колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ященка В. А.,

суддів - Крамаренка В. І., Пархоменко О. М.,

з участю прокурора - Ворфоломеєвої Н.П.

захисника ОСОБА_1

представника цивільного відповідача ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представника потерпілих ОСОБА_4 та засудженого і представника цивільного відповідача, на вирок Зарічного районного суду міста Сум від 29 червня 2011 року, яким,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права на керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 по 5 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 заподіяну шкоду пов’язану з втратою годувальника в сумі 517 грн.73 коп. щомісячно, починаючи з 1 серпня 2010 року і довічно.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 15 липня 2007 року близько 3-ї години 15 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та керуючи власним автомобілем "Субару Форестер" НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Петропавлівській у місті Суми у напрямку аеропорту міста Сум з перевищенням дозволеної межі швидкості руху порушив вимоги п.п.1.3,1.5,2.3 "б",2.9 "а", 2.10, 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) і в районі АДРЕСА_1 вчинив наїзд на ОСОБА_7, 1962 року народження, який від отриманих травм помер на місці. Після вчинення наїзду на ОСОБА_7, ОСОБА_3 не зупинився, а продовжив рух на автомобілі і на перехресті вулиць 20 років Перемоги та Кірова у місті Суми, зіткнувся з автомобілем "Опель Аксона" НОМЕР_2 під керуванням водія Строна (по даному факту органами досудового слідства прийняте процесуальне рішення), але і після цього не зупинив автомобіль, виїхав за межі міста Сум та зупинився на дорозі Суми-Лебедин біля повороту на село Низи, Сумського району, де і був затриманий працівниками міліції.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію у якій вказує, що покарання призначене судом ОСОБА_3 є занадто м’яким. При цьому прокурор посилається на те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вину визнав частково, а тому і не розкаявся, шкоду відшкодував лише частково. Зважаючи на це прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Представник потерпілих, адвокат ОСОБА_4, який представляє інтереси потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у своїй апеляції зазначає, що суд не врахував ступеню суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_3 злочину, обставин при яких було вчинено злочин і призначив засудженому дуже м’яке покарання, до того ж захисник вважає, що суд не виконав вказівок апеляційного суду, який своє ухвалою скасував попередній вирок за м’якістю призначеного покарання. на думку адвоката, суд не мав правових підстав для призначення засудженому покарання з застосуванням ст. 69 КК України. Окрім цього, автор апеляції вважає, що суд без урахування обставин справи та ступеню моральних страждань стягнув занадто малий розмір на відшкодування моральної шкоди потерпілим, а також у порушення вимог ст. 93, 331 КПК України не вирішив питання про відшкодування потерпілій ОСОБА_5 витрат пов’язаних з наданням їй правової допомоги. У зв’язку з цим, адвокат просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання, задовольнити позовні вимоги потерпілих та вирішити питання про відшкодування потерпілій ОСОБА_5 витрат пов’язаних з наданням їй правової допомоги.

Засуджений та представник цивільного відповідача в апеляції вказують, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні Правил дорожнього руху (1306-2001-п) в результаті чого був вчинений наїзд на пішохода, є хибними. Автори апеляції переконують апеляційний суд в тому, що у даній дорожній ситуації ОСОБА_3 не мав реальної можливості уникнути наїзду на потерпілого, при цьому вони зазначають, що суд необгрутовано відкинув висновки деяких експертиз, які вказують на невинуватість ОСОБА_3 в той час він вчинив наїзд на потерпілого. Засуджений та представник цивільного відповідача вважають, що ОСОБА_3 дійсно допустив порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , але за це він повинен нести адміністративну відповідальність. Окрім цього, в апеляції зазначається те, що суд необґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_7 по 517 грн.73 коп. довічно у зв’язку з втратою нею годувальника, з огляду на те, що потерпіла не перебувала на утриманні загиблого в результаті ДТП, а також суд безпідставно стягнув моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_5, адже вона не мешкала з загиблим однією сім’єю, а тому і не понесла ніяких моральних страждань. У зв’язку з цим, автори апеляції просять вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_3 та скасувати рішення про стягнення з ОСОБА_3 517 грн.73 коп. на користь ОСОБА_7 та рішення про стягнення з ОСОБА_3 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який повністю підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілу ОСОБА_5 та їх представника, які просили задовольнити їх апеляцію, засудженого та представника цивільного відповідача, які просили задовольнити їх апеляцію та виправдати ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції підлягає до задоволення, апеляції представника потерпілих, засудженого та представника цивільного відповідача підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом та наведені у вироку.

Так, сам ОСОБА_3, під час досудового та судового слідства не заперечував того факту, що він дійсно керуючи належним йому автомобілем "Субару Форестер" у стані алкогольного сп’яніння, їхав з перевищенням встановленої Правилами дорожнього руху (1306-2001-п) швидкості і на вулиці Петропавлівській у місті Суми на проїжджій частині дороги збив людину, але стверджував, що потерпілий з’явився на дорозі зненацька, а тому він не мав можливості уникнути наїзду.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що 15 липня 2007 року близько 3-ї години вона перебувала у автомобілі, яким керував ОСОБА_3 і на вулиці Петропавлівській у місті Суми, ОСОБА_3 загальмував, лобове скло в автомобілі розбилось, але вона не зрозуміла, що трапилось у зв’язку з тим, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння. За містом Суми їх затримали працівники міліції.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 засвідчили, що 17 липня 2007 року близько 3 години 15 хвилин на вулиці Петропавлівський у місті Суми автомобіль збив потерпілого.

