11-225/11 Про замах на таємне викрадення чужого майна та розбій із використанням ножа - 14.04.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора Бордюга В.Ю., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на вирок Кролевецького районного Сумської області від 20 січня 2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець міста Кролевець Сумської області, громадянин України, не судимий,

засуджений за ч.3 ст.15-ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.3 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна та на підставі ст. 70 КК України засудженому визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

В порядку вирішення заявлених цивільних позовів з засудженого стягнуто відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_3 і в розмірі 3000 грн., на користь потерпілої ОСОБА_4

Також судом вирішено долю речових доказів та постановлено про стягнення з засудженого на користь експертної установи 516 грн. 82 коп. судових витрат,

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні повторно незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна і у вчиненні розбою, поєднаного з проникненням у житло.

Суд визнав встановленим, що ОСОБА_2 15 червня 2010 року, близько 2 години шляхом вільного доступу зайшов до житлового будинку ОСОБА_3 по вул.Жовтневій,37 в місті Кролевець Сумської області, де в нього виник намір на крадіжку чужого майна, реалізуючи який він повторно, як особа, якій по іншій справі пред"явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, таємно заволодів зберігавшимся в будинку належним ОСОБА_3 ноутбуком вартістю 4200 грн., але не довів свої злочинні дії до кінця, зокрема – до можливості розпорядитися викраденим, з причин, незалежних від його волі, так як був виявлений перебувавшою в будинку ОСОБА_4, яка з власної ініціативи забрала у нього ноутбук, випровадила його з будинку і замкнула зсередини вхідні двері до житла.

Також, цим же вироком встановлено, що ОСОБА_2 15 червня 2010 року, близько 3 години, переслідуючи мету на заволодіння чужим майном, а саме - ноутбуком, проник через вікно до житлового будинку №37 по вул. Жовтневій в місті Кролевець Сумської області, де реалізуючи свої злочинні наміри, взяв зі столу у приміщенні кухні кухонний ніж, з яким зайшов до кімнати, де спали ОСОБА_4, ОСОБА_3 і її малолітня дитина, та став витягувати з-під подушки, на якій спала ОСОБА_4, ноутбук вартістю 4200 грн., належний ОСОБА_3, а коли ОСОБА_4 прокинулася, то він з метою подолання її опору в заволодінні ним ноутбуком здійснив напад на неї, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров"я потерпілої, а саме - з заподіянням потерпілій ударами ножа легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад її здоров"я, у виді різаних ран в області шиї, лівого вуха, пальців правої руки, а також, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 здійснив напад на ОСОБА_3, погрожуючи їй словесно і шляхом демонстрації ножа фізичним насильством, небезпечним для життя і здоров"я потерпілої, яка дані погрози сприймала реально.

У апеляції прокурор Бурдюг В.Ю., який брав участь у розгляді справи, порушив питання про скасування вироку суду за невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину та особі засудженого і просив постановити новий вирок, яким визначити ОСОБА_2 за сукупністю злочинів більш суворе покарання.

До початку розгляду справи прокурор Бурдюг В.Ю. свою апеляцію змінив і просить вирок суду скасувати у зв"язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та неправильним вирішенням цивільного позову потерпілої.

Прокурор послається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 334 КПК України не дав оцінки і не обґрунтував відсутності в діях ОСОБА_2 такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій, незважаючи на наявність такої ознаки за змістом пред"явленого засудженому обвинувачення, а також не розглянув і не вирішив позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення 2000 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Захисник ОСОБА_1 у поданій апеляції просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 185 і за ч.2 ст. 125 КК України, зазначає, що досліджені по справі докази спростовують покази потерпілих і висновки суду про наявність у ОСОБА_2 15 червня 2010 року намірів на викрадення майна ОСОБА_3, з якою він підтримував дружні відносини і зайшов у будинок на її попереднє запрошення, та підтверджують те, що ОСОБА_2, своїми діями лише завдав ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад її здоров"я.

Також, захисник вважає, що засуджуючи ОСОБА_2, суд припустився помилки у кваліфікації дій засудженого за ч.3 ст. 15- ч.2 ст. 185 КК України за ознаками повторності і не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу засудженого.

