Справа № 11-349/2011
Категорія ст. 122 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.
Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.
Апеляційний суд Івано-Франківської області
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 року м. Івано-Франківськ
( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs24941949) )
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Кавацюк М.Ф.,
суддів: Шкрібляка Ю.Д., Кривобокової Н.М.,
з участю: прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Очаків Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, згідно ст..89 КК України (2341-14) не судимого, українця, громадянина України, -
засуджено за ст. 122 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому підписку про невиїзд змінено на утримання під вартою із залу суду, строк відбування покарання рахується з 12.05.2011 року.
Цивільний позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 342 грн. матеріальної та 7000 грн. моральної шкоди.
Речові докази повернуто за належністю.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 25.05.2008 року біля 23 години 45 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Дудаєва на автобусній зупинці ВХПУ № 3 під час конфлікту умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок змінити та з врахуванням пом’якшуючих вину обставин обрати покарання не пов’язане з позбавленням волі.
Як вбачається з апеляції потерпілого ОСОБА_4 він вважає вирок суду незаконним з тих підстав, що ОСОБА_3 притягнули до відповідальності лише за ст. 122 ч.1 КК України. Вважає, що суд безпідставно частково задовольнив його позовні вимоги та обрав ОСОБА_3 надто м’яке покарання. Просить вирок суду скасувати, постановивши новий вирок.
До початку апеляційного розгляду, потерпілий ОСОБА_4 свою апеляцію відкликав.
Заслухавши доповідь судді Кавацюка М.Ф., пояснення прокурора Журавльова Є.Є., який заперечував проти апеляції засудженого і вважає вирок законним та обгрунтованим, пояснення засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які просили вирок змінити і пом’якшити покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та додані документи підчас апеляційного розгляду, обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 умисно заподіяв середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_4
Правильність кваліфікації дій засудженого і доведеність його вини в апеляції не оскаржується.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, хоч і врахував ступінь тяжкості вчиненого, однак, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3, не в повній мірі врахував дані про особу винного та ряд обставин, що пом’якшують покарання, а саме: його молодий вік, позитивну службову характеристику, одружений, має на утриманні малолітню дитину.
При апеляційному розгляді засуджений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненому, щиро розкаявся, просив врахувати добровільне відшкодування ним завданих потерпілому збитків, який до нього претензій не має, а також хворобливий стан малолітньої дитини, яка потребує значних коштів для лікування, а дружина засудженого знаходиться в декретній відпустці і він є єдиним утриманцем сім'ї, стан його здоров'я і провокуючу поведінку потерпілого, внаслідок чого виник конфлікт.
Колегія суддів з врахуванням вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, вважає, що вони дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 122 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого ОСОБА_3 слід задовольнити, а вирок щодо нього змінити та пом'якшити покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2011 року щодо нього змінити.
За ст. 122 ч.1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн.
Засудженого ОСОБА_3 звільнити з-під варти негайно з зали судового засідання.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді
М.Ф. Кавацюк
Ю.Д. Шкрібляк
Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом
Суддя М.Ф. Кавацюк