Справа № 1-64/11 

Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.

Провадження №11/0390/260/11

ст. 365 ч.2 КК України 

Доповідач Матат О.В.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

Суддів Хлапук Л.І.,Борсука П.П.,

з участю прокурора Старчука В.М.,

засудженого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора міста Луцька Воробія О.П. на вирок Луцького міськрайонного суду від 22 лютого 2011 року,-

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця с. Навіз Рожищенського р-ну Волинської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, зареєстрованого у АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, в даний час непрацюючого, раніше несудимого, - засуджено за ст. 365 ч.2 КК України на 5 /п’ять/ років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 /три/ роки.

На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 /три/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст. 76 КК України обов’язки:

Повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

Запобіжний захід щодо нього залишено попередній –підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2000 грн. /дві тисячі гривень/ витрат, понесених в зв’язку із наданням юридичної допомоги адвокатом.

Цивільний позов ОСОБА_2 до СПМО "Титан" відділу ДСО при УМВС України у Волинській області про стягнення шкоди, заподіяної злочином, залишити без розгляду, роз’яснивши йому право звернутися в суд в порядку цивільного провадження.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що відповідно до наказу №59 о/с т.в.о. начальника відділу державної служби охорони при УМВС України у Волинській області від 12.06.2010 року, являючись молодшим інспектором супроводження взводу міліції СПМО "Титан"відділу ДСО при УМВС України у Волинській області, будучи службовою особою, наділеною спеціальними службовими повноваженнями при несенні служби по охороні громадського порядку ( Закон України "Про міліцію"від 20 грудня 1990 року (565-12) , Статут "Патрульно-постової служби міліції" (z0213-94) , затверджений наказом Міністра внутрішніх справ України від 28.07.1994 року), а саме, маючи право затримувати осіб, які вчинили адміправопорушення та застосувати при цьому міри фізичного впливу, перевищив свої службові повноваження при затриманні громадянина ОСОБА_2 при наступних обставинах.

24 серпня 2010 року, молодший інспектор супроводження взводу міліції СПМО "Титан"ОСОБА_1 разом із охоронником ІІІ–го розряду взводу міліції СПМО "Титан"ОСОБА_4, в період часу з 00 год.00 хв. до 05 год. 00 хв. 25.08.2010 року, несли службу по охороні об’єкту–нічного клубу "Колізей", що передбачає охорону матеріальних цінностей даного закладу та охорону громадського порядку.

25 серпня 2010 року, приблизно в період з 01–ї до 02–ї години ночі, в приміщенні нічного клубу "Колізей", що знаходиться в м. Луцьку, по пр. Відродження, 55, (далі НК "Колізей"), відбулась бійка, під час якої невідомі особи нанесли тілесні ушкодження в область голови одному із відпочиваючих даного нічного клубу - ОСОБА_2, після чого охоронник взводу міліції СПМО "Титан" ОСОБА_4 вивів ОСОБА_2 із даного закладу відпочинку на вулицю для встановлення обставин зазначеної вище події.

В подальшому, в зазначений вище період часу, молодший інспектор супроводження взводу міліції СПМО "Титан"ОСОБА_1, перебуваючи на огородженій прилеглій території біля нічного клубу "Колізей", намагався встановити обставини події, яка перед цим відбулася в приміщенні НК "Колізей". Враховуючи, що ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, вживав нецензурну лайку, ОСОБА_1 відвів ОСОБА_2 від вхідних дверей НК "Колізей"в лівий бік до металевого паркану, де прижав останнього спиною до металевого паркану, та в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про міліцію", відповідно до якої, застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушнику та інших громадян", а також, в порушення вимог ст. 231 та ст. 235 Статуту "Патрульно-постової служби міліції" (z0213-94) , де передбачено відповідно: "затримання осіб, які порушують громадський порядок, здійснюється нарядом міліції у разі невиконання ними усних попереджень працівників міліції по припиненню правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню службових обов’язків"та "дії наряду по затриманню правопорушників та осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, вимагають від працівників міліції… суворого дотримання вимог закону України "Про міліцію" (565-12) , безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, застосував до нього фізичне насилля, яке виразилося у тому, що він кулаком своєї правої руки наніс приблизно шість прямих ударів в ділянку лівого плечового поясу потерпілому ОСОБА_2 При цьому, застосувавши силу, яка явно перевищила міру, необхідну для виконання покладених на нього обов’язків, не звівши до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю ОСОБА_2

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №1699 від 26 жовтня 2010 року такими діями підсудного ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я у вигляді перелому акроміального (лопаткового) кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків, які виникли від удару кулаком підсудного в ділянку лівого плечового пояса потерпілому.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, прокурор, який брав учвсть у розгляді справи, в поданій ним апеляції просить скасувати вирок, постановити новий вирок із призначенням ОСОБА_1 у виді 5-ти позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах. Апелянт посилається на те, ОСОБА_1 свою вину визнав лише у кінці судового засідання під тиском доказів.

Вислухавши доповідача, який виклав суть оскарженого вироку і доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, засудженого та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення і вироку –без зміни.

Хоча і в кінці судового засідання, проте свою вину у злочині ОСОБА_1 визнав. Він добровільно відшкодував потерпілому витрати на лікування.

Потерпілий не бажає суворої відповідальності ОСОБА_1 і таку ж позицію він займав під час розгляду справи судом першої інстанції.

ОСОБА_1 хворіє, створив сім'ю, злочин вчинив вперше. З органів внутрішніх справ він звільнений. На нього покладено судом обов'язок з'являтися на реєстрацію, повідомляти відповідні контролюючі органи про зміну місця проживання для подальшого контролю за його поведінкою і це встановлено судом на максимально допустимий у ст. 75 КК України іспитовий строк.

За місцем проживання і за місцем служби, де раніше працював засудженний, він характеризується виключно з позитивного боку.

Отже, застосування щодо ОСОБА_1 реального покарання у виді позбавлення волі, як про це просить апелянт, не викликається необхідністю.

Покарання, яке йому призначено, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію помічника прокурора міста Луцька залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 22 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 –без зміни.