Справа № 11-359/2011р. 

Головуючий 1-ї інстанції Молчанов О.Г.

Категорія: ч. 2 ст. 12 ч. 2 ст. 115 КК України 

Доповідач апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - Дзюби Ф.С.

суддів: Фапіонової О.М., Пустовара М.Л.

при секретарі – Рябеженко А.А.,

за участю прокурора – Иванова А.О.

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

засуджених: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5, старшого помічника прокурора Березнегуватського району Миколаївської області, потерпілого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 18.03.2011р., яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_2 Миколаївської області, не судимого,

- засуджено за ч. 3 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України – до 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України – до 4-х років позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття покарання у виді 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України не судимого,

- засуджено за ч. 3 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 із застосуванням ст. 69 КК України – до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України – до 3-х років позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття покарання у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_7 5497,37 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Постановлено стягнути з кожного засудженого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та на користь Миколаївського НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області по 2606,42 грн. в рахунок відшкодування затрат на проведення експертиз.

Постановлено окрему ухвалу на адресу прокурора Миколаївської області, на яку прокурором принесена апеляція.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України за таких обставин.

В кінці 2006 року між засновником ПП "Стоколос" (надалі підприємство) ОСОБА_9 та заступником голови Березнегуватської райдержадміністрації Миколаївської області ОСОБА_7 виник конфлікт з приводу розподілу майна, яке належало пайовикам TOB "Висунь-МТС-Сервіс" (надалі товариство), директором якого раніше був ОСОБА_9

За ініціативою ОСОБА_7 була створена комісія по розподілу майна товариства, яка в лютому 2008 року прийняла рішення про примусове вилучення у товариства очолюваного ОСОБА_9 та передачу в користування фермеру ОСОБА_7 території механізованого току.

До складу цієї комісії ввійшов заступник голови Березнегуватської районної ради ОСОБА_5, якому було доручено виступати посередником між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 при розподілі майна товариства.

Навесні 2008 року ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_9 зустрітися в кабінеті товариства воїнів-інтернаціоналістів, яке він очолював в Березнегуватському районі і при зустрічі запропонував повернути територію зернотоку. Під час розмови ОСОБА_5 сказав, що ОСОБА_7 не зупиниться і невдовзі забере у ОСОБА_9 все майно. При цьому показав йому пакет з круглим предметом та пояснив, що цей предмет може вирішити все.

ОСОБА_9 сприйняв його як вибуховий пристрій.

Крім того, ОСОБА_5 сказав, що у випадку знешкодження ОСОБА_7 зернотік перейде до ОСОБА_9, а йому останній вибачить борг в 50000 грн., які він брав у нього для придбання сільгосптехніки.

В подальшому при зустрічах, ОСОБА_10 продовжував обговорювати з ОСОБА_11 тему вбивства ОСОБА_7

Згодом, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9, що не зможе вирішити питання про ліквідацію ОСОБА_7, оскільки його помічник у цій справі помер.

На пропозицію ОСОБА_5, ОСОБА_9 відмовився в рахунок повернення боргу забрати у нього комбайн та при наступній зустрічі у вересні 2008 року, нагадав йому про необхідність повернення боргу.

На нагадування ОСОБА_9 ОСОБА_5 відповів, що все буде нормально.

На початку грудня 2008 року ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на позбавлення життя ОСОБА_7, запропонував своєму знайомому ОСОБА_6 вчинити даний злочин.

ОСОБА_6 перебував у фінансовій залежності у ОСОБА_5, оскільки заборгував йому 20000 грн. В якості винагороди за участь у вчиненні злочину, ОСОБА_5 пообіцяв ОСОБА_6 вибачити вищевказаний борг, на що той погодився.

Згідно розробленого ОСОБА_5 плану, вбивство ОСОБА_7 необхідно було здійснити за допомогою саморобного вибухового пристрою, який ОСОБА_6 мав закріпити під автомобілем ОСОБА_7, а ОСОБА_5 в необхідний момент повинен був вказаний саморобний вибуховий пристрій привести у дію. Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в процесі спільного обговорення своїх дій, вступили у злочинний зговір по здійсненню умисного вбивства ОСОБА_7 із корисливих мотивів, а крім того розподілили між собою ролі у запланованому злочині. При цьому ОСОБА_12, виступав у ролі організатора злочину і брав на себе загальне керівництво діями ОСОБА_6, якому відводилася роль безпосереднього виконавця злочину на замовлення.

Реалізовуючи задумане, засуджені, з кінця грудня 2008 року по середину січня 2009 року виготовили вибуховий пристрій та перевезли його до будівлі Березнегуватського районного, спортивно-технічного клубу по вул. 1-го Травня, 110 в смт. Березнегувате, Миколаївської області, де знаходився кабінет районного товариства воїнів-інтернаціоналістів.

