Справа № 11-512/11 

Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Доповідач : Яременко О. Д.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого Яременка О.Д.,

Суддів Белени А.В., Данка В.В.,

з участю прокурора Дячука В.В.,

захисника засудженого –адвоката ОСОБА_1,

представника цивільного позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2010 року,

Цим вироком ОСОБА_3,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Львові,

українця, громадянина України, із вищою освітою,

розлученого, раніше не судимого, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

засуджено за

- ч.2 ст. 222 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки;

- ч.2 ст. 364 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації органи кримінально-виконавчої системи.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислюється з часу проголошення вироку.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд із постійного місця проживання, звільнивши його із-під варти в залі суду.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_3 з 01 червня 2004 року, працюючи на посаді генерального директора ТзОВ " Іва-Галич", юридична адреса : м. Львів, вул. С.Крушельницької, 1/4, маючи маючи умисел на незаконне отримання кредиту шляхом подання неправдивої інформації, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами в червні 2004 року, представив для отримання кредиту у ВАТ " СКБ Дністер" баланс підприємства станом на 01.04.2004 року, в який було внесено завідомо неправдиві дані про фінансово-кредитні забовязання ТзОВ " Іва-Галич", на підставі якого та інших документів оформив та підписав кредитний договір № 28329/1 від 14.06.2004 року на відкриття кредитної лінії на суму 1200000 гривень. В послідуючому, отримавши у ВАТ " СКБ " Дністер" грошові кошти в сумі 1096000гривень, які були використані на закупівлі продукції. Внаслідок надання неправдивих відомостей про фінансово-кредитні зобов’язання товариства, в забезпечення виконання вимог кредитного договору у якості застави, було передано у заставу товари в обороті на суму 2499949 гривень, сума яких перевищувала суму фактично наявних товарів в обороті. Внаслідок цього кредит не був повністю забезпечений заставою і в результаті чого після виявлення недостачі предмету застави залишилися неповернутими банку кошти у сумі 1082163, 69 гривень, чим завдано банку велику матеріальну шкоду.

Крім цього, ОСОБА_3 з 01 червня 2004 року, працюючи на посаді генерального директора ТзОВ " Іва-Галич", юридична адреса : м. Львів, вул. С.Крушельницької, 1/4, будучи посадовою особою, умисно в інших особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, маючи корисливий мотив, використав своє службове становище всупереч інтересам служби та без згоди ВАТ " СКБ "Дністер", в порушення Закону України " Про заставу" (2654-12) відчужив товари в обороті на загальну суму 2499940, 00 гривень не встановленим слідством особам та способом, які були передані б у якості застави ВАТ " СКБ " Дністер", на підставі укладеного кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 28329/1 від 14.06.2004 року на суму 1200000 гривень. При цьому не замінив відчужені товари іншими такої ж або більшої вартості, що призвело до унеможливлення виконання кредитного зобов’язання перед ВАТ " СКБ " Дністер" шляхом реалізації заставленого майна, що спричинило тяжкі наслідки.

На вирок суду засуджений подав апеляцію.

В апеляції засуджений вважає вирок суду незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у вироку висновки вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Покликається на те, що підставою для розгляду кримінальної справи щодо нього стало сфальсифіковане досудове слідство. При цьому апелянт вказує на відсутність доказів, які б вказували на його вину у інкримінованих злочинах. Зазначає, що ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не були досліджені всі обставини, які мають значення для справи. При розгляді справи суд не взяв до уваги, що він фактично не виконував обов’язків генерального директора і не отримував печаток, бухгалтерської документації, електронних ключів, майна та інше а тому не міг здійснювати і не здійснював адміністративно-господарчих і організаційної діяльності, а фактично ці функції здійснювались керівниками фірми –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Вказує, що наявні у справі докази, покази ряду свідків, цивільного позивача, висновки почеркознавчої експертизи, на які посилається суд як на підставу доведеності його вини, є сумнівними і не можуть бути прийняті як докази по справі.

Просить вирок суду скасувати, а справу щодо нього закрити провадженням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання апеляції, думку прокурора, котрий заперечив проти поданої апеляції та просив вирок суду залишити без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Висновок суду про доведеність вини засудженого за обставин, встановлених судом, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на доказах, ретельно перевірених в судовому засіданні й докладно наведених у вироку.

Покликання засудженого в апеляції на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються зібраними по справі доказами, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Доводи засудженого в апеляції про те, що він не виконував обов’язків генерального директора ТзОВ "Іва-Галич"спростовуються наявним у справі протоколом зборів учасників товариства ТзОВ "Іва-Галич"№ 26 від 01.06.2004 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 обрано генеральним директором товариства і згідно наказу № 43-к від 01.06.2004 року його призначено на посаду генерального директора цього товариства.

