11-748/11 Про незаконне придбання з метою збуту та збут наркотичних засобів, а також зберігання наркотичних засобів для власного вживання - 16.08.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, за апеляціями захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року,

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

с. Кричка Богорочанського р-ну Івано –

Франківської обл., раніше судимий, проживає

Івано-Франківської обл.,

засуджений за ч.1 ст. 307 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_3 визначено –4 (чотири) роки позбавлення волі;

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець

м. Львова, раніше не судимий, проживає

на АДРЕСА_2,

засуджений за ч.1 ст. 307 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 визначено –5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна;

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець

с. Водники Пустомитівського р-ну

Львівської обл., раніше судимий, проживає

на АДРЕСА_3,

засуджений за ч.2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна; за ч.2 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначено –5 (п'ять) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Запобіжні заходи –взяття під варту засудженим залишено без зміни.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він

28 січня 2011 року в кафе "Ретро" у м. Калуші Івано-Франківської обл. незаконно придбав у невстановленої слідством особи (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) за 5600 грн., які попередньо отримав від ОСОБА_5, 20 таблеток "Субітекс", що містять наркотичний засіб –бупренорфін загальною масою 0,16 г та незаконно зберігав їх при собі з метою збуту. В цей же день ОСОБА_3 придбаний наркотичний засіб перевіз у м. Львів і о 21 год. 20 хв. на вул. Зубрівській, 23 незаконно збув ОСОБА_5;

будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, 15 лютого 2011 року у невстановлений слідством час в кафе "Ретро"у в м. Калуші Івано-Франківської області незаконно придбав у невстановленої слідством особи (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) блістер з 2 таблетками "Субітекс" з наркотичним засобом невстановленої ваги, з яких частину вжив, а іншу частину незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту. 16 лютого 2011 року ОСОБА_3 перевіз таблетки "Субітекс" у м. Львів, де о 18.30 год. на вул. Зубрівській, 23, був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього блістер з таблетками "Субітекс", що містять наркотичний засіб –бупренорфін загальною масою 0,0146 г.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 28 січня 2011 року о 21.20 год. на вул. Зубрівській, 23 у м. Львові незаконно з метою збуту придбав у ОСОБА_3 за 5600 грн. 20 таблеток "Субітекс", які містять наркотичний засіб - бупренорфін загальною масою 0,16 г, та зберігав при собі. 28 січня 2011 року о 22.10 год. на вул. Зубрівській, 23 у м. Львові, ОСОБА_10 повторно незаконно збув за 4200 грн. 13 таблеток "Субітекс" з наркотичним засобом невстановленої ваги ОСОБА_4, а інших 7 таблеток з наркотичним засобом невстановленої ваги зберігав для власного вживання без мети збуту за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 та періодично вживав, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України. 16 лютого 2011 року працівниками міліції під час обшуку його житла було виявлено та вилучено згорток з фольги з фрагментом таблетки "Субітекс"та порошкоподібною речовиною, що містять наркотичний засіб - бупренорфін загальною масою 0,0125 г.

ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він

28 січня 2011 року о 22.10 год. на вул. Зубрівській, 23 у м. Львові незаконно придбав у ОСОБА_5 за 4200 грн. 13 таблеток "Субітекс" з наркотичним засобом невстановленої ваги, з яких частину з метою збуту зберігав за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2, а іншу частину незаконно з метою збуту зберігав при собі, заховавши у підкладу куртки;

31 січня 2011 року о 17.00 год. на вул. Зубрівській у м. Львові незаконно збув ОСОБА_11 за 150 грн. четверту частину таблетки "Субітекс" з наркотичним засобом - бупренорфін, маса якого становить 0,002 г;

06 лютого 2011 року о 12.00 год. за місцем свого проживання, у АДРЕСА_2 на сходовій площадці, повторно незаконно збув ОСОБА_5 за 250 грн. половину таблетки "Субітекс" з наркотичним засобом - бупренорфін, маса якого становить 0,004 г;

06 лютого 2011 року о 16.00 год. за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 на сходовій площадці, повторно незаконно збув ОСОБА_12 за 150 грн. четверту частину таблетки "Субітекс" з наркотичним засобом - бупренорфін, маса якого становить 0,002 г;