Свідок Отич підтвердив, що він у складі патруля ДПС ніс чергування на перехресті вулиць Кірова та 20 років Перемоги у місті Суми і бачив, як автомобіль "Субару Форестер", який вже мав механічні пошкодження, вдарив автомобіль червоного кольору, але не зупинився та почав втікати. Він з напарником почали переслідувати цей автомобіль, по дорозі їм повідомили, що автомобіль "Субару Форестер" збив людину. За містом вони затримали автомобіль і водія, який був у стані алкогольного сп’яніння.

Окрім цього, суд обґрунтовано послався на ряд інших доказів, які свідчать про те, що саме ОСОБА_3, а не інша особа, в результаті порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , на автомобілі збив ОСОБА_7 від чого той помер.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд навів переконливі мотиви, чому судом приймаються до уваги одні докази та відкидаються інші і зокрема суд на підставі аналізу доказів зробив правильні висновки, щодо не прийняття судом висновків експертиз, які вказують на відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину. До того ж колегія суддів, обговорюючи доводи апеляції засудженого та представника цивільного відповідача, на підставі вивчення матеріалів кримінальної справи, приходить до висновку, що з урахуванням сукупності зібраних по справі доказів, та беручи до уваги очевидність порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що призвело до наїзду на потерпілого та його смерті, вважає, що для вирішення питання про наявність чи то відсутність вини ОСОБА_3 у цьому, спеціальні знання не потрібні.

Всі ці обставини, свідчать про те, що висновки суд про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку є правильними і суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст. 286 ч.2 КК України.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для задоволення апеляції засудженого та представника цивільного відповідача та скасування вироку суду і закриття провадження по справі.

Що стосується призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання, то колегія суддів беручи до уваги обставини при яких було вчинено злочин, поведінку ОСОБА_3 відразу після вчинення ним злочину, тяжкість наслідків, які настали від злочинних дій ОСОБА_3, вважає, що призначене судом покарання є занадто м’яким, а тому вирок суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання підлягає скасуванню за його м’якістю. Зважаючи на те, що для постановлення нового вироку відсутні підстави для проведення судового слідства, тобто для дослідження будь яких нових доказів, колегія суддів вважає за необхідне постановити новий вирок, яким з урахуванням того, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою його покарання обставиною, з урахуванням обставин при яких було вчинено злочин, поведінки засудженого відразу після вчинення злочину, наслідків які настали від дій ОСОБА_3, а також того, що ОСОБА_3 раніше не засуджувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і позитивні характеристики, колегія вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, задовольнивши таким чином апеляцію прокурора в повному обсязі, як і апеляцію представника потерпілих в цій частині. Зважаючи на те. що ОСОБА_3 вчинив злочин керуючи транспортним засобом, колегія вважає за необхідне позбавити його права на керування транспортними засобами. У зв’язку з тим, що колегія приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі то міру запобіжного заходу ОСОБА_3 необхідно змінити та взяти його під варту із залу суду.

Що стосується вирішення судом заявлених по справі цивільних позовів то колегія суддів звернула увагу на те, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання не в повному обсязі дослідив всі можливі докази, які давали б підстави зробити висновок, щодо обґрунтованості ухваленого рішення. Суд не в повному обсязі було досліджено питання, яке стосується перебування ОСОБА_7 на утриманні загиблого, належним чином не вивчено питання, що стосується права потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди, відсутнє належне обґрунтування, щодо розміру моральної шкоди, яку належить стягнути на користь потерпілих. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині вирішення заявлених по справі цивільних позовів скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в цей же суд, але іншому судді, задовольнивши таким чином частково апеляцію представника потерпілих.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 372, 378 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, а апеляції представника потерпілих та засудженого і представника цивільного відповідача задовольнити частково.

вирок Зарічного районного суду міста Сум від 29 червня 2011 року відносно ОСОБА_3 в частині призначення йому покарання за ст. 286 ч.2 КК України скасувати за м’якістю призначеного йому покарання.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням його права на керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 змінити на взяття під варту, взявши його під варту з залу суду.

Строк відбування призначеного ОСОБА_3 покарання рахувати з 15 вересня 2011 року.

Зарахувати в строк призначеного ОСОБА_3 покарання перебування його під вартою з 15 по 18 липня 2007 року, включно.

вирок Зарічного районного суду міста Сум від 29 червня 2011 року в частині вирішення заявлених по справі цивільних позовів ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасувати, а справу цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в цей же суд, іншому судді.

В остальній частині вирок Зарічного районного суду міста Сум від 29 червня 2011 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.