25 січня 2009 року о 12 годині 14 хвилин, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 та під надуманим приводом запропонував зустрітися. Того ж дня, приблизно о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_7 на власному автомобілі "Ніва-Шевроле" під'їхав до будівлі спортивно-технічного клубу та залишивши автомобіль, піднявся на другий поверх до ОСОБА_5

В цей час ОСОБА_6, знаходячись на першому поверсі зазначеної будівлі та тримаючи при собі виготовлений з ОСОБА_5 вибуховий пристрій, намагався закріпити його під автомобіль ОСОБА_7

В цей момент на мобільний телефон, який був задіяний в схемі вибухового пристрою, надійшов радіосигнал оператора мобільного зв'язку та стався вибух, в результаті якого автомобіль ОСОБА_7 було пошкоджено, ОСОБА_6 отримав тілесні і ушкодження, а злочинний умисел засуджених не був доведений до кінця з причин, що не залежали від них.

Крім того, готуючи засоби для реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_7, ОСОБА_5 у невстановлених досудовим слідством час та особи, без передбаченого законом дозволу придбав вибуховий засіб-тротил, в кількості не менш як 500 грамів, який зберігав у невстановленому місці та на початку січня 2009 року передав ОСОБА_6 для виготовлення вибухового пристрою.

В період часу з кінця грудня 2008 року по середину січня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за місцем проживання останнього по АДРЕСА_1 Миколаївської області, без передбаченого законом дозволу виготовили саморобний радіокерований вибуховий пристрій, за допомогою якого вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_7

Приблизно 22-23 січня 2009 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 на автомобілі "A3JIK-2140", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, перевезли виготовлений ними вибуховий пристрій та без передбаченого законом дозволу незаконно перенесли до кабінету № 10 адміністративної будівлі Березнегуватського районного спортивно-технічного клубу, де зберігали його до 25 січня 2009 року.

Згідно з висновком комплексної вибухо-технічної та трасологічної експертизи від 19 березня 2009 року № 6 надані на експертизу предмети у сукупності являються остаточно спорядженим, радіокерованим вибуховим пристроєм.

В апеляції старший помічник прокурора не оспорюючи кваліфікації злочинів та доведеності вини засуджених просить вирок районного суду скасувати, постановивши свій вирок, яким визнати ОСОБА_12 винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України – у виді 4-х років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 п.п. 5, 6, 11, 12 ст. 115 КК України – у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити до відбуття покарання у виді 13-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Крім того, просить ОСОБА_6 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України – у виді 4-х років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 п. п. 5, 6, 11, 12 ст. 115 КК України – у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити до відбуття покарання у виді 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Цивільний позов заявлений ОСОБА_7 просить задовольнити в повному обсязі та стягнути на користь останнього 100000 грн. з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку.

Окрему ухвалу Березнегуватського районного суду від 18.03.2011р. – скасувати.

Свою апеляцію він мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєних злочинів, обставинам їх вчинення і є несправедливим в наслідок м’якості.

Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_5 не було враховано як обставину, що обтяжує вину засудженого перешкоджання встановленню істини по справі шляхом створення штучних доказів, небезпечність способу вчинення злочину, оскільки засуджений знав, що потерпілий часто використовує автомобіль для перевезення членів своєї родини, а саме трьох неповнолітніх дітей. На його думку зазначені факти вказують на особливий цинізм ОСОБА_5, повне нехтування загальнолюдськими цінностями та стійку антигромадську поведінку, що свідчить про особливу небезпечність засудженого.

Крім того вважає, що суд, при призначенні покарання ОСОБА_6 безпідставно застосував вимоги ст. 69 КК України оскільки останній написав з’явлення із зізнанням після пред’явлення слідством беззаперечних доказів його участі в скоєнні злочинів.

Також вважає, що задоволення цивільного позову в частині моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є недостатнім оскільки стосовно потерпілого було вчинено особливо тяжкий злочин, пов’язаний з посяганням на його життя, що не могло не призвести до суттєвих змін в організації його повсякденного життя.

Крім того просить скасувати винесену судом окрему ухвалу від 18.03.2011р., оскільки її зміст протирічить обставинам справи, встановленим в судовому засіданні та відображеним у вироку.

В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_7 просить вирок районного суду змінити в частині стягнення моральної шкоди та задовольнити його цивільний позов у повному обсязі.

Вважає, що судом при розгляді його позову не було враховано перенесені ним постійний страх за своє життя та життя родини, душевні страждання та біль, спричинені злочином.

Крім того, змінилось відношення оточуючих до нього, вони відмовлялись позичати йому гроші, банки відмовляються надавати кредити, які потрібні для вирощування сільськогосподарської продукції.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок районного суду скасувати, постановивши свій вирок, яким визнати його винним в скоєнні злочинів, передбачених ст. 194 та ст. 263 КК України, та призначити йому покарання за сукупністю злочинів у виді 3-х років 3-х місяців позбавлення волі із застосуванням вимог ч. 2 ст. 15, ст. ст. 69, 74, та 75 КК України (2341-14) , так на його думку як органом досудового слідства так і судом, при кваліфікації його дій було не правильно розподілено ролі у вчиненні вказаних злочинів між ним та ОСОБА_6, а кримінальне переслідування відносно ОСОБА_9 взагалі припинено.

Вказує, що замовником злочину насправді являвся ОСОБА_9, який вимагав у нього повернення боргу в 50000 грн. і відмовлявся прийняти в рахунок погашення заборгованості комбайн.

