Про зловживання владою та замах на одержання хабара, скоєні працівниками правоохоронних органів за попередньою змовою групою осіб - 20.07.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Твердохліба М.Г., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року, яким –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець смт Велика Димера Броварського району Київської області, проживаючий в АДРЕСА_2, раніше не судимий, та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженець м. Бровари Київської області, зареєстрований в АДРЕСА_3, проживаючий в АДРЕСА_4, раніше не судимий, -

- за ст. 364 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки 6 місяців без конфіскації майна;

- за ст. ст. 15 ч.2, 368 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнені від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на них певних обов’язків строком на 3 роки.

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що вони, являючись працівниками правоохоронних органів, займаючи посади інспекторів ДПС Броварського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, будучи службовими особами, які здійснюють функції представників влади, вчинили зловживання владою та замах на одержання хабара за попередньою змовою групою осіб.

Так, 28.10.2010 року приблизно о 21 год. 35 хв. ОСОБА_2 несучи службу по забезпеченню правил дорожнього руху в с. Семиполки Броварського району Київської області разом з ОСОБА_3, діючи відповідно до своїх функціональних обов’язків, зупинив за порушення п.12.4 ПДР України (1306-2001-п) автомобіль "Шкода Октавія" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, про що склав протокол та запідозривши того у вживанні наркотичних засобів, провів огляд вказаного автомобіля, в якому виявив пластикову пляшку з наркотичним засобом опієм ацительованим.

Після цього ОСОБА_2 порадившись з ОСОБА_3, вирішили приховати виявлений злочин за винагороду, яку запропонував ОСОБА_4 в сумі 6000 грн., тобто умисно, з корисливих мотивів, з використанням своїх службових повноважень всупереч інтересам служби, без складання будь-якого документу, вилучили пляшку з опієм з автомобіля ОСОБА_4, пообіцявши за вказану грошову винагороду приховати факт зберігання та перевезення наркотичного засобу, після чого на службовому автомобілі "Фольксваген Пасат" поїхали до місця проживання ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 щоб забрати гроші, утримуючи при цьому документи та ключі від автомобіля ОСОБА_4 як гарантію передачі їм хабара, але ОСОБА_4 піднявшись у квартиру, по телефону повідомив черговому по ГУ МВС України в м. Києві про те, що працівники міліції вимагають у нього хабара в сумі 6000 грн.

Прибувші на місце події працівники СВБ ГУБОЗ МВС України затримали в службовому автомобілі працівників ДПС УДАІ ОСОБА_5 та ОСОБА_2, у яких було вилучено документи ОСОБА_4 та пластикову пляшку з наркотичним засобом опієм ацетильованим.

В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м’якості, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання за ст. 364 ч. 3 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, яке є їх особистою власністю; за ст. ст. 15 ч. 2, 368 ч. 2 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки з конфіскацією майна, яке є їх особистою власністю і на підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є їх особистою власністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, пояснення засуджених та їхнього захисника, які заперечували проти апеляції прокурора, провівши судове слідство в частині характеризуючих даних засуджених, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, та ОСОБА_3 в учиненні ними злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 3, 15 ч. 2, 368 ч. 2 КК України за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах по справі і на думку колегії суддів є правильним, як і кваліфікація їхніх дій, що не оспорюється в апеляції.

Що стосується призначеного покарання засудженим, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні засудженим покарання судом враховано всі обставини, які впливають на відповідальність, в тому числі ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про їх особи, те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризуються, стан їхнього здоров’я, ОСОБА_3 має на утриманні дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, мати – пенсіонерку, ветерана праці, батька ліквідатора аварії на ЧАЕС, дружину постраждалу від наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_2 має на утриманні дітей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5, батьків пенсіонерів, ветеранів праці, що пом’якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, а тому посилання в апеляції прокурора на те, що судом не враховано тяжкість вчиненого, є безпідставним.

Посилання в апеляції прокурора на те, що засуджені не визнали своєї вини також є безпідставним, оскільки спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що протягом всього досудового і судового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину визнавали повністю, щиро каялись і іншого у справі не встановлено.

Отже, суд правильно врахував особи винних та наявність пом’якшуючих обставин у справі, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, якого буде достатньо для можливого їх виправлення та перевиховання, з чим колегія суддів погоджується.

Таким чином, не знаходячи підстав для скасування вироку суду з мотивів, наведених в апеляції прокурора, колегія суддів вважає його законним і обґрунтованим, покарання призначене засудженим справедливим, а відтак апеляцію такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду міста Києва, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без зміни.