колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Гончарова М. В., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Ворфоломеєвої Н.П.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2011 року, яким, -

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) 15.01.1981 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ст.ст. 141 ч. 2, 142 ч. 2 КК України (1960 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

2) 17.07.1981 року Зарічним районним судом м. Суми за ст. 140 ч. 2 КК України (1960 року) до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

3) 20.06.1991 року Зарічним районним судом м. Суми за ст. 117 ч. 3 КК України (1960 року) до 7 років позбавлення волі;

4) 28.10.1999 року Охтирським районним судом Сумської області за ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3, 81 ч. 3 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі;

5) 01.03.2005 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ст. 185 ч. 3 КК України до 1 року 6 місяців виправних робіт з

утриманням в дохід держави 15 % заробітної плати;

6) 18.10.2005 року Зарічним районним судом м. Суми за ст.ст. 307 ч. 2, 317 ч. 2, 389, 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.09.2009 року умовно-достроково звільнений 15.09.2009 року від відбування покарання на 1 рік 3 місяці 7 днів,-

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України – до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України на сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 3 місяці,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, мешканка АДРЕСА_2, раніше не судима,

засуджена за ч.3 ст. 185 КК України – до позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, -

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вчинення близько 1 години 14 вересня 2010 року в стані алкогольного сп"яніння за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_2 таємного викрадення належних ОСОБА_3 семи кролів загальною вартістю 840 грн. і кози живою вагою 40 кг вартістю 560 грн. з проникненням у приміщення господарства АДРЕСА_3 .

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду, вважає, що по справі має місце неповнота та упередженість досудового і судового слідства, що він незаконно засуджений за вчинення адміністративного правопорушення, зазначає, що він вчинив спільно з ОСОБА_2 лише заволодіння трьома належними потерпілому кролями в порядку прийняття розрахунку за проданий ОСОБА_3 велосипед, що покази під час досудового слідства по справі про вчинення крадіжки кролів і кози давав під тиском застосування працівниками міліції заходів фізичного примусу.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, просить вирок суду скасувати, а справу направити

на новий судовий розгляд, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисно спільно з ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб крадіжки майна ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності і взаємозв’язку.

Такі висновки суду підтверджуються: письмовою завою ОСОБА_3 від 15.09.2010 року начальнику Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області про факт вчинення крадіжки належних йому 7 кролів і кози, показами потерпілого ОСОБА_3 про обставини крадіжки належних йому кролів і кози, висновком проведеної по справі товарознавчої експертизи про вартість викраденого у ОСОБА_3 майна, показами свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтвердили, з літа 2010 року їх сусід ОСОБА_3 утримував у своєму господарстві двох кіз і значну кількість кролів, а у вересні 2010 року повідомив їм, що у нього викрали велику козу та кролів, визнавальними показами ОСОБА_1 і ОСОБА_2, допитаних в якості підозрюваних і в якості обвинувачених, протоколами відтворення обстановки і обставин події з фототаблицями до них з участю, відповідно, окремо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з яких вбачається співпадання продемонстрованого кожним учасником безпосередньо на місці події механізму вчинення крадіжки, протоколом очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, під час якої ОСОБА_1 визнав факт викрадення ним спільно з ОСОБА_2 належних ОСОБА_3 кози і кролів (т.1 а.с.10, 36-37, 41-49, 53-54, 60-61, 63-68, 70-71, 76, 81-82, 103-104, 106-111, 116, 118-119).

При цьому суд, проаналізувавши зібрані по справі докази, мотивовано дійшов переконання, що невизнання підсудними в ході судового розгляду справи своєї вини у вчиненні інкримінованого їм злочину є обраний ними спосіб захисту від пред"явленого обвинувачення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду по даній справі є належно мотивованим на об"єктивних доказах і кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України є вірною.

Що стосується доводів апеляції, то вони є безпідставними.

Так, заява ОСОБА_1 про застосування до нього працівниками міліції в ході досудового слідства по справі мір фізичного впливу була предметом прокурорської перевірки і свого підтвердження не знайшла.

Доводи ОСОБА_1 про те, що по справі має місце неповнота та упередженість досудового і судового слідства спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається виконання органом досудового слідства вимог ст. 22 КПК України, а судом – вимог ст. 323 КПК України щодо повного, всебічного і об"єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд обґрунтовано на підставі аналізу сукупності зібраних по справі доказів визнав такими, що відповідають дійсності покази ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які вони давали під час судового слідства, про те, що саме вони, після вживання спиртних напоїв пішли до господарства потерпілого, звідки з господарських приміщень таємно викрали належних потерпілому козу і кролів.

При цьому, суд з метою забезпечення об"єктивності встановлення істини у справі допитав в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були присутні в якості понятих в ході проведення відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та показали, що як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, без ніякого стороннього впливу в ході даних слідчих дій розповідали та показували як вони викрадали козу і кролів.

За результатами дослідження доказів по справі суд об"єктивно визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп"яніння та з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 і вимог ст. 67 КК України визнав цей факт обставиною, що обтяжує покарання засудженого.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції засудженого про вчинення ним внаслідок заволодінням майном потерпілого не злочину, а адміністративного правопорушення, оскільки вартість викраденого ним майна відноситься до значного розміру, який є складовою частиною ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України в умовах вчинення крадіжки з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Враховуючи те, що здійснення ОСОБА_2 добровільного відшкодування потерпілому шкоди, завданої крадіжкою, мало місце виходячи з того, що одночасно з одного місця утримання з господарства ОСОБА_3 було викрадено не три, а сім кролів, а також враховуючи послідовні і мотивовані покази самого потерпілого, суд обґрунтовано дійшов переконання про доведеність пред"явленого ОСОБА_1 обвинувачення щодо кількості викраденого засудженим майна потерпілого.

Враховуючи характер, спрямованість, таємність і обстановку вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому дій, доводи апеляції засудженого про те, що

він в нічний час 14 вересня 2010 року заволодів майном потерпілого в забезпечення виплат ОСОБА_3 придбаного у ОСОБА_1 велосипеда є не обгрунтовані та суперечать обставинам справи.

Також, колегія суддів вважає надуманими доводи засудженого про те, що у своїх показах щодо обсягу викраденого майна ОСОБА_3 обмовляє його, маючи щодо нього неприязнь через інформацію про попередні судимості ОСОБА_1, адже, як вбачається з матеріалів справи, письмова заява про крадіжку майна з зазначенням кількості викраденого була подана ОСОБА_3 до органу внутрішніх справ ще до того, як було встановлено причетність саме ОСОБА_1 до вчинення цього злочину.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.

Як вбачається з вироку, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про особу винного, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, пом"якшуючу і обтяжуючу обставини та призначив ОСОБА_1 покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також, суд вірно визначив на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання засудженому за сукупністю вироків.

За таких обставин вирок суду відносно ОСОБА_1 є законним і обгрунтованим, а тому скасуванню чи зміні за поданою засудженим апеляцією не підлягає.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.