11/0690/407/11 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 07.06.2011 Прийняття

( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs20204086) ) ( Додатково див. вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (rs15684797) )

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Фоміна Ю.В.,

суддів: Михайловського В.І., Широкопояса Ю.В.,

з участю: прокурора Селюченко І.І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2011 року, -

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, громадянина України, уродженця та жителя м. Бердичева Житомирської області, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, працюючого водієм радіо-таксі "Лана"м. Бердичева Житомирської області, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь Бердичівської центральної міської лікарні 1343,09 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3. та 338,04 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній - підписку про невиїзд з зареєстрованого місця проживання.

Згідно вироку суду, 13 квітня 2010 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1, знаходячись поряд з будинком АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_3, під час якого у ОСОБА_1 виник умисел направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 дістав з кишені своїх спортивних штанів розкладний ніж, якого мав при собі, і зі значною силою прикладання, клинком даного ножа наніс ОСОБА_3 чотири удари по тулубу, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих поранень грудної клітки, двох не проникаючих поранень грудної клітки зліва, гемопневмоторакса зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи за № 496 від 27 квітня 2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 121 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та обрати запобіжний захід - взяття під варту. Вважає, що судом безпідставно застосована ст. 69 КК України та призначено покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки таке покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

В апеляціях засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 просять змінити вирок суду та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вказують на те, що судом не в повній мірі враховано обставини, які пом’якшують його покарання, і дані про особу засудженого, в тому числі про його тяжкий матеріальний стан та відсутність по справі обставин, які обтяжують його покарання.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує, що судом не в повній мірі враховано дані про особу засудженого, повне відшкодування йому ним матеріальної та моральної шкоди, відсутність тяжких наслідків від злочину. В суді він просив його зовсім не карати, оскільки він сам зупинив автомобіль, був п’яний, повів себе агресивно та першим застосував ніж до засудженого. ОСОБА_1 сам викликав йому швидку допомогу, в подальшому відвідував його в лікарні та надавав всю необхідну допомогу, каявся у вчиненому.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечувала проти інших апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_1,, який підтримав свою апеляцію та апеляції його захисника ОСОБА_2

та потерпілого ОСОБА_3, і заперечував проти апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляцій, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 підлягають задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_1 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку у вироку, й в апеляціях не заперечуються. Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання за вчинений ним злочин, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого та всі обставини справи, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляціях, та визнав, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства не можливе, і призначив йому покарання у виді реального позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі санкції ст. 121 ч. 1 КК України. Застосування положень ст. 69 ч. 1 КК України судом належним чином мотивовано.

Обставинами, які пом’якшують покарання засудженого ОСОБА_1, суд визнав щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання засудженого, судом не встановлено.

Також судом враховано, що засуджений ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується позитивно, є учасником бойових дій, та прийнято до уваги думку потерпілого, який не наполягав на суворості покарання засудженому.

Проте, суд першої інстанції не повністю врахував фактичні обставини справи, а саме те, що ініціатором конфлікту був потерпілий ОСОБА_3, який повертався з дня народження свого знайомого та перебував в стані алкогольного сп’яніння (як він зазначив в апеляції - випив біля 0,5 л горілки), брутально ображав засудженого, мав при собі ніж, та першим застосував ніж, що, крім показань потерпілого та засудженого в судовому засіданні, об’єктивно стверджується даними судово-медичної експертизи № 646 щодо засудженого ОСОБА_1 (а.с. 182-183) і не в достатній мірі врахував, що засуджений ОСОБА_1 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності притягається вперше, служив в Збройних силах України та є учасником бойових дій, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно.

З матеріалів справи вбачається, і це ствердив засуджений ОСОБА_1 в засіданні суду апеляційної інстанції, що він вже вранці 14.04.2010 року добровільно з’явився в органи внутрішніх справ і дав письмові пояснення про те, при яких обставинах він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, але з незрозумілих причин протокол його явки із зізнанням не був оформлений.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, на підставі ст. 66 КК України, визнає також обставинами, які пом’якшують покарання засудженого ОСОБА_1 - неправомірну поведінку потерпілого та з’явлення із зізнанням.

Враховуючи викладені у вироку суду обставини, які судом визнані такими, які пом’якшують покарання засудженого ОСОБА_1, а саме те, що він щиро розкаявся та добровільно відшкодував завдані збитки, а також вищенаведені такі обставини, що визнанні колегією суддів, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, вищенаведені дані про особу засудженого ОСОБА_1 та думку потерпілого ОСОБА_3, який в своїй апеляції просив не позбавляти засудженого волі, колегія суддів дійшла до висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, а тому вважає за можливе звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, застосувавши положення ст.ст. 75, 76 КК України.

Доводи апеляції прокурора щодо скасування вироку відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та постановлення нового вироку, в яких акцент робиться лише на ступіні тяжкості злочину, та не прийняті до уваги всі встановлені по справі фактичні обставини справи та дані про особу винного, не є переконливими.

На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення. Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити.