колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді

Карнауха А. С.

головуючого судді – Карнауха А.С.

суддів – Антипець В.М., Сердюка О.Г.

з участю:

прокурора – Левченка А.В.

потерпілого – ОСОБА_2

захисника – ОСОБА_3

засудженого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, захисника в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2011 року,

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від

17 березня 2011 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, не працюючий, раніше не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за частиною 1 статті 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статті 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

У відповідності до статті 76 КК України покладено на нього обов’язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Чернігівської обласної лікарні у відшкодування витрат на лікування потерпілого 3 483 грн. 84 коп.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 1 695 грн. 42 коп. завданої матеріальної шкоди та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді підписки про невиїзд.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 05 липня 2010 року близько 02 години він, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар палкою по голові, в область лівої скроні, ОСОБА_2, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, просив вирок місцевого суду скасувати та постановити новий в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, оскільки суд безпідставно призначив ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень статті 75 КК України.

Також вважав, що судом не достатньо повно враховані душевні страждання потерпілого, внаслідок чого необґрунтовано зменшено розмір відшкодувань в частині заявлених немайнових вимог останнього.

Захисник в поданій апеляції в інтересах засудженого просив вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

В обґрунтування доводів апеляції, зазначив, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та міркуваннях і не можуть бути доказами вини ОСОБА_4

Досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно. Цивільний позов прокурора в інтересах держави про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілого, та самого потерпілого не підлягають задоволенню, оскільки не обґрунтовані та документально не підтверджені і не доведені.

Заслухавши доповідача, прокурора, захисника, засудженого ОСОБА_4, потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, підстав для задоволення апеляції захисника не вбачається.

Доводи захисника та засудженого про непричетність останнього до спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, спростовуються показання потерпілого ОСОБА_2, який стверджував, що 05.07.2010 року ОСОБА_4 вдарив його в ліву частину голови.

Допитані під час досудового та судового слідства свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що саме засуджений наніс удар потерпілому дерев’яною палкою по голові.

За змістом судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, які могли утворитися 05.07.2010 року та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Згідно висновків експерта, малоймовірно, що вказані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин на які вказував засуджений ОСОБА_4, а саме при падіння потерпілого з послідуючим ударом головою.

Найбільш ймовірно, що тілесні ушкодження могли утворитися від удару палкою.

Суд дослідив всі докази в справі, дав їм належну оцінку у вироку та правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_4 за частиною 1 статті 121 КК України.

Призначаючи засудженому покарання, місцевий суд відповідно до вимог статті 65 КК України урахував обставини вчинення ним злочину, ступінь його тяжкості, дані про особу ОСОБА_4, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, і дійшов обґрунтованого висновку про звільнення його на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Відповідно до статті 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року за № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" (v0011700-95) , термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка – розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко – дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Задовольняючи позов прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської обласної лікарні, суд першої інстанції взяв до уваги наданий лікувальним закладом розрахунок фактичних витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 із зазначенням вартості одного ліжко-дня (а. с. 203) та обґрунтовано стягнув з засудженого 3483,84 грн. у відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину.

Згідно до статті 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому витрати викликані необхідністю придбання ліків.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_2 1695, 42 грн. витрат понесених останнім на придбання ліків, кількість та вартість яких підтверджується довідкою головного лікаря КЛПЗ "Чернігівська обласна лікарня" та КП "Ліки України" (а. с. 223, 225).

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд має право внести у вирок зміни щодо відшкодування шкоди, якщо для цього не потрібно збирати й додатково перевіряти докази і якщо обставини справи в частині заподіяння шкоди правильно встановлені судом першої інстанції.

Згідно із статтею 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Відповідно до змісту статті 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що потерпілим був заявлений цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування завданої злочином немайнової шкоди в сумі 5000 грн. (а. с. 52).

Місцевим судом правильно встановленні фактичні обставини справи, що внаслідок винних дій ОСОБА_4 потерпілому були завдані душевні страждання, в зв’язку із ушкодженням його здоров’я.

Разом з тим суд, частково задовольняючи вимоги потерпілого, безпідставно зменшив розмір компенсації ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, стягнувши з засудженого 2000 грн.

На думку колегії суддів даний розмір відшкодування не відповідає ступеню завданих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, спричиненому фізичному болю, глибині його моральних страждань та вимогам розумності і справедливості.

За таких обставин вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2011 року, задовольнити частково.

Апеляцію захисника в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2011 року, залишити без задоволення.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від

17 березня 2011 року, щодо ОСОБА_4, змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Повний текст ухвали оголосити 09 годині 24 травня 2011 року.