Вина ОСОБА_3 у інкримінованих злочинах підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема :

показами представника цивільного позивача, даними ним в судовому засіданні, який показав, що 14.06.2004 року між банком ВАТ " СКБ "Дністер" та ТзОВ " Іва-Галич," інтереси якого представляв ОСОБА_3, було укладено договір про відкриття кредитної лінії на суму 1200000 грн., для придбання тютюнових, алкогольних виробів та продуктів харчування. При укладенні договору ОСОБА_3 було представлено заяву, наказ " Іва-Галич" від 01.06. 2004 року про призначення його генеральним директором товариства, протокол зборів учасників товариства від 09.06.2004 року про отримання кредиту у ВАТ " СКБ " Дністер" і надання права підпису договору генеральному директору ОСОБА_3, протокол загальних зборів засновників ТзОВ "Іва-Галич" від 01.06.2004 року. Кредит було видано в сумі 1096000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 14.06.2005 року. В забезпечення виконання умов договору між ТзОВ " Іва-Галич" та ВАТ " СКБ " Дністер" було укладено договір застави від 14.06.2005 року товарів в обороті і в підтвердження наявності товару на складі товариства були надані банку відповідні складські довідки, підписані ОСОБА_3 та завідуючим складом. При цьому працівниками банку проводилась перевірка наявності майна на складі товариства, яке передавалося в заставу, про що складався акт, відповідно до якого майно було в наявності на складі. Через місяць після укладення договору, а саме 09.07.2004 року, під час проведення працівниками банку перевірки наявності заставленого майна на складі товариства, було встановлено розбіжності в наявності заставленого майна, оскільки згідно акту від 14.06.2004 року на складі було в наявності товарів в обороті на суму 2499936, 17 грн., а станом на 09.07.2004 року було зафіксовано фактичну наявність заставленого майна суму 145898, 21 гривень, про що було складено акт. При цьому представник цивільного позивача пояснив, що якби ОСОБА_3 представив баланс товариства, у якому було б правильно відображені дані про кредитно-фінансові зобов’язання і з нього було видно, що кредитні зобов’язання переважають вартість товарів у обороті, даний кредит ТзОВ "Іва-Галич"не був би переданий ;

з показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що він з 2002 року працював на посаді заступника голови правління ВАТ "СКБ " Дністер" і, діючи від імені банку, уклав кредитний договір з ОСОБА_3, який діяв від імені ТзОВ " Іва-Галич". На підставі представлених рахунків на оплату товарів банк здійснив видачу кредиту шляхом оплати вартості цього товару. В кінці червня товариство сплатило відсотки по кредитному договору, а в липні 2004 року було виявлено факт відсутності на складі заставленого майна, про що було складено акт ;

копіями документів, які були подані до ВАТ "СКБ "Дністер"ТзОВ "Іва-Галич"для відкриття кредитної лінії, з яких вбачається, що заяву на отримання кредиту подано від імені товариства ОСОБА_3, який діяв як генеральний директор цього товариства ;

з висновку почеркознавчої експертизи № 789 від 23.03.2005 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 у договорі про відкриття кредитної лінії № 28329/1 від 14.06.2004 року, у договорі застави товарів в обороті від 14.06.2004 року виконані самим ОСОБА_8 ;

актом КРУ у м. Львові № 19-17/154 від 04.02.2005 року "Про наслідки ревізій окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Іва-Галич", згідно даних статистичної звітності станом на 01.04.2004 року ;

вступившим в законну силу вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30.06.2006 року відносно ОСОБА_4,ОСОБА_6

показами свідків, іншими наявними в справі та перевіреними судом доказами.

На підставі цих доказів суд першої інстанції мотивовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_3 злочинів та правильно кваліфікував його дії за ст. ст. 222 ч.2, 364 ч.2 КК України.

Як видно із матеріалів справи судом досліджені всі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Тому доводи у апеляції про неповноту судового слідства є безпідставними. Не встановлено колегією суддів і істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового та судового слідства, порушень прав засудженого, про що він вказує в своїй апеляції.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити апелянту в задоволенні його апеляційних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним, відповідно до ст. 365 КПК України, внести уточнення у вирок. Як видно із вироку, суд першої інстанції, призначивши покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 75 КК України, поклав на нього певні обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме : повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації органи кримінально-виконавчої системи.

Однак суд першої інстанції при цьому припустився помилки, оскільки ст. 76 КК України передбачає, що ці обов’язки контролює не орган кримінально-виконавчої системи а кримінально-виконавча інспекція.

Тому колегія суддів вносить уточнення у вирок та зазначає, що покладені на засудженого ОСОБА_3 обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, контролює кримінально-виконавча інспекція.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Відповідно до ст. 365 КПК України внести уточнення у вирок та вважати, що покладені на ОСОБА_3 обов’язки згідно із ст. 76 КК України контролює кримінально-виконавча інспекція.