Справа 11-500/11, 2011 року 

Головуючий в 1-й інстанції Чевилюк

Категорія: ст. 185 ч.2 КК України 

Доповідач Дуфнік Л.М.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

копія

головуючого –судді Дуфнік Л.М.,

суддів Бондар В.В., Лінника П.О.,

з участю секретаря Ямчук З.І.,

прокурорів Павлишина В.І.,Гаврилюк І.О., захисника ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_1.,

засудженої ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_2. на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 13 квітня 2011 року,

Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 13 квітня 2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, молдаванку, громадянку України, з середньою освітою, не працюючу, уродженку м.Шепетівки Хмельницької області, жительку АДРЕСА_1, раніше судиму:

- 29.04.2009 року Шепетівським міськрайонним судом за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк ом 2 роки,

- 13.11.2009 року Шепетівським міськрайонним судом за ч.1ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України на 1 рік позбавлення волі у ВК для неповнолітніх, попередній вирок постановлено виконувати самостійно,-

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно до відбуття призначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь потерпілого ОСОБА_1. 1000 грн.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з дати взяття підсудної під варту з 13 квітня 2011року.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою: засуджену взято під варту в залі суду.

Неповнолітню ОСОБА_2 засуджено за те, що вона, будучи раніше судимою за викрадення чужого майна, 12 січня 2011 року, на початку 21 год. знаходячись у квартирі ОСОБА_1. АДРЕСА_2, де тимчасово проживала в той період, діючи із корисливих мотивів та з метою крадіжки чужого майна, таємно, повторно викрала належну останньому пластикову пенсійну картку на отримання грошей у відділенні "Приватбанку", яка знаходилась в шухляді столу в центральній кімнаті. Дана карточка видавалась банком безкоштовно та на ній знаходились гроші - пенсія ОСОБА_1. Діючи з метою крадіжки грошей, ОСОБА_2 вийшла із квартири та близько 20 год. 30 хв., знаючи пін-код,зняла із банкомату відділення "Приватбанку", що розташований в будинку № 30 по проспекту Миру частину грошей ОСОБА_1. в сумі 500 гривень, після чого карточку принесла назад та залишила у квартирі.

Продовжуючи свої злочинні дії, того ж дня 12 січня 2011 року біля 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 аналогічним чином викрала гроші ОСОБА_1. в сумі ще 500 грн.

Як вбачається з апеляції захисника, він просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки по справі не здобуто достатніх доказів вини засудженої. Зокрема, не були зняті відбитки пальців з пластикової картки з метою з’ясування чи торкалась її засуджена; роздруківка фотознімків з банкомату, на думку захисника, не може слугувати належним доказом, оскільки реальне походження даних фотознімків невідоме; у матеріалах справи відсутня довідка з банку, яка б підтверджувала рух коштів по пенсійному рахунку потерпілого. Крім того, апелянт посилається на те, що судом його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування вирішувалось без виходу до нарадчої кімнати. Посилається захисник і на те, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки кошти потерпілого, який проживав однією сім’єю із засудженою, не були для останньої чужим майном. При постановленні вироку не були враховані умови життя і проживання ОСОБА_2., вплив дорослих та інші особливості неповнолітньої, безпідставно не було визнано пом’якшуючими обставинами позитивну характеристику підсудної та важкі умови її життя.

В поданому на апеляцію запереченні прокурор просить залишити вирок місцевого суду без зміни, оскільки вина засудженої підтверджується зібраними по справі доказами. Постановлений судом вирок є законним та справедливим, повністю відповідає тяжкості і обставинам вчиненого злочину.