Крім того вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 17 КК України, як добровільну відмову від вчинення злочину, оскільки під час знаходження його з потерпілим в приміщенні кабінету районного товариства воїнів-інтернаціоналістів, він виждав 15 хвилин, а потім здійснив дзвінок на телефон вибухового пристрою, маючи намір лише пошкодити автомобіль потерпілого та налякати його, а тому його дії підлягають кваліфікації як умисне пошкодження чужого майна, тобто за ст. 194 КК України.

Також, на думку апелянта, не має доказів того, що він придбав та виготовив вибуховий пристрій.

Щодо вилученого в ході обшуку майна його сім’ї, просить вирішити питання про повернення грошей в сумі 1070 грн. його тещі, оскільки вони лише знаходились у нього на зберіганні, 4700 доларів США просить повернути його зятю, який є їх власником, а земельну ділянку площею 4,56 га., розташований на території Висунської сільської ради державний акт серії МК № 002370, 2 пластикові кредитні картки "Райфайзенбанкаваль" №НОМЕР_2 та НОМЕР_3, видані на ім’я ОСОБА_5, пневматичну гвинтівку повернути його сім’ї за належністю.

В апеляції адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок районного суду змінити в частині призначення покарання останньому, звільнивши його від відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Вважає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував обставин, що пом’якшують його вину, а саме: повне визнання своєї вини, щиросердне каяття в скоєному та сприяння в розкритті злочину, а також те, що під час вчинення злочину ОСОБА_6 знаходився в матеріальній залежності у ОСОБА_5 і реально сприймав погрози фізичною розправою.

Також просить звернути увагу на те, що у підзахисного є син, який являється інвалідом, його дружина страждає серйозними захворюваннями та тітка, яка є пенсіонеркою та хворіє.

Крім того вважає, що комбайн "Дон-1500", 1988 року випуску, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_13 незаконно звернуто в дохід держави, оскільки в ході судового засідання було встановлено, що даний комбайн ОСОБА_5 був придбаний на гроші ОСОБА_13, чим порушено його права, як співвласника комбайну.

В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 старший помічник прокурора Березнегуватського району просить апеляцію залишити без змін, оскільки вважає її безпідставною.

На думку прокурора судом правильно вирішено питання щодо речових доказів по справі, а посилання апелянта на інвалідність сина засудженого є безпідставними, оскільки він працює на посаді державного виконавця та отримує пенсію.

Щодо незадовільно стану здоров’я його дружини, документів на підтвердження цієї обставини не надано.

Не задовільний стан здоров’я його тітки взагалі не можна приймати до уваги оскільки вона не є членом його родини та має особистий дохід у вигляді пенсії.

Вважає, що під час судового слідства повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_6, його вина у вчиненні злочину доведена в повному обсязі, а доводи приведені в апеляції є безпідставними.

В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_5 старший помічник прокурора Березнегуватського району просить апеляцію залишити без змін, оскільки вважає її безпідставною, а наведені в ній твердження слід розцінювати як намагання засудженого уникнути відповідальності за вчинені злочини.

В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_5 просить її залишити без задоволення, так як вважає її необгрунтованою, як і необґрунтованими апеляції інших учасників процесу, які також необхідно залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора в підтримку доводів апеляції, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_14, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_4 в підтримку доводів апеляцій, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій находжу їх такими, що не підлягають задоволенню за винятком апеляції помічника прокурора, яка підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами вина засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, доказана і ОСОБА_14 не заперечується, як і не заперечується кваліфікація його дій.

Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винним себе в пред’явленому йому обвинуваченні не визнав та суду показав, що при розпаюванні майна ТОВ "Вісунь-МТС-Сервіс" виникла проблема в цьому питанні між ОСОБА_9, який не погоджувався на добровільне розпаювання майна та ОСОБА_7, який претендував на частину майна товариства.

З цього питання була створена комісія, яку очолив голова Березнігуватської райдержадміністрації і він також входив в склад цієї комісії. В ході розпайовки частина майна та механізований тік перейшли до ОСОБА_7 і ОСОБА_9 нічого не залишалося як підписати акт розподілу майна.

Через деякий час ОСОБА_9 почав йому скаржитися, що ОСОБА_7 поступив несправедливо при розподілі майна і запропонував йому знайти людей, які б могли здійснити фізичну ліквідацію ОСОБА_7 за 50000 грн., на що він відповів відмовою.

Коли ОСОБА_9 пішов від його він зателефонував начальнику Березнігуватської міліції ОСОБА_16 і повідомив, що готується замах на ОСОБА_7.

В травні 2008 року про це він повідомив самого ОСОБА_7 на що той лише посміхнувся.

В цьому ж місяці він зустрівся з ОСОБА_9 і поцікавився чи найшов той людей для вбивства ОСОБА_7, на що той відповів, що знайшов, але вони запросили більше грошей ніж 50000 грн. Впевнившись в серйозність намірів ОСОБА_9 і зважаючи на те, що працівники міліції на його повідомлення не відреагували з метою перешкодити задумам ОСОБА_9 по ліквідації ОСОБА_7, він запропонував йому що сам знайде таку людину за 50000 грн.

Коли вони були вдома у ОСОБА_9 в с. Висунськ, то він надав такі гроші і сказав, що ОСОБА_7 необхідно вбити до збирання врожаю.

Отримавши гроші на вимогу ОСОБА_9 написав розписку, що взяв ці гроші в борг.

