійний напад на ОСОБА_1, якому наніс удари руками та ногами у різні частини тіла, в результаті чого спричинив ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя у момент заподіяння. ОСОБА_3 заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки "Нокіа 6303", з сім-карткою оператора мобільного зв’язку "Київстар", на рахунку якого було 13 грн., чим спричинив ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 1613 грн.

Справа №11-509/2011 р. головуючий в 1-й інстанції – Головчак М.М. Категорія: ч.1 ст. 309, ч.4 ст. 187 КК України доповідач - Сачук В.І.

В поданій на вирок суду апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи винності та кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч.1 ст. 309 КК України, за ч.4 ст. 187 КК України, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити останньому - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності

В обґрунтування апеляції прокурор зазначив, що вирок суду першої інстанції є незаконним в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки покарання, призначене ОСОБА_3 за своєю м’якістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

В апеляції захисник ОСОБА_2, не заперечуючи винності та правильності кваліфікації злочинних дій ОСОБА_3, просить пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання та обрати йому покарання, не пов’язане з позбавлення волі. Просить врахувати сукупність пом'якшуючих його покарання обставин, і, зокрема те, що він вину у скоєному визнав повністю, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, частково добровільно відшкодував матеріальні збитки потерпілому.

Під час апеляційного розгляду справи потерпілий ОСОБА_1 відмовився від своєї апеляції, що стверджується його заявою.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, думку захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та просить обрати ОСОБА_3 покарання, не пов’язане з позбавлення волі, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію захисника та просить вирок суду змінити, обрати ОСОБА_3 більш м'яке покарання, обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та не заперечується у поданій апеляції.

Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_3 ч.1 ст. 309, ч.4 ст. 187 КК України.

Під час апеляційного розгляду справи істотних порушень вимог КПК (1001-05) , які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності засудженого не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України у кожному випадку, призначаючи покарання, суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, вказати, які дані про особу, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного він враховує.

Призначене ОСОБА_3 покарання повною мірою відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі винного та обставинам, які пом’якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд визнав обставинами, що пом'якшують його покарання - його позитивну характеристику, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідність ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як вбачається з апеляції прокурора, прокурор не навів підстав, чому він вважає вирок суду є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 за особливо тяжкий злочин мінімальне покарання, передбачене ч.4 ст. 187 КК України.

У зв’язку з цим суд вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3 не є явно несправедливим внаслідок м’якості або суворості, є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а тому в задоволенні апеляції прокурора про посилення покарання, а захисника ОСОБА_2 про -пом’якшення покарання ОСОБА_3 –необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 – без задоволення.