11-414/11 Про зіткнення автомобіля з мотоциклом, що призвело до заподіяння тяжких та легких тілесних ушкоджень водію і пасажиру мотоцикла, а також залишення водійом автомобіля місця пригоди, і не вжиття можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим - 07.06.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляції потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, непрацюючого, не судимого,

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік, за ст. 135 ч.1 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання –- у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк –3 (три) роки, а також відповідно ст. 76 КК України зобов’язано: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 моральну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_2 –10000 грн.; ОСОБА_3 –3000 грн.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_5 за те, що він 12.04.2008 року близько 20.45 годин, керуючи автомобілем ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Олександрівка-Новомиргород на відрізку дороги, розташованому в Олександрівському районі Кіровоградської області, зі сторони с. Гайове у напрямку смт. Олександрівка не доїжджаючи 500 м. до повороту на с. Веселе, порушив пункти 2.3(б), 12.2., 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час руху був неуважний, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості для зупинки транспортного засобу, не дотримувався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом "Ява-350", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку, попереду автомобіля, з працюючим габаритним освітленням мотоцикла. В результаті ДТП водій мотоцикла ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №79 від 27.05.2008 року є тяжкими, а пасажирка ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №69 від 14.05.2008 року є легкими, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Крім цього, після скоєння зіткнення ОСОБА_5, в порушення пункту 2.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) на автомобілі ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, залишив місце пригоди, не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не викликав карету швидкої допомоги, не відправив та не відвіз потерпілих до лікувального закладу, залишивши їх у темну пору доби на проїзній частині дороги з отриманими тілесними пошкодженнями у небезпечному для життя стані, позбавлених вжити заходів до самозбереження.

В апеляціях:

- потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять змінити вирок суду в частині цивільного позову та стягнути на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100 000 грн. та 3000 грн. витрат на правову допомогу, а також моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 50 000 грн. В якості обґрунтування вказують, що судом не наведено жодних доводів щодо обґрунтування розміру моральної шкоди, яку задоволено судом. Натомість судом не враховано, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які позбавляють можливості відновити попередній стан здоров’я та став інвалідом 2-ї групи, втратив роботу, яку мав до цього, та засіб утримання сім’ї. Щодо ОСОБА_3, то вона тривалий час, маючи незначні тілесні ушкодження, була вимушена піклуватись про чоловіка, який потребував і потребує догляду, втратила можливість працювати, що судом залишено поза увагою та не враховано;

- захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить змінити вирок суду та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також зменшити розмір моральної шкоди стягнутої на користь потерпілих. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з моменту вчинення злочину до винесення вироку засуджений користувався автомобілем та не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, натомість відшкодовував завдану шкоду за допомогою останнього. Автомобіль для засудженого є необхідністю, оскільки він хворіє та постійно їздить до лікарів. Крім цього, потерпілими не доведено суму заданої ним моральної шкоди та ним повністю відшкодовано матеріальну шкоду, натомість засуджений сам хворіє та має на утриманні доньку, а тому розмір моральної шкоди необхідно зменшити.

Заслухавши доповідача, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, які підтримали апеляцію потерпілих в повному обсязі, засудженого ОСОБА_5, який підтримав апеляцію захисника, прокурора, який висловився про залишення вироку суду без зміни та можливість збільшення моральної шкоди, перевіривши матеріали, зваживши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію захисника засудженого-адвоката ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, апеляція потерпілих підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Засуджений ОСОБА_5 в суді першої інстанції вину визнав за ст. 286 ч.2 КК України, а за ст. 135 ч.3 КК України –не визнав, так як вважав, що зіткнення відбулось із якимось предметом, а не із мотоциклом потерпілого, про зіткнення дізнався від працівників міліції. На його думку, загрози для життя потерпілих не було, оскільки до них одразу приїхала швидка допомога.

Незважаючи на часткове визнання вини засудженим, його вина підтверджується показаннями потерпілих, експерта та свідків, які пояснили:

- потерпіла ОСОБА_3, що 12.04.2008 року близько 19.00 години, разом із чоловіком, на мотоциклі "ЯВА-350", виїхали з с. Ханівка до смт. Олександрівка. Під час руху відбувся удар в задню частину. Чоловік тривалий час перебував у лікарні та мав тяжкий стан, до теперішнього часу постійно лікується, став інвалідом 2 групи. Після ДТП із причини отриманих ушкоджень, змінився стан здоров’я її та чоловіка, він не працює, змінилися життєві зв’язки, уклад, спосіб життя сім’ї. Тому просить збільшити розмір моральної шкоди;

- потерпілий ОСОБА_2 підтвердив показання дружини та доповнив, що на мотоциклі було увімкнено світло, швидкість складала 50-60 км./год;

- свідок ОСОБА_7 показав, що 12.04.2008 року у вечірній час на автомобілі разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ОСОБА_9 поверталися з с. Веселе до с. Гайове. На автодорозі Олександрівка-Новомиргород побачили вогні автомобіля, що рухався зі сторони с. Гайове, потім вогні зникли і знову з’явились та рухались в напрямку смт. Олександрівка, а коли вони під’їхали до перехрестя, то повернули в бік с. Гайове і проїхавши близько 400 м. побачили на дорозі мотоцикл, що лежав посередині дороги, а також жінку, яка кричала, та її чоловіка без ознак життя. Це було те місце, звідки рушив автомобіль. Почали надавати допомогу потерпілим, викликали міліцію та швидку допомогу. Мотоцикл лежав на боку, позаду мав значні пошкодження.