07 лютого 2011 року о 18.00 год. на вул. Зубрівській у м. Львові повторно незаконно збув ОСОБА_11 за 300 грн. частину таблетки "Субітекс"з наркотичним засобом - бупренорфін, маса якого становить 0,000058 г. 07 лютого 2011 року о 18.30 год. біля будинку № 25 на вул. Зубрівській у м. Львові Лущ О.Т. був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього два згортки з фольги з таблетками "Субітекс", що містять наркотичний засіб - бупренорфін загальною масою 0,014 г. Цього ж дня працівниками міліції під час огляду квартири ОСОБА_13, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено з магнітофону блістер з трьома таблетки "Субітекс", що містять наркотичний засіб - бупренорфін загальною масою 0,0232 г.

На вирок суду захисник ОСОБА_3 –адвокат ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить змінити вирок щодо ОСОБА_3 та пом'якшити призначене покарання. В апеляції покликається на те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і є явно несправедливим через його суворість. ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Суд при призначенні покарання не врахував відсутність обтяжуючих покарання обставин; те, що ОСОБА_3 вперше вчинив тяжкий злочин, мав місце роботи та постійного проживання, характеризується виключно позитивно. Суд у вироку не покликався на обставини, чому обране ОСОБА_3 покарання буде необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів, та безпідставно допустив, що покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк необхідне для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Вирок суду оскаржила також захисник ОСОБА_4 –адвокат ОСОБА_2 В апеляції просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити та пом'якшити призначене покарання; на підставі ст. 44, ч. 4 ст. 307 КК України звільнити ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 307 КК України; визнати такими, що пом'якшують покарання, обставини - щире каяття, вчинення злочину вперше, активне сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні тітки-інваліда першої групи, сестри-інваліда другої групи, матері-інваліда третьої групи, вагітної дружини; за відсутності обтяжуючих обставин призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи:

судом не застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню - ч.4 ст. 307 КК України; суд не вказав, що ОСОБА_4 до порушення кримінальної справи повідомив про джерело придбання наркотичного засобу і дав дозвіл на огляд житла, під час якого було вилучено наркотичні засоби, які зберігалися у нього вдома, що відповідно до ст. 44, ч.4 ст. 307 КК України давало підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 307 КК України;

призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого; при обранні покарання суд не встановив наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, що передбачено ст.ст. 65, 66 КК України, ст. 334 КПК України, та не врахував такі пом'якшуючі обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину;

суд не врахував спільне проживання ОСОБА_4 з сестрою-інвалідом другої групи; суд вказав, що ОСОБА_4 непрацюючий, хоча згідно з довідкою ПП "Ремонтно-будівельна компанія "Рембудсервіс" ОСОБА_4 залучався до виконання термінових робіт з 02.08.2010 року по 29.10.2010 року, що говорить про прагнення до праці з метою допомогти своїм рідним;

суд всупереч ст. 65 КК України не дав оцінки даним, які характеризують засудженого, а саме: раніше не судимий, молодий вік, працюючий, позитивні характеристики за місцем реєстрації та проживання; періодичне проживання з матір'ю –інвалідом третьої групи та сестрою –інвалідом першої групи; вагітність дружини; активне сприяння розкриттю злочину; щире каяття, догляд за тіткою – інвалідом другої групи, одружений;

висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи: необґрунтованим є покликання суду на систематичний збут наркотичних засобів ОСОБА_4, так як його дії кваліфікуються за ч.2 ст. 307 КК України за ознакою повторності, що унеможливлює врахування даної обставини як обтяжуючої покарання.

На вирок суду в частині засудження ОСОБА_5 апеляції не подавались.

Заслухавши доповідь судді, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку апеляцій, прокурора, який просить апеляції залишити без задоволення, а вирок без зміни, обговоривши наведені в апеляціях доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість засуджених ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доведеність вини та кваліфікація дій засуджених в апеляції не оспорюється.

Щодо покарання, з яким адвокат ОСОБА_1 не погоджується, то воно призначене засудженому ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів (згідно з ч.4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 307 КК України, є тяжким); обране з врахуванням особи засудженого, в тому числі його віку та позитивної характеристики; з врахуванням таких пом’якшуючих покарання обставин як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання; та призначене в межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинені злочини.