За ці гроші купили комбайн, який працював на полях ОСОБА_9 і старшим на комбайні був ОСОБА_6

За комбайн залишилися винні 20000 грн., які ОСОБА_6 позичив у Линчаковського.

Коли збір врожаю закінчився ОСОБА_9 поцікавився коли ліквідують ОСОБА_7, на що він йому відповів, що ніхто цього робити не буду, а в рахунок погашення боргу він може забрати комбайн, але на цю пропозицію він відмовився.

ОСОБА_6 дізнавшись, що він хотів віддати комбайн ОСОБА_9, сказав, що комбайн він нікому не віддасть, так як в його придбанні є частка Линчаковського, який займав гроші на його придбання і повідомив, що сам виконає замовлення ОСОБА_9.

Після цього ОСОБА_6 придбав пластидну міну та почав виготовляти вибуховий пристрій і він йому в цьому допомогав. Коли пристрій був готовий, то вони перевезли його до офісу воїнів-авгвнців, розташованому по вул. 1-го Травня, 110 в смт. Березнігувате.

На вимогу ОСОБА_6 домовився зустрітися з ОСОБА_7 25 січня 2009 року і ОСОБА_6 ждав його приїзду в приміщенні офісу.

Коли ОСОБА_7 приїхав і зайшов у приміщення, ОСОБА_6 повинен був підкласти вибуховий пристрій під автомобіль.

Він не хотів щоб ОСОБА_7 загинув і через 15 хв. з свого мобільно телефона активизував вибуховий пристрій.

Цим він врятував життя ОСОБА_7 і перешкодив його вбивству.

Допрошений в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_6 в пред’явленому йому обвинуваченні винним себе визнав повністю і суду пояснив, що в зв’язку з покупкою комбайна, який йому запропонував придбати ОСОБА_5 у його перед ним виник борг у 20000 грн.

В грудні 2008 року ОСОБА_5 зателефонував йому і запропонував прийти до його на офіс воїнів-авганців в буд. 110 по вул. 1-го Травня в смт. Березнігувате.

Коли він прибув до офісу ОСОБА_5 нагадав йому за борг, на що він йому відповів, що грошей у його не має. ОСОБА_5 запропонував йому відпрацювати борг і при цьому повідомив, що в с. Вісунськ є фермер ОСОБА_7, якому при розподілі майна достався зерняток, який потрібно відібрати, а щоб це зробити необхідно його вбити за допомогою вибухового пристрою. Якщо він це зробить, то він йому пробачить борг у 20000 грн. Він погодився на умови ОСОБА_5.

Через декілька днів ОСОБА_5 дав йому 100 грн., що він придбав мобільний телефон, що він і зробив, а придбаний телефон передав ОСОБА_5.

ОСОБА_5 дістав акумулятор і показав куди необхідно припаяти дроти. Потім зняв реле і також показав куди і що необхідно паяти. Також у ОСОБА_5 було дві сім-карти одну із яких він вставив в придбаний мобільний телефон і приєднав лампочку, яка загорілася коли він з свого мобільно телефона зателефонував на придбаний мобільний телефон.

Пізніше ОСОБА_5 привіз металеву трубу довжиною біля 30 см і в діаметрі біля 5 см з заглушкою і дав вказівку залити її вибуховою речовиною-тротилом, яку також привіз з собою. Він залив трубу тротилом і таким способом виготовив вибуховий пристрій, який згодом у його ОСОБА_5 забрав.

Вибуховий пристрій він виготовляв у себе дома, а паяльні роботи виконували в офісі ОСОБА_5 під його керівництвом.

Домовилися зустрітися 25 січня 2009 року. В цей день біля 12 години за ним заїхав ОСОБА_5 і завіз його до себе на офіс, де вони обсудили як будуть діяти коли приїде ОСОБА_7.

ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 і запросив його до себе на офіс. Коли приїхав ОСОБА_7 і почав підніматися на другий поверх він з вибуховим пристроєм сховався в коридорі, а потім вийшов на вулицю, де почав закладати вибуховий пристрій під машину ОСОБА_7. В цей час спрацював мобільний телефон, який був у вибуховому пристрої. Він устиг кинути вибуховий пристрій і трохи відкотитися як пролунав вибух і він получив поранення.

Після заходу до приміщення ОСОБА_7 вибух пролунав через 5 хвилин.

Він відійшов до середньої школи і зателефонував ОСОБА_5, який приїхав і почав доправляти його до лікарні. По дорозі до лікарні ОСОБА_5 сказав йому, що необхідно буде пояснити, що він біля бувшої контори колгоспу "1-ше Травня" знайшов пакет, а коли підняв його, то він вибухнув у руках. Він так і пояснив лікарям причину отримання ним тілесних пошкоджень.

Потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що знайомий з ОСОБА_5 з 1983 року і стосунки між ними були нормальні.

В 2004 році під час виборів Президента України між ними був конфлікт, але вони продовжували спілкуватися.

Наприкінці 2008 та на початку 2009 року йому неодноразово телефонував ОСОБА_5 з приводу купівлі-продажу насіння соняшника. 25 січня 2009 року він також зателефонував і запропонував зустрітися в офісі воїнів-авганців, який розташований в приміщенні Березнегуватського районного спортивного клубу по вул. 1-го Травня,110.

