Справа № 11-663/11 

Головуючий у суді І-ї інстанції Франько

Категорія - 4 

Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Зубко К. А.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого судді Зубка К.А.,

суддів Новіцького Е.Й., Онуфрієва В.М.,

при секретарі

за участі прокурора Черниш Г.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, не працює, не судимого

засуджено за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 3 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 13 грудня 2009 року близько 23 години ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних стосунків, за місцем проживання потерпілого в кв. АДРЕСА_2 наніс близько 10 ударів ногами по тулубу ОСОБА_5, 1953 року народження, умисно заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді переломів 1-4, 1-10 ребер справа, 3-го, 2-8, 1-8 ребер зліва, в тому числі і з пошкодженням плеври та внутрішньо-плевральною кровотечею, множинних забоїв легеневої тканини, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, гематоми капсули правої нирки, крововиливів у м'які тканини лоба, синців обличчя, лівого плечового суглобу, в комплексі з ознаками шоку, віднесені висновком судово-медичної експертизи № 498 від 02.02.2010 року до категорії тяжких, як таких, що були небезпечні для життя в момент заподіяння. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер на місці події.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить змінити вирок міськрайонного суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України та призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі, вважає на те, що ОСОБА_3 наніс кілька ударів потерпілому, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, викликаного образою з боку потерпілого на адресу його матері, також зазначає, що суд, призначаючи покарання., недостатньо врахував відсутність у ОСОБА_3 судимостей, позитивну характеристику, що призвело до призначення засудженому надто суворого покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції –без зміни, виходячи з таких підстав.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, засуджений обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України визнав частково, не заперечував фактичні обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, однак вважає, що діяв в стані сильного душевного хвилювання, внаслідок тяжкої образи потерпілим його матері.

Однак винність ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджена дослідженими в суді доказами.

Так, свідок ОСОБА_6 –мати засудженого підтвердила суду, що у ту ніч між нею і сином ОСОБА_7 у квартирі потерпілого мав місце конфлікт з приводу того, що вона ходить до ОСОБА_5 і зловживає з потерпіли спиртними напоями.

Свідок ОСОБА_8, показання якого оголошені в судовому засіданні, виклав аналогічні пояснення.

(а. с. 170)

З результатів відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного вбачається, що ОСОБА_3 добре обізнаний в деталях вчинення злочину. (а. с. 52-58).

З висновків судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз видно, що ОСОБА_3 під час скоєння правопорушення психічним захворюванням не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і міг керувати ними. В даний час ОСОБА_3 психічними захворюваннями не страждає. Застосування заходів медичного впливу не потребує. Під час дослідження ОСОБА_3 показав середній, рівень інтелекту, середній рівень пам'яті та особової тривожності, мислення по логічному типу, емоції адекватні, емоційній фон настрою знижений, збуджувальний тип розвитку особистості, високий рівень фізичної та побічної агресивності та низький рівень нервово-психічної стійкості. Вказані результати дають змогу ОСОБА_3 розуміти характер і фактичний зміст своїх дій, можливість керувати ними і передбачати їх наслідки. ОСОБА_3 в момент скоєння правопорушення знаходився в стані стресу, фрустрації, які не сягають глибини фізіологічного афекту.

(а. с. 103-104, 112-ГГ4)

За наведених доказів місцевий суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому районний суд виходив із того, що ОСОБА_3 умисно, шляхом нанесення множинних ударів ногами зі значною силою в область тулуба ОСОБА_5 не міг не усвідомлювати, що це призведе до тяжких тілесних ушкоджень і хоч не бажав настання смерті потерпілого, однак повинен був і міг передбачити настання його смерті.

Доводи захисту про те, що під час скоєння правопорушення засуджений знаходився в стані фізіологічного афекту, в зв'язку з чим його дії слід кваліфікувати за ст. 123 КК України, спростовуються висновками судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз про те, що ОСОБА_3 не перебував в стані сильного душевного хвилювання під час скоєння злочину.

Призначаючи покарання, міськрайонний суд у повній мірі врахував, що злочин вчинено умисно, відноситься він до категорії тяжких, особу засудженого, який характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

За таких обставин необхідним і достатнім для виправлення засудженого покаранням суд правильно обрав позбавлення волі на строк в межах санкції статті обвинувачення.

Рішення суду у частині вирішення цивільного позову не оспорюється сторонами по справі, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.

Будь-яких нових неперевірених доводів в апеляції не представлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року щодо останнього –без зміни.