Засуджений ОСОБА_2 у поданій ним апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким засудити його за ч.2 ст. 125 КК України, вважає, що за сукупністю досліджених доказів, зокрема – показів підсудного, показів потерпілих, з яких ОСОБА_3 раніше тривалий час перебувала з ним у дружніх стосунках, показів свідків і висновку судово-медичної експертизи підтверджується те, що він не мав наміру викрадати належний потерпілій ноутбук і не вчиняв ні замаху на його крадіжку, ні нападу з метою заволодіння ним, а лише заходив до будинку і мав намір пожартувати з ОСОБА_3, сховавши її ноутбук, та згодом проникав до її будинку через вікно для того, щоб пояснити потерпілим причину таких своїх дій і заподіяв ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад її здоров"я.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст апеляцій, думки засудженого і його захисника, які подані ними апеляції підтримали, міркування прокурора на підтримання поданої прокурором апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні незакінченого замаху на крадіжку належного потерпілій майна і у вчиненні нападу на потерпілих з метою заволодіння майном ОСОБА_3, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров"я потерпілої ОСОБА_4 і з погрозою насильства, небезпечного для життя і здоров"я потерпілої ОСОБА_3, та поєднаного з проникненням у житло, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на досліджених і належно оцінених судом доказах, які детально викладені у вироку.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в ході судового слідства показала, що 14 червня 2010 року вона залишилася ночувати в житлі ОСОБА_3, де також перебувала господарка, і прокинувшись вночі від відчуття наявності в будинку сторонньої особи, виявила ОСОБА_2, який намагався винести з будинку належний ОСОБА_3 ноутбук, а тому вона наздогнала його, відібрала ноутбук та виштовхала ОСОБА_2 на вулицю, закрила двері і знову лягла спати, положивши ноутбук собі під подушку, після чого події пам"ятає з моменту, як перебувала в коридорі будинку, бачила на собі кров, а ОСОБА_2 намагався наносити їй удари в область живота і шиї наявним у нього ножем, за який вона хваталася руками. Крім цього, потерпіла ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_2 в момент заподіяння їй ножем тілесних ушкоджень погрожував ножем також ОСОБА_3 розправою та вбивством її дитини, перешкоджав ОСОБА_3 надавати їй допомогу і погодився з їх благаннями про виклик швидкої медичної допомоги лише коли вони пообіцяли йому не казати правду про обставини події.

Потерпіла ОСОБА_3 в ході досудового слідства і судового слідства показала, що в ніч з 14 на 15 червня 2010 року в її житловому будинку ночували крім неї також її дитина і подруга ОСОБА_4 та що коли вона серед ночі прокинулася, то побачила ОСОБА_4, яка була вся в крові, ховала під подушку ноутбук і говорила, що ОСОБА_2 хотів його викрасти, в цей же час вона бачила як ОСОБА_2, долаючи опір ОСОБА_4 штовхнув її на підлогу, замахувався ножем в області її шиї, а також з застосуванням ножа погрожував убити ОСОБА_4, ОСОБА_3 і її дитину та погодився викликати швидку медичну допомогу лише на умовах їх обіцянки не говорити правду про те, що трапилося з ними, а після госпіталізації ОСОБА_4 до лікарні ОСОБА_2 повернувся з нею до її житла, де знаходився до моменту його затримання, погрожуючи їй. Також потерпіла підтвердила, що 14 червня 2010 року між нею і ОСОБА_2 мала місце розмова по телефону, в якій вона просила ОСОБА_2 передати їй необхідний диск, у відповідь ОСОБА_2 пообіцяв принести диск увечері, але вона заявила йому, що сама при нагоді зайде до нього додому і забере необхідну їй річ.

Дійсність вищевказаних обставин потерпілі підтвердили під час проведення на досудовому слідстві очних ставок між кожною з них і ОСОБА_2 та в ході проведених з їх участю відтворень обстановки і обставин події.

Що стосується показів потерпілої ОСОБА_4 про те, що події, при яких ОСОБА_2 заподіяв їй тілесні ушкодження, вона пам"ятає з моменту, коли вже знаходилася в коридорі будинку, то таке викладення обставин зумовлене

особистим сприйняттям обставин потерпілою і обстановкою події, зокрема тим, що ОСОБА_2 здійснив напад на ОСОБА_4, яка фактично спала, що фактично підтверджується показами потерпілої ОСОБА_3

Покази потерпілих суд обґрунтовано поклав в основу вироку, як такі, що є послідовними та підтверджуються іншими доказами.

За висновком судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_4 15 червня 2010 року були заподіяні різані рани шиї, лівої вушної раковини і правої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров"я потерпілої, та садна в області живота, пальця лівої руки, лівого ліктьового суглобу і синець лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. ( т.1 а.с. 156-157 ).

Висновками проведених по справі додаткових судово-медичних експертиз підтверджується правдивість показів потерпілих щодо механізму заподіяння ОСОБА_2 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. ( т.1 а.с.162-163, 168-169 ).