Він прибув в офіс біля 15 години і там застав ОСОБА_5 і сторожа, які грали в карти.

Вони запропонували йому випити чаю і через деякий час вони почули вибух. Він і ОСОБА_5 вийшли на вулицю але нічого підозрілого не помітили. В цей час ОСОБА_5 хтось зателефонував і він вийшов в коридор, повернувшись сказав, що необхідно дружині завезти ключі і він скоро буде.

Коли ОСОБА_5 поїхав він сів в свій автомобіль і став слухати музику. Повернувшись ОСОБА_5 йому повідомив, що в автомобілі пошкоджений бампер і вони з цього приводу звернулися в райвідділ міліції, де написали заяви та дали пояснення.

ОСОБА_5 ніколи йому не повідомляв, що на нього готується замах.

З ОСОБА_9 у його були нормальні стосунки і лише був "конфлікт інтересів", який виник при розподілі майна.

ОСОБА_6 він взагалі не знав.

Просив задовольнити майнову та моральну шкоду в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працює директором ПП "Стоколос". Йому відомо про те, що під автомобіль ОСОБА_7 було покладено вибуховий пристрій.

Раніше з ОСОБА_7 були нормальні стосунки. При розподілі майна TOB "Висунь-МТС-Сервіс" ОСОБА_5 допомогав вирішувати виникаючі проблеми.

Була створена комісія, яка поділила майно між ним і ОСОБА_7.

Весною 2008 року до нього приїжджав ОСОБА_5 і просив у борг 50000 грн. для придбання сільськогосподарської техніки. Він порадився з дружиною та дав ОСОБА_5 50000 грн., а той написав йому розписку. Через деякий час ОСОБА_5 запросив його до офісу "воїнів-афганців", де повідомив, що ОСОБА_7 його у спокої не залишить і запропонував ліквідувати його, а взамін він повинен списати йому борг.

Він відповів, що йому треба подумати, оскільки розумів, що з боку ОСОБА_7 можна очікувати чого завгодно.

Через деякий час вони знову зустрілися з приводу договору про спільне користування зернотоком між ним і ОСОБА_7.

ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_7 відмовився підписати цей договір і знову повернувся до теми ліквідації ОСОБА_7, оскільки лише таким шляхом можливо вирішити проблему. При цьому ОСОБА_5 показав йому вибуховий пристрій, який мав вигляд тарілки з пресованих опилок і діаметром близько 15 см, з якого виглядали дроти. ОСОБА_5 сказав, що цим предметом і можна ліквідувати ОСОБА_7, на що він відповів, що на це питання не може так швидко відповісти.

ОСОБА_5 вдруге показував цей самий предмет але він був у пакеті.

ОСОБА_5 наполягав на скорішому вирішенні цього питання, але він відмовився.

Коли настав час збирання врожаю ОСОБА_5 сказав, що у нього є комбайн і він може попрацювати в господарстві, на що він погодився. Бригадиром на комбайні був ОСОБА_6, який звертався до його з усіх питань.

Одного pазy підійшли робочі і повідомили, що з комбайна ПП "Стоколос" зняли запасні частини.

Коли звернувся до ОСОБА_6, той заперечував цей факт, але потім усе підтвердилося і він зупинив співпрацю з ОСОБА_6 і його бригадою, про що повідомив ОСОБА_5. Ніякого розрахунку з бригадою ОСОБА_6 не проводив, так як викрадені деталі ніхто не повернув.

З цього часу відносини з ОСОБА_5 погіршилися. Неодноразово нагадував йому про необхідність повернути борг, але він борг не повертав.

У кінці 2008 року під’їхав ОСОБА_5 і запропонував замість грошей віддати комбайн але він на цей варіант не погодився.

При черговій зустрічі ОСОБА_5 повідомив, що ліквідація ОСОБА_7 не виходить, так як померла людина, яка повинна була виконати його ліквідацію.

ОСОБА_5 часто телефонував йому на мобільний телефон, але він йому не відповідав і замінив в своєму телефоні сім-карту.

Від дружини дізнався, що був замах на ОСОБА_7 але деталі цього замаху йому не відомі.

Про те, що готується замах на життя ОСОБА_7 за допомогою вибухового пристрою правоохоронні органи не повідомляв.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_9 це її чоловік. З ОСОБА_5 у них булі хороші стосунки. Приблизно у квітні-травні 2009 року до них додому двічі приїжджав ОСОБА_5, щоб позичити гроші в сумі 50000 грн. для придбання комбайну. Сказала чоловіку, щоб той позичив гроші та узяв розписку.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що у 2008 році працював на комбайні у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Кому саме належить комбайн йому невідомо. В січні 2009 року ОСОБА_6 брав у нього акумулятор від мотоцикла "МТ-10" але для яких цілей йому не відомо.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що у 2009 році на передодні свята воїнів-авганців до нього прийшов ОСОБА_5 і приніс металеву трубу довжиною біля 30 см і діаметром близько 60 мм. Він попросив цю трубу обробити і зробити до неї заглушку.

Він зробив усе про що його просив ОСОБА_5

На його запитання для чого потрібна ця труба він відповів, що для вічного вогню на меморіалі "воїнів - авганців".

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що працював на посаді начальника Березнегуватського PB УМВС України в Миколаївській області.