Заслухавши доповідача, показання ОСОБА_2., яка, як і її захисник, підтримала подану апеляцію, потерпілого ОСОБА_1., який заперечував проти задоволення апеляції засудженої, дослідивши додатково зібрані матеріали, вислухавши думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Провівши по справі судове слідство, колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, засуджена ОСОБА_2, як на досудовому слідстві, так і в місцевому та апеляційному суді визнала, що 12 січня 2011 року ввечері без дозволу потерпілого ОСОБА_1., в квартирі якого проживала, взяла належну йому пластикову пенсійну картку на отримання грошей у відділенні "Приватбанку" і, знаючи пін-код, з банкомату зняла двічі по 500 грн., а всього викрала чужих грошей на суму 1000 грн.

Потерпілий ОСОБА_1. в апеляційному суді підтвердив, що ОСОБА_2 проживала в нього як квартирантка і дозволу користуватися його пенсійною карткою він їй не давав, пін-код не повідомляв. Вказану картку і записаний номер пін-коду вона сама знайшла взяла з шухляди. 12 січня 2011 року ОСОБА_2, як пояснив потерпілий, ніяких продуктів додому не приносила.13 січня 2011 року, коли пішов до банкомату, щоб отримати пенсію, виявив, що грошей немає, в зв’язку з чим звернувся до дільничного інспектора міліції. Останній порадив звернутися до менеджера банку, який може дати роздруківку, а також фотознімки, де буде видно коли і хто знімав гроші, що він і зробив. У відділенні "Приватбанку" йому дали фотознімки-роздруківки з камери відео спостереження банкомату, на яких зображена ОСОБА_2 і вказана дата - 12.01.2011 року, які він потім віддав слідчому. До цього часу збитки йому не відшкодовані.

Таким чином, потерпілий спростував показання засудженої ОСОБА_2. щодо проживання її родини з потерпілим ОСОБА_1 однією сім’єю, а також факт повідомлення ним місця знаходження його пластикової пенсійної картки та пін-коду. В апеляційному суді ОСОБА_1. також заперечив, що пенсійна картка ОСОБА_2. знаходилася в тій же шухляді, що і його.

Отримані потерпілим ОСОБА_1 і передані ним слідчому фотознімки-роздруківки камери відео спостереження відділення "Приватбанку", на яких зображена ОСОБА_2 біля банкомату та дата знімка - 12.01.2011 р.,, згідно з постановою слідчого від 24 лютого 2011 року приєднані до кримінальної справи як речові докази, а тому вважати їх недопустимими доказами підстав не вбачається.

Крім того, показання ОСОБА_2., потерпілого ОСОБА_1., вищевказані фотознімки-роздруківки узгоджуються з даними наданої апеляційному суду довідки "Приватбанку", з якої вбачається, що справді 12 січня 2011 року з картки ОСОБА_1. двічі було знято по 500 грн.

Підстав для направлення справи на додаткове розслідування не вбачається, оскільки по справі зібрано достатньо доказів вини засудженої ОСОБА_2. у вчиненні злочину.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б стали підставою для скасування вироку, під час судового слідства місцевим судом допущено не було. Доводи захисника про те, що приймати рішення про відмову в задоволенні його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування місцевий суд повинен був тільки в нарадчій кімнаті, не ґрунтуються на законі, оскільки, як випливає зі змісту ч.1 ст. 273 КПК України, в нарадчій кімнаті виносяться постанови, якими справи направляються на додаткове розслідування і складання яких потребує більш тривалого, ретельного і спокійного обдумування суддею.

Покарання засудженій ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання, в тому числі і ті, пом’якшуючі обставини, на які захисник посилається в апеляції.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинила новий злочин після звільнення з виховної колонії для неповнолітніх в період іспитового строку, встановленого вироком Шепетівського міськрайонного суду від 29 квітня 2009 року, яким за ч.2 ст. 186 КК України їй призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі, від відбування якого вона була звільнення з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, місцевий суд обґрунтовано визнав, що їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі. З врахуванням конкретних обставин справи строк покарання визначений місцевим судом ближче до мінімальної межі, передбаченої законом, а тому підстав для пом’якшення покарання засудженій ОСОБА_2 не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 13 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника –без задоволення.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Дуфнік Л.М.