З протоколу огляду місця події вбачається, що 15 червня 2010 року у господарстві за місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловому будинку були виявлені ноутбук, належний ОСОБА_3, і сліди, схожі на кров, в тому числі – на постільних приналежностях, де спала в ніч з 14 на 15 червня 2010 року ОСОБА_4, а також біля господарської будівлі виявлено кухонний ніж із слідами схожими на кров. ( т.1 а.с. 7-30 ).

Згідно висновку судово-цитологічних і судово-імунологічних експертиз, сліди, виявлені під час огляду місця події на речових доказах, зокрема – на простирадлі, на кухонному ножі і на вилученому одязі, в якому в момент досліджуваних по справі подій буда одягнута ОСОБА_4, є слідами крові, походження якої можливе від ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 175-177, 183-185, 191-194, ).

З огляду на вищевказані експертні висновки, не тільки підтверджується правдивість показів потерпілих щодо механізму заподіяння ОСОБА_2 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а і спростовуються доводи засудженого про те, що він, проникнувши до будинку потерпілої, не підходив до місця зберігання ноутбука, що, як встановлено судом, був схований ОСОБА_4 під подушкою, на якій вона спала.

З проаналізованих у вироку суду показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вбачається, що вранці 15 червня 2010 року дані свідки знаходилися у господарстві ОСОБА_3, яка була схвильована і показувала на ОСОБА_2, як на винуватця події, під час якої постраждала ОСОБА_4 ( т.3 а.с. 60-66).

З показів свідка ОСОБА_8, чиїм показам суд також дав оцінку, вбачається, що він, як водій таксі, 15 червня 2010 року близько 6 години відвозив дівчину з дитиною і молодого чоловіка, одяг якого був у крові, від приймального відділення лікарні до вулиці Жовтневої,37 в місті Кролевець, при цьому пасажири впродовж усієї поїздки мовчали. ( т.1 а.с. 65 ).

За результатами вивчення показів вищевказаних свідків вбачається, що вони підтверджують правдивість показів потерпілої ОСОБА_3 і що доводи засудженого ОСОБА_2 про підтвердження даними показами його невинуватості у вчиненні розбою є безпідставними.

Засуджений ОСОБА_2 не заперечує, що він вночі 15 червня 2010 року зайшов до житла ОСОБА_3, коли в будинку всі спали, та намагався таємно винести з будинку ноутбук, належний потерпілій, але йому в цьому перешкодила ОСОБА_4, і що він в ту ж ніч проник через вікно до житла ОСОБА_3 та із застосуванням ножа заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

Суд також мотивовано поклав в обгрунтування вироку, як такі, що співпадають з показами потерпілих і відповідають фактичним обставинам справи, покази ОСОБА_2, які він давав в якості підозрюваного, а також дані відтворення обстановки і обставин події з його участю, про те що він 15 червня 2010 року близько 2 години шляхом вільного доступу у зв"язку з попереднім запрошенням ОСОБА_3, що мало місце 14 червня 2010 року, зайшов до її житла, де побачив на столі ноутбук і вирішив його викрасти, а тому, забравши його, почав виходити з будинку, але в цей час йому перешкодила ОСОБА_4, яка відібрала у нього ноутбук, виштовхала його з будинку і замкнула вхідні двері, а згодом через деякий час, близько 3 години ночі 15 червня 2010 року, він, реалізуючи виникший у нього план на заволодіння ноутбуком, проник через вікно до будинку ОСОБА_3, де взяв у приміщенні кухні ніж з метою подолання волі і можливого опору ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та подальшого заволодіння чужим майном, пішов до кімнати, де спали потерпілі, і намагався витягнути з-під подушки, на якій спала ОСОБА_4, ноутбук, але остання прокинулася і почала підніматися, а тому він ударив її ножем в область шиї, після чого ОСОБА_4 чинила йому опір, в ході якого він можливо заподіяв їй також і інші тілесні ушкодження. ( т.1 а.с. 75, 82-92 ).

Доводи ОСОБА_2 в його показах в якості підсудного про те, що визнавальні покази у вчиненні інкримінованих йому злочинів він давав, як підозрюваний, під тиском працівників міліції, були предметом проведеної з ініціативи суду перевірки в порядку ст. 97 КПК України і доказового підтвердження не знайшли, а винесена за результатами цієї перевірки постанова про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_2 не оскаржувалася і набрала законної сили. ( т.1 а.с.66, 80-82 ).

Як встановлено судом з показів засудженого ОСОБА_2 і потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_2 при виявленні його потерпілою під час намагання таємно винести ноутбук з житла ОСОБА_3 пояснював такі свої дії наміром пожартувати.