Йому відомо, що ОСОБА_5 здійснив замах на життя ОСОБА_7 із застосуванням вибухового пристрою.

Про те, що готується замах на життя ОСОБА_7 ОСОБА_5 йому не повідомляв.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що працює лікарем Березнегуватської ЦРЛ. Пам'ятає, що до лікарні потрапив ОСОБА_6 з переломом руки.

Постраждалий був у шоковому стані, так як у нього було пошкоджено багато судин.

Не пам'ятає чи казав щось постраждалий про походження своїх ушкоджень. Він надав невідкладну медичну допомогу і транспортував його до лікарні м. Миколаєва.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що працює лікарем-травматологом Березнегуватської ЦРЛ. До лікарні був доставлений постраждалий ОСОБА_6, який потребував невідкладної медичної допомоги і його було необхідно для подальшого лікування направляти до лікарні м. Миколаєва.

Зі слів постраждалого, він знайшов якийсь предмет біля колишньої контори колгоспу "1 Травня" в смт. Березнегувате і цей предмет вибухнув у нього в руках.

Хто доставляв постраждалого до лікарні не пам'ятає.

Крім того, вина засудженого ОСОБА_5 підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_23, які досліджені в судовому засіданні, де він показав, що обіймає посаду заступника Миколаївської обласної спілки воїнів - інтернаціоналістів і запасу.

З 1996 року ОСОБА_5 є головою Березнегуватської районної організації воїнів-інтернаціоналістів і запасу.

В січні 2009 року із засобів масової інформації дізнався про те, що в смт. Березнегувате стався вибух автомобіля, і з цього приводу зателефонував до ОСОБА_5, як компетентної особи, з метою дізнатися про подробиці цього випадку. Він повідомив, що до цієї справи причетний хтось із афганців.

Через декілька днів після їх розмови, ОСОБА_5 зателефонував йому і повідомив, що знає особу, яка здійснила вибух і що ця особа бажає добровільно приїхати в СБУ м. Миколаєва і написати з'явлення із зізнанням.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 попросив його, щоб він зустрів його і особу, яка з ним буде в м. Миколаєві, щоб провести її до Управління СБУ.

На наступний день до нього приїхав ОСОБА_5 з раніше незнайомим чоловіком, який виказав бажання написати з'явлення із зізнанням. Він провів його до Управління СБУ і залишив там, а сам повернувся на роботу.

Через деякий час йому стало відомо, що ОСОБА_5 заарештовано і саме він підозрюється у причетності до скоєння вибуху (т.2 а.с.244- 245);

Свідка ОСОБА_24, показання якого досліджені в судовому засіданні, показав, що він раніше був знайомий з ОСОБА_5 В травні 2008 року той дав у борг гроші в сумі 5500 грн. Своєчасно борг повернути на зміг і ОСОБА_5 забрав автомобіль "ГАЗ-53", належний йому. В подальшому 28 січня 2009 року від людей дізнався, що його товариш ОСОБА_6 перебуває у лікарні в м. Миколаєві. Оскільки останнім часом ОСОБА_6 підтримував стосунки з ОСОБА_5, пішов до нього щоб дізнатися, що сталося з ОСОБА_6.

ОСОБА_5 розповів, що 25 січня 2009 року ОСОБА_6 намагався підкласти під автомобіль якогось фермера вибуховий пристрій, але той вибухнув у нього в руках. ОСОБА_5 також сказав, що ОСОБА_6 може отримати за це тривалий строк покарання, але його можливо врятувати, якщо він поїде в УСБУ м. Миколаєва і напише з'явлення із зізнанням, що ніби цей злочин вчинив він. ОСОБА_5 запевнив його, що якщо той візьме провину на себе, то йому як "воїну-афганцю" нічого не буде, а крім того він спише борг, тобто поверне автомобіль і допоможе на пільговій умові придбати будинок в смт.Березнегувате.

ОСОБА_5 запевнив його, що це треба зробити заради ОСОБА_6.

Після цього ОСОБА_5 'Проінструктував його про те, що треба говорити в УСБУ.

29 січня 2009 року ОСОБА_5 зустрівся з ним і дав аркуш паперу, на якому була описана конструкція вибухового пристрою., Він ознайомився з вказаною інформацією, після чого ОСОБА_5 відправив його в м. Миколаїв, де він прийшов до УСБУ і написав з'явлення із зізнанням.

Все, що він зазначив у заяві є неправдою (т. 1 а.с. 165-169);

Свідка ОСОБА_25, показання якої досліджені в судовому засіданні, пояснила, що вона працює продавцем у магазині "Перлина" по вул.1 Травня, 113 в смт. Березнегувате Миколаївської області.

25 січня 2009 року приблизно о 15 годині вона працювала, а коли вийшла на поріг то з боку приміщення ДОСААФ, розташованого на цій же вулиці, роздався гучний хлопок. Вона подивилася в ту сторону і побачила великі клуби диму. У диму на дорозі стояв автомобіль "Нива-Шевроле" сірого кольору. Біля вказаного автомобіля вона побачила чоловіка, одягненого у куртку світло-коричневого кольору. Цей чоловік трохи постояв біля автомобіля, а потім пішов в напрямку Березнегуватської середньої школи (т.2 а.с.255);

Ці свідчення підтверджуються письмовими доказами, а саме:

Даними протоколу огляду місця події від 25 січня 2009 року з доданою фототаблицею, згідно, яких об'єктом огляду є належний ОСОБА_7 автомобіль "Нива-Шевроле", реєстраційний номер" НОМЕР_4, який знаходився на вул.1 Травня в смт.Березнегувате, і на якому виявлено механічне пошкодження бамперу (т.1 а.с.4-10), що збігається з показаннями засуджених про закладання вибухового пристрою під автомобіль потерпілого і підтверджує їх причетність до скоєння злочину.

