Справа № 11-а-519

Головуючий по 1-й інстанції Герасименко

Суддя-доповідач: Кожевніков О. В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду від 11 квітня 2011 року.

Цим вироком

засуджений:

за ст. 355 ч. 3 КК України на 45 років позбавлення волі;

за ст. 263 ч. 1КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим на 5 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладення відповідно до ст. 76 КК України відповідних обов’язків.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь:

- потерпілого ОСОБА_4 – 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- держави - 2226,50 грн. за стаціонарне лікування потерпілого.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що у 2008 році в м. Київ у невстановленої особи незаконно придбав вогнепальну зброю – перероблений стартовий пістолет "ZORAKI 914", перевіз його до Полтави, а у липні 2010 року передав на зберігання ОСОБА_5

11 травня 2010 року ОСОБА_3 уклав договір підряду з ОСОБА_6 на виконання робіт по утепленню фасаду будинку, при цьому при підписанні договору та подальших діях по його виконанню зі сторони ОСОБА_6 постійно виступав ОСОБА_2, з яким знаходився ОСОБА_7

Після підписання договору працівники ОСОБА_3 почали виконувати ремонтно-будівельні роботи але вартість виконаних робіт не була сплачена.

8 липня 2010 року ОСОБА_3. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в господарстві ОСОБА_6 в с. Кротенки Полтавського району, з метою примусити потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до виконання цивільно-правового договору погрожував вбивством та здійснив постріл з мисливської рушниці шротом в ОСОБА_2 наніс останньому удар прикладом рушниці по голові, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я в виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних крапкоподібних поранень на тілі.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок скасувати, справу направити на додаткове розслідування для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за замах на його вбивство, вважаючи, що характер вчинених засудженим дій та застосування мисливської зброї свідчать про такий умисел. Недоведеність факту існування між ним та ОСОБА_3 цивільно-правових угод.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили, а захисник ОСОБА_8 подав заперечення на апеляцію потерпілого.

Вислухавши, доповідача, потерпілого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку прокурора по залишення вирку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винуватість засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин матеріалами справи доведена і фактично не заперечується в апеляції.

Доводи апеляції потерпілого про недоведеність існування цивільно-правових угод між ним та засудженим, що виключає кваліфікацію дій останнього за ст. 355 КК України, а також про наявність доказів, які свідчать про умисел ОСОБА_3 на його умисне вбивство є безпідставними.

З показань засудженого ОСОБА_3 вбачається, що його дії по відношенню до ОСОБА_2 були обумовлені тим, що останній уклав з ним договір підряду на виконання будівельних робіт на будинку ОСОБА_6, після проведення яких ухилявся від їх оплати.

Вказані показання засудженого підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_7, який підтвердив, що підвозив ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на зустріч з засудженим для укладання договору.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що ремонт будинку організовував та проводив на її прохання ОСОБА_2

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили, що працювали у ОСОБА_3 та виконували ремонтні роботи на будинку в с. Кротенки, виконання вказаних робот контролював ОСОБА_12, якого вони вважали замовником. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що ОСОБА_2 за виконані роботи не провів розрахунку.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що у їх присутності ОСОБА_3 побив потерпілого ОСОБА_12 та здійснив постріли в його бік з рушниці, при цьому між ними були розмови про гроші, які потерпілі обіцяли віддати.

З аналізу наведених доказів вбачається, що фактичним замовником на виконання підрядних робіт перед ОСОБА_3 виступав потерпілий ОСОБА_2, який домовлявся про укладення договору, приймав безпосередню участь в його укладенні та особисто контролював виконання будівельних робіт.

Виходячи з викладеного висновок суду про те, що дії засудженого були спрямовані на примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання є обґрунтованим.

При цьому сам факт укладення договору підряду не з потерпілим ОСОБА_2, а з іншою особою, на що посилається апелянт, не спростовує висновок суду про спрямованість умислу засудженого.

Характер заподіяних потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх локалізація, не свідчать про наявність у ОСОБА_3 умислу на умисне вбивство.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Стверджуючи в апеляції про наявність у діях ОСОБА_3 замаху на умисне вбивство потерпілий ОСОБА_2 не навів переконливих аргументів на підтвердження тих обставин, які не залежали від волі засудженого і завадили йому реалізувати умисел на вбивство.

Разом з тим, по справі показаннями потерпілого та свідків встановлено, що ОСОБА_3 певний час вів розмови щодо виконання зобов’язання, наносив удари прикладом, тобто в цей час він мав реальну можливість вчинити дії направлені на позбавлення життя потерпілого але не скористався цим.

Виходячи з наведеного підстави до перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ст. ст. 15, 115 КК України відсутні.

Згідно з вимогами ст. 217 КПК України визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника і роз'яснює їм їх право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення.

В разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам можливість ознайомитися з ними.

З матеріалів справи видно, що слідчим наведені вимоги виконані, зокрема, потерпілому ОСОБА_2 повідомлено про закінчення досудового слідства (а.с. 51 т. 3) але він цим правом не скористався.

До початку судового розгляду справи ОСОБА_2, за його клопотанням, був ознайомлений з матеріалами справи (а.с. 75 т. 3).

За таких обставин відсутні підстави вважати порушеним його право на ознайомлення з матеріалами справи.

Безпідставним є і твердження в апеляції про порушення судом, передбаченого ст. 236-6 КПК України порядку розгляду його скарги на постанову слідчого про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину передбаченого ст.ст. 15. 115 КК України (2341-14) .

З матеріалів справи вбачається, що постановами слідчого дії ОСОБА_3, були перекваліфіковані з ст.ст. 187 ч. 1; 15, 115 ч. 1 на ст. 355 ч. 3 КК України (а.с. 5-6 т. 3), а кримінальна справи в частині пред’явленого обвинувачення за ст.ст. 187 ч. 1; 15, 115 ч. 1 КК України (2341-14) закрита за відсутністю складу злочину (а.с. 7-9 т. 3 ).

Вказана постанова потерпілим ОСОБА_2 оскаржена до суду і розглянута під час розгляду кримінальної справи по суді.

Відповідно до ч.1 ст. 236-6 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу, одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду.

З змісту вказаної норми закону видно, що вона застосовується до випадків закриття кримінальної справи, тобто прийняття остаточного рішення по справі.

Зміна обвинувачення, в порядку встановленому ст. 236-6 КПК України, не оскаржується, а клопотання про це розглядається судом відповідно до положень ст. 277, 281 КПК України.

Потерпілим ОСОБА_2 неодноразово заявлялись клопотання про направлення справи на додаткове розслідування для перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ст.ст. 15, 115 КК України, які розглядались судом у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законом і залишені без задоволення.

Виходячи з викладеного колегія суддів підстав до задоволення апеляції та скасування вироку не знайшла.

Кваліфікуючи дії засудженого за ст. 355 ч. 3 КК України суд визнав кваліфікуючою ознакою цього злочину - примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання, поєднане з насильством небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

Приймаючи до уваги, що дії засудженого загрожували лише здоров’ю, а не життю потерпілого, така кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання, поєднане з насильством небезпечним для життя підлягає виключенню з обвинувачення засудженого.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

На підставі ст. 365 КПК України вирок Полтавського районного суду від 11 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити, виключити з обвинувачення за ч. 3 ст. 355 КК України кваліфікуючу ознаку - примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання, поєднане з насильством небезпечним для життя.

В іншій частині вирок залишити без змін.