- свідки ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 дали показання аналогічні показам ОСОБА_7;

- свідок ОСОБА_10, що 12.04.2008 року у вечірній час працював на лінії автодороги Новомиргород-Олександрівка. Близько 20.30 години виїхали з с. Гайове у напрямку смт. Олександрівки за 500 м. до перехрестя з даною дорогою побав на проїжджій частині мотоцикл ЯВА-350, поряд лежала жінка та чоловік. Фари були увімкнені, мотоцикл знаходився на узбіччі зустрічної смуги руху, гальмівний шлях від автомобіля складав близько 40-60 метрів та пролягав зі своєї смуги руху на зустрічну;

- експерт ОСОБА_11, що згідно 1-го висновку №4833/18 від 10.11.2008 року надав відповідь, що підсудний не мав у своєму розпорядженні технічної можливості уникнути зіткнення, проте згідно додаткової авто-технічної експертизи №1575/18 від 27.04.2010 року, комісійної авто-технічної експертизи №42,1812-18 від 28.05.2010 року було надано протилежну відповідь, оскільки при першій експертизі було надано лише копії протоколу огляду місця події, схеми ДТП, ВООП за участю підсудного, а при проведенні наступних експертиз було надано матеріали справи;

- свідок ОСОБА_12, що 12.04.2008 року близько 21.00 години чоловік повернувся додому на автомобілі, який було пошкоджено, проте повідомив, що зіткнувся з деревом, а потім від працівників ДАІ дізналась про аварію.

Крім викладених вище показань, вина засудженого ОСОБА_5 підтвердження матеріалами кримінальної справи, які досліджено під час судового слідства, а саме: рапортом чергового Олександрівського РВ (т.1, а.с.2); протоколами огляду місця пригоди та транспортного засобу (т.1, а.с.3-5, 60); рапортом інспектора ВДАІ (т.1, а.с.56); висновками судово-медичних експертиз (т.1, а.с.78-79, 83-86); протоколами відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.93-96; т.2, а.с.49-56); висновками судових авто-технічних експертиз (т.1, а.с.100-101, 106-107, 164-167, 172-175; т.2, а.с.66-69); довідкою Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології (т.1, а.с.151); довідкою акту огляду МСЕК (т.1, а.с.223).

Таким чином, проаналізувавши матеріали кримінальної справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та правильно кваліфікував його дії, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому. Щодо кваліфікації дій засудженого за ст. 135 ч.3 КК України судом обґрунтовано зазначено, що між залишенням у небезпеці та тяжкими наслідками відсутній причинний зв'язок, а тому дії засудженого обґрунтовано перекваліфіковані на ч.1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходи до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії невеликої тяжкості та тяжкий, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, скоїв злочин вперше, відшкодував завдану матеріальну шкоду, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, обставини, що пом’якшують покарання –щире каяття, а також відсутність обтяжуючих обставин. Зваживши у сукупності викладені обставини та врахувавши думку потерпілих, які просять не позбавляти засудженого волі, суд призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його можливого виправлення.

Доводи апеляцій потерпілих стосовно цивільного позову, на думку судової колегії, заслуговують на увагу, оскільки стягнені судом суми у відшкодування моральної шкоди не можна вважати відповідними до вчиненого та наслідків, які настали. Так, потерпілий ОСОБА_2 до вчиненого займався суспільно-корисною працею, мав відповідний віку стан здоров’я, внаслідок вчиненого стосовно нього злочину отримав тяжкі переломи, відкриту черепно-мозкову травму, від заподіяних ушкоджень невідворотно змінився його стан здоров’я, життєві устої, зв’язки, плани, спосіб життя всієї сім’ї. Він змушений постійно лікуватися, не взмозі працювати, переніс декілька операцій. За таких обставин, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, вказаний у вироку суду, слід збільшити до 30 000 грн.. Потерпіла ОСОБА_3 внаслідок перенесених травм страждає гіпертонічною хворобою, через хворобу свою та чоловіка після ДТП змінився її життєвий уклад, зв’язки, плани. Стягнена на її користь моральна шкода підлягає збільшенню. У той же час, із врахуванням матеріального стану засудженого та його сім’ї, його стану здоров’я колегія суддів вважає за неможливе задовольнити апеляційні вимоги щодо розміру моральної шкоди потерпілих у повному обсязі.

Також не підлягають задоволенню вимоги апеляції потерпілих щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки рішення суду з даного приводу є правильним, так як такі вимоги не витікають безпосередньо із вчиненого та підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляції захисника в інтересах засудженого ОСОБА_5 не можуть бути задоволені, оскільки в результаті дій засудженого настали тяжкі наслідки, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами є обґрунтованим. Виходячи із вище викладеного, не підлягають задоволенню і вимоги апеляції захисника в частині зменшення моральної шкоди на користь потерпілих.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду у частині вирішення цивільного позову змінити, та збільшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із засудженого на користь обох потерпілих у зв’язку із його несумісністю із моральними стражданнями потерпілих.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,

Апеляції потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а апеляцію захисника- адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.

Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року, яким засуджено ОСОБА_5 за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України в частині цивільного позову змінити, збільшивши суми моральної шкоди, стягнутої із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3