Доводи апеляції про те, що суд не врахував особу засудженого, відсутність обтяжуючих покарання обставин та не мотивував необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, є безпідставними, й колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки, як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_3 покарання судом повністю дотримані вимоги ст.ст. 65, 66, 67 КК України й враховані усі обставини справи та пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі й ті, які зазначені в апеляції.

Саме тому суд першої інстанції, виходячи із передбачених ст. 65 КК України загальних засад призначення покарання, врахувавши усі обставини справи та особу засудженого, призначив ОСОБА_3 наближені до мінімального покарання, передбачені санкціями ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, та при визначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Твердження захисту про те, що ОСОБА_3 вперше вчинив тяжкий злочин та мав місце роботи, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (т.3 а.с.196-228), на момент скоєння злочинів та затримання не працював.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляцію захисника ОСОБА_1 необґрунтованою і приходить до висновку, що призначене засудженому ОСОБА_3 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів й підстав для пом'якшення покарання не вбачає.

Колегія суддів також приходить до висновку про необґрунтованість апеляції захисника ОСОБА_2

Прохання адвоката ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 44, ч.4 ст. 307 КК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст. 307 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів (ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України) лише при умові, що вона добровільно здала наркотичні засоби і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів.

Добровільна здача наркотичних засобів –це дії особи, яка мала можливість володіти ними й надалі, але з власної волі здала їх представникам влади.

07 лютого 2011 року ОСОБА_4 був затриманий працівниками міліції і при затриманні в нього були виявлені наркотичні засоби. Лише після затримання його за вчинення злочину ОСОБА_4 повідомив про особу, в якої він придбав наркотичні засоби, та дав згоду на огляд свого житла.

Зазначені дії не можуть розцінюватися в розумінні ч.4 ст. 307 КК України як добровільна здача наркотичних засобів, а відповідно відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.

Покарання засудженому ОСОБА_4 призначене судом з дотриманням вимог ст.ст. 65, 70 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, обране з врахуванням усіх даних про особу засудженого (його віку, позитивної характеристики, відсутності судимостей), його сімейного стану; обставин, що впливають на покарання (в тому числі щирого каяття та сприяння розкриттю злочинів як пом'якшуючих покарання обставин), та правилам призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначене засудженому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та обставини справи, колегія суддів вважає неможливим виправлення засудженого ОСОБА_4 без відбування покарання й підстав для звільнення його від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України та для пом'якшення покарання не вбачає.

Вказівка у вступній частині вироку на те, що ОСОБА_4 не працює, відповідає фактичним обставинам справи. У мотивувальній частині вироку вказівка на те, що ОСОБА_4 систематично збував наркотичні засоби, наведена для характеристики особи підсудного, а не як обставина, що обтяжує покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції адвоката ОСОБА_2 і до уваги їх не бере.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити в порядку ст. 365 КПК України резолютивну частину вироку в частині відшкодування судових витрат.

Вироком суду судові витрати за проведення експертних досліджень та фізико-хімічних експертиз стягнуто із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку.

Однак солідарну відповідальність несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоду. Судові витрати не є шкодою, завданою спільними діями кількох засуджених, і стягувати їх належить в певних частках з кожного із засуджених відповідно до вимог ч.2 ст. 93 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.11 постанови від 7 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" (v0011700-95) .

Отже судові витрати за проведення експертних досліджень та фізико-хімічних експертиз повинні бути стягнені з кожного із засуджених у відповідних частках –по 984 грн. 96 коп. (т.1 а.с.18, 32, 37, 137, 146-1, 151, т.2 а.с.65, т.3 а.с.22, 123).

У решті вирок слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 та апеляцію адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

На підставі ст. 365 КПК України вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 змінити.

Резолютивну частину вироку в частині відшкодування судових витрат викласти в такій редакції:

"Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській обл. (банк ГУДК у Львівській обл., рахунок 31259272210042, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150) по 984 /дев'ятсот вісімдесят чотири/ грн. 96 коп. з кожного за проведення експертних досліджень та фізико-хімічних експертиз".