Даними протоколу додаткового огляду місця події від 27 січня 2009 року з доданою фототаблицею, згідно яких об'єктом огляду є ділянка місцевості, розташована по вул.1 Травня в смт. Березнегувате біля адміністративної будівлі Березнегуватського районного спортивного клубу, на якій виявлено частки вибухового пристрою; обломки акумулятора; частки мобільного телефону "Сіменс"; металеві частки; дроти з клемами; обгоріла ганчірка; частки ізолєнти синього кольору; тряпчані рукавиці зі слідами крові (т.1 а.с.21-41).

Даними протоколу застосування оперативно-технічних засобів по аудіоконтролю за ОСОБА_5 від 20 березня 2009 року, згідно яких в ході застосування співробітниками УБОЗу УМВС України в Миколаївській області ОТМ № 1 відносно ОСОБА_5 в палаті № 4 Миколаївської обласної лікарні під час розмови останнього з ОСОБА_6 була отримана інформація, що свідчить про злочинну змову між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, направлену на умисне вбивство ОСОБА_7 (т.1 а.с.177-181);

Згідно висновків комплексної вибухо-технічної та трасологічної експертизи від 19 березня 2009 року № 6 з доданою фототаблицею, згідно з яким: 1) Надані на експертизу предмети у сукупності являються остаточно спорядженим радіокерованим саморобним вибуховим пристроєм, припустима конструкція якого зображена на малюнку № 1. 2)Вибуховий пристрій виготовлений саморобним способом.

3) В якості основного заряду вибухового пристрою використовувалася вибухова речовина-тротил. Максимальна маса основногс заряду вибухової речовини (тротилу) для 76 мм артилерійських снарядів складає 0, 54 кг.

4) В якості основного заряду вибухового пристрою використовувалася вибухова речовині війського-інженерного призначення - тротил. Тротил застосовується в якості основної вибухової речовини у військовій галузі для спорядження артилерії, мін, торпед, авіабомб ручних та протитанкових гранат і т.п.

5) При потраплянні кодованого радіосигналу ні приймач мобільного телефону напруга від елементу електричного живлення (акумулятор подається на дроти погоджувального пристрою, до якого приєднані дроти саморобного електродетонатора.

6) Вибуховий пристрій міг бути виготовлений за схемою і способом який описує у своїх свідченнях ОСОБА_6

7) Пошкодження, які маються на автомобілі "Нива-Шевроле", державний номер НОМЕР_4, могли утворитися в результаті вибух; вибухового пристрою при частковій детонації основного заряду вибухового пристрою.

8) При виготовленні вибухового пристрою не було враховано: втрату властивостей тротилу д: вибухового перетворення, що вплинуло на потужність та руйнівну силу вибухової: пристрою; можливість потрапляння випадкового виклику на мобільний телефон під час встановлення вибухового пристрою в бойове положення. За умови, якщо б у вибуховому пристрої не було б недоліків, небезпека для життя і здоров'я людей на відкритій місцевості при спрацюванні вибухового пристрою існувала в радіусі до 193 м.

9) Вражаюча дія даного конкретного вибухового пристрою не могла спричинити ушкодження здоров'ю або життю: людей, які могли знаходитися в середині автомобіля на момент вибуху.

10) Розрахувати на якій відстані могла існувати небезпека для життя і здоров'я людей при спрацюванні даного конкретного вибухового пристрою не представляється можливим.

11) Мимовольний вибір даного вибухового пристрою при певних умовах (ударі, струсу, падінні, транспортуванні виникнути не міг.

12) Вибуховий пристрій в момент вибуху можливо знаходився з внутрішньої сторони (в районі розташування двигуна автомобіля). Найбільш ймовірний напрямок вибухової хвилі, при вибуху даного вибухового пристрою, було здійснено з внутрішньої сторони на зовні (т.2 а.с.9-40);

Експерт ОСОБА_26, показання якого досліджені в судовому засіданні, показав, що він проводив експертизу часток вибухового пристрою, які були виявлені вилучені в ході огляду місця події по вул. 1 Травня в смт. Березнегувате Миколаївської області.

Згідно з висновком експерта надані на експертизу предмети у своїй сукупності являються остаточно спорядженим радоікерованим саморобним вибуховим пристроєм.

Принцип дії і конструкція вказаного пристрою описані у висновку.

Принцип приведення даного вибухового пристрою в дію полягає в тому, що на мобільний телефон, який задіяний у схемі вибухового пристрою, надходить сигнал з іншого мобільного телефону у вигляд; виклику або надходження на нього CMC-, ММС- повідомлень. Будь-яким іншим способом даний вибуховий пристрій підірвати неможливо.

