Справа 11-467/11, 2011 року 

Головуючий в 1-й інстанції Зеленська

Категорія: ст.187, ч.ч.1, 2 КК України 

Доповідач Матущак М.С.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Матущака М.С.,

суддів Козачка С.В., Болотіна С.М.

з участю прокурора Войтюка М.П.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, на вирок Славутського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року,

Цим вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с.Перемишель Славутського району, з неповною середньою освітою, не працює, раніше судимий:

- 07 жовтня 2008 року Славутським міськрайонним судом за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки; постановою суду від 29 жовтня 2010 року звільнений від покарання відповідно до ст. 78 КК України;

- 16 вересня 2009 року тим же судом за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 8 500 грн. штрафу і на підставі ст. 71 КК України вирок суду від 07 жовтня 2008 року звернено до самостійного виконання,

засуджений :

- за ч.1 ст. 187 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання –7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Маріуполя Донецької області, житель с. Вачів Славутського району Хмельницької області, з середньою освітою, неодружений, не працює, несудимий,

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла.

Питання про судові витрати вирішено відповідно до вимог закону.

За вироком суду, у ніч на 17 жовтня 2010 року у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на ОСОБА_5 і завдав йому удар порожньою скляною пляшкою по голові, що призвело до втрати свідомості та спричинення йому легких тілесних ушкоджень і відкрито викрав у нього гроші в сумі 180 грн., спричинивши матеріальну шкоду на вказану суму.

31 жовтня 2010 року в денний час на дорозі між селами Вачів та Бочманівка Славутського району ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_6, який їхав підводою. При цьому ОСОБА_3 з метою подолання реального опору ОСОБА_6 насильно утримував потерпілого руками за плечі та здавлював рукою за шию, коліном ноги надавлював на грудну клітку, чим заподіяв потерпілому фізичного болю та спричинив легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_4 в цей час відкрито заволодів грішми потерпілого в сумі 50 грн., а решту грошей забрав ОСОБА_3 Усього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали у ОСОБА_6 в сумі 480 грн.. спричинивши майнову шкоду на вказану суму.

Зі змісту апеляції ОСОБА_3 вбачається, що він просив вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії з ч.ч.1, 2 ст.187 на ч.2 ст. 186 КК України. Указував, що не застосовував до потерпілих насильства, небезпечного для життя в момент заподіяння, а лише спричинив легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим засудження його за розбійний напад уважав незаконним.

В апеляції засуджений ОСОБА_4 також з аналогічних підстав просив вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 на ч.2 ст. 186 КК України. Вказував, що судом залишено поза увагою, що він взагалі будь-якого насильства до потерпілого ОСОБА_6 не застосовував, а лише утримував його, коли ОСОБА_3 забирав гроші, внаслідок чого потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження. Також посилався на те, що суд не врахував того, що він не був ініціатором вчинення злочину, щиро розкаявся у вчиненому, доглядає за хворою матір’ю, а тому йому призначено надто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляції першого, захисника ОСОБА_1 на підтримання апеляції засудженого ОСОБА_7, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами і є обґрунтованими.

Засуджений ОСОБА_3 вину у вчиненні нападу на ОСОБА_5 визнав частково та стверджував, що під час сварки вдарив потерпілого пустою пляшкою по голові і заподіяв тому легкі тілесні ушкодження, які не були небезпечними в момент заподіяння, забравши в нього гроші в сумі 75 грн.

Однак, його вина в повному обсязі підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5 на досудовому слідстві, які були перевірені судом. Зокрема він показав, що ОСОБА_3 після спільного вживання алкогольних напоїв завів його в нежилий будинок, де несподівано вдарив порожньою скляною пляшкою по голові, від чого він впав на підлогу та втратив свідомість. Після цього ОСОБА_3 забрав у нього гроші в сумі 180 грн.

Зазначені обставини об’єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця події, висновками судово-медичної та дактилоскопічної експертиз.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) небезпечне для життя чи здоров'я насильство ? це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь, тощо.

Тому суд прийшов до правильного висновку, що до фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке хоча й не спричинило наслідків у вигляді заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я чи інших більш тяжких наслідків, але в момент його застосування створювало реальну загрозу життю потерпілого (удар порожньою скляною пляшкою по голові).

Відтак, доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про вчинення ним грабежу за таких конкретних обставин є безпідставними та на увагу не заслуговують.

Обґрунтованим є також висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6

Незважаючи на те, що засуджені свою вину визнали частково та заперечували, що наносили ОСОБА_6 тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, їх вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_6, показання якого перевірялися судом, у ході досудового слідства послідовно вказував, що коли він повертався додому підводою в с. Бачманівка, то мав при собі 480 грн. від продажу поросят. На дорозі між селами Вачів та Бачманівка з кущів вибіг ОСОБА_3, який вискочив на підводу, вирвав з рук віжки та зупинив коня. Після цього він схопив його однією рукою за шию і став душити, а іншою ? тримав за руку. При цьому йому було важко дихати. ОСОБА_3 покликав ще одного хлопця, який взяв у нього з кишені 50 грн., решту грошей забрав ОСОБА_3 і вони разом втекли. У відділі міліції він упізнав ОСОБА_4, який був співучасником ОСОБА_3

Аналогічні показання потерпілий ОСОБА_6 давав під час очних ставок із засудженими.

Об'єктивно вина ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджується висновком судово-медичної експертизи №293 від 13 грудня 2010 року, відповідно до якої у ОСОБА_6 виявлено крововилив під кон'юнктивальну оболонку правого ока та крововилив під слизову оболонку нижньої губи справа, які є наслідком прикладання тупих твердих предметів, могли бути заподіяні як за ударними механізмами, так і в результаті здавлювання такими і відносяться до легкого тілесного ушкодження. Локалізація вказаних ушкоджень та їх властивості не характерні для падіння з висоти власного зросту. В ході огляду потерпілий пояснював експерту, що під час нападу на нього його душили, внаслідок чого він втрачав свідомість.

Такі показання ОСОБА_6 свідчать про застосування до нього насильства, яке створювало реальну загрозу для життя та мало на меті попередити його можливий опір при заволодінні грішми і підстав сумніватись у їх правдивості в суду немає.

Проаналізувавши докази в їх сукупності, в тому числі показання потерпілих на досудовому слідстві, суд дав їм належну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини засуджених у вчиненні розбійних нападів, правильно кваліфікував їх дії відповідно ОСОБА_3 –за ч.1ст. 187 і ч.2 ст. 187 КК України, а ОСОБА_4 –за ч.2 ст. 187 КК України.

За таких обставин доводи апеляцій засуджених про перекваліфікацію їхніх дій з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України є безпідставними, суперечать положенням вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України і на увагу не заслуговують.

Міра покарання засудженим призначена відповідно до ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, осіб винних, та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання, визнано вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, має непогашену судимість, негативно характеризується за місцем проживання, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення. Відтак, за відсутності обставин, що пом'якшують покарання, суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.ч.1, 2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом ІІІ-ї групи, потребує постійного лікування та нагляду лікарів, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнав його щире каяття в скоєному та сприяння розкриттю злочину.

Ураховуючи викладене, суд визнав за можливе на підставі ст. 69 КК України призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 187 КК України. Підстав для ще більшого пом'якшення покарання, зокрема застосування ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,

Вирок Славутського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а їх апеляції –без задоволення.