Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11-978/11
Головуючий у 1 й інстанції - Карягіна
Доповідач - Кузьменко В.М.
У Х В А Л А
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого –судді Кузьменко В.М.
суддів: Бровченко Л.В., Сенченка І.М.
за участю прокурора Кальніка О.М.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта вища, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання в зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн.
ОСОБА_1 засуджено за те, що 14 серпня 2003 року близько 8 год. 40 хв., керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2108" державний номеру НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 і рухаючись по проїзній частині дворової території АДРЕСА_1, грубо порушуючи правила безпеки руху, не пропустив пішохода ОСОБА_2, який перетинав дворову територію і мав перевагу для руху, в результаті чого вчинив наїзд на потерпілого, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
ОСОБА_1 були порушені вимоги п. 26.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п)
.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду і справу проти нього закрити на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України, посилаючись на те, що наїзду на потерпілого не вчиняв і вина його не доведена. Разом з тим свої доводи засуджений в апеляції не навів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах, а саме:
на показаннях потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив той факт, що саме засуджений, який є його сусідом, вчинив на нього наїзд. В салоні автомобіля на пасажирському сидінні також знаходилася його дружина;
на показаннях свідка ОСОБА_4, яка пояснювала, що з балкону своєї квартири бачила і чула конфліктну ситуацію між ОСОБА_2 і їх сусідом ОСОБА_1 з приводу того, що останній вчинив наїзд на потерпілого і потерпілий після цього кульгав;
на протоколі огляду транспортного засобу "ВАЗ-2108"державний номеру НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, відповідно до якого, на вказаному автомобілі були виявлені характерні пошкодження;
на протоколі відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого;
на висновках судово-медичних експертиз, про те, що потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості і вони відповідають механізму заподіяння, вказаному потерпілим при проведенні відтворення обстановки і обставин події;
на висновках судово-автотехнічної експертизи про те, що засудженим були порушені вимоги п. 26.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п)
.
Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ст. 286 ч. 1 КК України.
Доводи засудженого про те, що злочину, за який його засуджено, він не вчиняв, безпідставні.
Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу, всі обставини по справі і правильно призначив йому покарання у вигляді обмеження волі.
Суд також правильно застосував до засудженого ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України і звільнено його від відбування покарання в зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2010 року щодо нього –без зміни.