Найвірогідніше у момент з'єднанні електричного ланцюга вибухового пристрою, за умови, що в мобільному телефоні стояла сім-карта, яка жодного разу не використовувалася, на дану сім-карту почали автоматично надходити електричні сигнали у вигляді CMC-повідомлень від оператора мобільного зв'язку (так званий "спам"), які і активізували вибуховий пристрій.

В даному вибуховому пристрої найвірогідніше використовувався тротил часів Великої Вітчизняної війни.

Тротил - це вибухова речовина, і яка з часом втрачає свою потужність і руйнівну силу, що не була враховано особою, яка виготовляла вказаний вибуховий пристрій.

За умови відсутності у вибуховому пристрої вказаного недоліку, існувала небезпека для життя і здоров'я людей, які знаходяться в автомобілі, а на відкритій місцевості у разі спрацювання вказаного вибухового пристрою небезпека для життя і здоров'я людей існувала в радіусі до 193 м (т.2 а.с.246-247. 401-402);

Даними протоколу відтворення, обстановки і обставин події від 20 березня 2009 року із застосуванням відеозапису за участю ОСОБА_6, згідно яких він безпосередньо на місці вчинення вибуху зазначив і розповів про обставини вчиненого ним злочину у співучасті з ОСОБА_5 (т.2 а.с.185-189), чим підтвердив свою і ОСОБА_5 причетність до скоєння злочину.

З урахуванням сукупності досліджених доказів суд правильно кваліфікував дії підсудного ОСОБА_5 за ч.З ст. 15, п.п. 5, 6, 11,12 ч.2 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто незакінчений замах на протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; із корисливих мотивів; вчинене на замовлення та вчинене за попередньою змовою групою осіб; а також за ч.1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання і передача вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, та як носіння, зберігання і виготовлення вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Тому, доводи апелянта про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 є безпідставними і спростовуються вище наведеними доказами.

Що стосується покарання, то воно засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст. ст. 65- 67 КК України, а для ОСОБА_6 з застосуванням ст. 69 КК України тобто з урахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винних: ОСОБА_5 характеризуються виключно позитивно, ОСОБА_6 посередньо, є інвалідом 2-ї групи, також для ОСОБА_6 враховано ряд пом’якшуючих обставин, що дало можливість суду призначити йому покарання нижче нижчої межі передбаченої ч. 2 ст. 115 КК України.

Доводи прокурора, який приймав участь у розгляді справи про призначення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м’якості є безпідставними, так як прокурор пропонує ОСОБА_5 за статтями, за якими його визнано винним призначити покарання яке призначив суд, а за сукупністю злочинів на підстав ст. 70 КК України змінити принцип призначення покарання шляхом часткового складання призначених покарань і призначити його на 3 роки більше.

Стосовно ОСОБА_6 прокурор пропонує призначити покарання без застосування ст. 69 КК України збільшивши його на 3 роки до 10 років позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити 10 років позбавлення волі, тобто на 3 роки більше ніж призначив суд.

При цьому, при призначенні покарання ОСОБА_5, прокурором пропонується враховувати обставини, що обтяжують його покарання, які не передбачені законом, а при призначенні покарання ОСОБА_14 з застосуванням ст. 69 КК України не враховувати пом’якшуючу покарання обставину – з’явлення із зізнанням, хоча судом окрім цієї обставини враховані і інші пом’якшуючі покарання обставини, а також дані про особу винного.

Все це не може свідчити про те, що судом засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено занадто м’яке покарання, яке не є необхідним та достатнім для їх виправлення.

Стосовно доводів прокурора та потерпілого ОСОБА_7 про скасування вироку суду в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., то вони також є безпідставними, так як чітко не наведено, які саме моральні страждання були викликані замахом на скоєння злочину, від якого суттєвих наслідків, окрім матеріальної шкоди, не настало. В своїх промовах під час судових дебатів ні прокурор, ні потерпілий ОСОБА_7 не навели обґрунтувань моральної шкоди в сумі 100000 грн.

Окрім того, прокурор пропонуючи скасувати вирок в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. не пропонує в якому саме розмірі її потрібно стягнути.

Доводи прокурора в частині скасування окремої ухвали суду заслуговують на увагу, так як при винесені цієї ухвали суд в ній навів обставини, які протирічать обставинам справи, встановленим згідно вироку суду.

Доводи захисника ОСОБА_3 про можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України є безпідставними, оскільки суд мотивував своє рішення, чому він вважає, що виправлення засуджених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і при цьому врахував, як пом’якшуючі покарання обставини так і дані про особу засуджених, в тому числі і тих, на які в апеляції послався захисник.

Доводи засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_3 в частині скасування рішення суду стосовно майна засуджених, на яке накладений арешт не можуть бути задоволеними, так як ці питання вирішуються в цивільному судочинстві, шляхом виключення майна із акту опису, особами, яким належить це майно.

При вивченні матеріалів справи порушень норм кримінально – процесуального законодавства, які б слугували підставами для зміни, чи скасування вироку суду, про що просили апелянти, колегія суддів не встановила.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції старшого помічника прокурора Березнегуватського району Миколаївської області задовольнити частково, а апеляції потерпілого ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2011 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6, залишити без змін.

Окрему ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2011 року по кримінальній справі відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на адресу прокурора Миколаївської області – скасувати.