Разом з цим, з огляду на встановлені судом обстановку і обставини події, зокрема – щодо характеру і спрямованості дій ОСОБА_2 в ніч з 14 на 15 червня 2010 року, факт вищевказаного пояснення ОСОБА_2 та доводи засудженого і його захисника про те що дії ОСОБА_2 вночі 15 червня 2010 року були зумовлені наявністю між ним і ОСОБА_3 дружніх відносин, а відвідання засудженим житла потерпілої мало місце у зв"язку з її попереднім запрошенням, не вплинули на доведеність вини засудженого по справі.

Тому, за результатами досліджених доказів в їх сукупності суд обгрунтовано критично оцінив покази ОСОБА_2, дані ним в якості обвинуваченого і в якості підсудного, про відсутність у нього 15 червня 2010 року умислу на викрадення належного потерпілій ноутбука, як такі, що були зумовлені намаганням засудженого уникнути відповідальності за вчинені злочини.

Те, що вартість належного потерпілій ноутбука станом на 15 червня 2010 року становила 4200 грн. підтверджується належно виданою довідкою. (т.1 а.с.214).

Наявні по справі докази судом досліджено і оцінено повно та об"єктивно.

Таким чином, ретельно перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що досудове і судове слідство по справі проведено повно та всебічно і фактичні обставини вчинених ОСОБА_2 злочинів судом встановлені правильно.

Кваліфікація дій засудженого за ч.3 ст. 187 КК України є вірною.

Тому, є безпідставними доводи апеляцій засудженого і його захисника про те, що доказами по справі спростовуються покази потерпілих і висновки суду щодо наявності у ОСОБА_2 15 червня 2010 року умислу на викрадення майна ОСОБА_3, і про те, що дії засудженого були зумовлені наміром пожартувати шляхом приховання ноутбука, а його проникнення до будинку через вікно- наміром пояснити потерпілим свої попередні дії.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_2 за ч.3 ст. 187 КК України, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як тяжкість вчиненого злочину, так і посередні характеристики його особи, фактичну відсутність обтяжуючих пом"якшуючих обставин, та призначив покарання, яке є необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З таких обставин є необґрунтованими доводи захисника про неврахування судом даних, що характеризують особу засудженого.

Разом з цим, колегія суддів дійшла до переконання, що суд першої інстанції допустився помилки, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15-ч.2 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою повторності замаху на крадіжку в умовах відсутності у засудженого судимості за вчинення злочинів проти власності та відсутності в даній справі обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні іншого злочину вказаної категорії, ніж ті, що йому інкриміновані.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тому, факт пред"явлення ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, по справі, що перебуває у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, на який послався у вироку суд в умовах відсутності можливості дослідження і оцінки такого обвинувачення, не є достатньою правовою підставою для кваліфікації дій ОСОБА_2, які мали місце 15.06.2010 року, за ознаками повторності вчинення незакінченого замаху та таємне викрадення чужого майна та для інкримінування засудженому вчинення ним розбою, як особою, яка раніше вчинила розбій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ненадання судом оцінки пред"явленому ОСОБА_2 обвинувачення за ч.3 ст. 187 КК України в частині кваліфікуючої ознаки вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій, не вплинуло на об"єктивність вирішення справи.

Разом з цим, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вбачає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.3 ст.15-ч.2 ст. 185 КК України на ч.3 ст.15-ч.1 ст. 185 КК України, що передбачають відповідальність за вчинення незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, чим частково задовольнити апеляції засудженого, захисника і прокурора, та призначити ОСОБА_2. за цією нормою покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про особу засудженого, відсутності обтяжуючих і пом"якшуючих обставин .

Потерпілою ОСОБА_4 було заявлено до ОСОБА_2 позов про стягнення 2000 грн. на відшкодування майнової шкоди і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Даний позов розглянуто судом разом з кримінальною справою. ( т.1 а.с.60 ).

З матеріалів справи вбачається, що позов потерпілої ОСОБА_4 розглянуто в межах змінених нею під час судового слідства по справі позовних вимог, які в остаточній редакції зводилися до стягнення з відповідача на користь позивачки 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди і яким суд дав належно мотивовану у вироку правову оцінку на підставі досліджених доказів та відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, що передбачає правові підстави відповідальності винної особи за завдану моральну шкоду.

Зміна потерпілою ОСОБА_4 своїх позовних вимог шляхом усної заяви, зміст якої занесено до протоколу судового засідання без складення про це позивачкою окремої письмової заяви, не вплинула на законність постановленого судом рішення про задоволення позову ( т.3 а.с. 23 ).