Справа № 11/2690/766/2011. 

Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України

Головуючий в суді першої інстанції Котович О.Л.

Доповідач в апеляційній інстанції Таргоній С.В.

колегія суддів судової палати Апеляційного суду міста Києва у кримінальних справах у складі:

головуючого, судді Кравченка С.І.

суддів Таргоній С.В., Худика М.П.

з участю прокурора Гуменюк Л.М.

представника потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8

захисника засудженого ОСОБА_9

засудженого ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду міста Києва кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2011року.

Цим вироком

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Києва, з вищою освітою, працював менеджером в ПАТ

"Індексбанк", зареєстрований в АДРЕСА_1,

проживав в АДРЕСА_2 несудимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_10: на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди 6996 грн.60 коп., моральної шкоди 300000 грн.; на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 200000 грн.; на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 3600 грн., у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Вироком суду ОСОБА_10 засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.

03 вересня 2010 року, біля 22 години 30 хвилин, ОСОБА_10, керуючи транспортним засобом мотоциклом "HONDA CBR 900RR" з номерним знаком НОМЕР_1 і рухаючись від вулиці Каштанової в напрямку вулиці Драйзера по проспекту Маяковського в м. Києві, проти будинку № 10, по проспекту Маяковського, в м. Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.1.5 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , який вимагає від учасників дорожнього руху своїми діями або бездіяльністю не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю і здоров’ю громадян, не завдавати матеріальних збитків; підпункт "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , який вимагає від водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; п. 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним; п.12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) - при виникненні перешкоди і небезпеки для руху, яку об’єктивно спроможній був виявити, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного заходу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди; п. 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) - при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_11, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека, унаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11, який отримав в результаті наїзду тяжкі тілесні ушкодження і помер в лікарні від тупої сполученої травми голови, тулуба, нижніх кінцівок з переломом кісток скелету і пошкодженням внутрішніх органів, внутрішньою і зовнішньою кровотечею з розвитком крововтрати.

Вказані наслідки, які настали, перебувають у причинному зв’язку з порушенням підсудним ОСОБА_10 правил безпеки дорожнього руху України.

В апеляції зі змінами захисник ОСОБА_9 просить вирок від 11.01.2011 р. відносно ОСОБА_10 змінити, пом’якшити покарання засудженому за ст. 286 ч. 2 КК України до трьох років позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на неврахування судом при призначенні покарання даних про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, обставин, що пом’якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, наявність батьків пенсійного віку, а крім того, неврахування думки прокурора, який просив призначити більш м’яку міру покарання.

Також захисник, не оспорюючи суми стягненні у відшкодування матеріальної шкоди, просить: вирок в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 - скасувати, в позові в цій частині відмовити; вирок в частині вирішення цивільних позовів про стягнення сум у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_4 – змінити, зменшивши моральну шкоду на користь ОСОБА_7 до 30000 грн., на користь ОСОБА_4 до 20000 грн. При цьому адвокат посилається на ненадання доказів в підтвердження заподіяної моральної шкоди в заявлених розмірах, що потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не були допитані під час судового розгляду щодо позовів про відшкодування моральної шкоди.

Прокурор Здрак С.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав на апеляцію заперечення, просить апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок відносно ОСОБА_10 без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Гуменюк Л.М., яка вважала, що апеляція захисника підлягає задоволенню частково, посилаючись на те, що вирок від 11.01.2011 р. в частині призначеного покарання є законним і обгрунтованим, разом з тим вирок в частині стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. на користь ОСОБА_5 необхідно скасувати, а в задоволенні позову в цій частині відмовити; пояснення потерпілої ОСОБА_7 і її представника ОСОБА_8, які заперечували щодо задоволення апеляції захисника, вважали вирок законним і обґрунтованим; пояснення представника потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який заперечував щодо задоволення апеляції захисника, вважав вирок законним і обґрунтованим; пояснення адвоката ОСОБА_9, який підтримав доводи своєї апеляції зі змінами, просив вирок від 11.01.2011 р. відносно ОСОБА_10 змінити, пом’якшити покарання засудженому за ст. 286 ч. 2 КК України до трьох років позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, вирок змінити в частині вирішення цивільних позовів про стягнення сум у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_4, зменшивши моральну шкоду на користь ОСОБА_7 до 30000 грн., на користь ОСОБА_4 до 20000 грн., скасувати вирок в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5, в позові в цій частині відмовити; пояснення засудженого ОСОБА_10, який підтримав доводи апеляції адвоката ОСОБА_9 і дав аналогічні пояснення; провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції адвоката ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_9 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про провинність ОСОБА_10 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, підтверджується дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам, є законним і обґрунтованим та прокурором і учасниками процесу не оскаржується.

Кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Доводи апеляції захисника про призначення ОСОБА_10 надто суворого покарання є безпідставними.

Суд першої інстанції при обранні виду і міри покарання засудженому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який пов'язаний з порушенням правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, форму вини, конкретні обставини справи, місце вчинення злочину, наслідки від дій засудженого – настання смерті потерпілого, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, наявність батьків пенсіонерів, відсутність обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, невжиття протягом понад чотирьох місяців після пригоди заходів до відшкодування завданої шкоди, думку потерпілої сторони щодо призначення покарання і обгрунтовано з урахуванням наслідків злочину призначив покарання у виді позбавлення волі не у максимальній межі санкції ст. 286 ч. 2 КК України.

Посилання в апеляції на стан здоров’я матері засудженого, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не є підставою для пом’якшення покарання, оскільки наведені обставини фактично враховані і покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину, даним про особу і всім обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для зміни вироку, пом’якшення покарання і задоволення апеляції захисника в цій частині немає.

Разом з тим колегія суддів відповідно до вимог ст. 1168 ч. 2 ЦК України вважає, що суд при вирішенні цивільного позову безпідставно стягнув на користь ОСОБА_5 - сестри загиблого, у відшкодування моральної шкоди 100000 грн. Тому вирок в частині стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 100000 грн. необхідно скасувати, в задоволенні цивільного позову в цій частині відмовити.

Також колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду щодо цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 в сумі 300000 грн. і на користь ОСОБА_4 в сумі 200000 грн. підлягає зміні. Враховуючи суб’єктивну сторону вчинених ОСОБА_10 суспільно небезпечних дій, виходячи з вимог розумності і справедливості необхідно зменшити стягнення моральної шкоди з ОСОБА_10: на користь ОСОБА_7 до 150000 грн.; на користь ОСОБА_4 до 100000 грн.

З огляду на наведене апеляція захисника підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у

кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва,

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2011 року відносно ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 100000 грн. - скасувати, в задоволені цивільного позову в цій частині відмовити.

Цей же вирок від 11 січня 2011 року відносно ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_4 змінити, зменшити стягнення моральної шкоди з ОСОБА_10: на користь ОСОБА_7 до 150000 грн.; на користь ОСОБА_4 до 100000 грн.

В решті вирок залишити без змін.