11-215/2011 Про порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобілів та заподіяння пасажирам та водіям цих автомобілів тяжких тілесних ушкоджень - 22.03.2011 Прийняття

18.07.2009 року близько 16 години 30 хвилин, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 технічно справним автомобілем "GEELY MR 7151 А", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі "Нова Одеса – Сухий Єланець" в напрямку с. Сухий Єланець Новоодеського району Миколаївської області.

В той же час по об’їзній дорозі м. Нова Одеса з боку смт. Єланець Миколаївської області в напрямку м. Миколаєва рухався технічно справний автомобіль "TOYOTA COROLLA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який керував автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 і довіреності НОМЕР_5.

Наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг і рухаючись по другорядній дорозі, ОСОБА_1 в порушення п. п. 2.3 "б", 16.11 та знаку 2.1 "Надати дорогу" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неувагу до дорожньої обстановки та її змінам та не надав дорогу автомобілю "TOYOTA COROLLA", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, виїхав на смугу руху автомобіля "TOYOTA COROLLA" та допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем.

В результаті дорожньо – транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_4 та пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, з якими були доставлені до Новоодеської ЦРЛ.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 1522 від 03.09.2009 року у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді політравми, переломів 2–8 ребер праворуч зі зміщенням фрагментів, гемотораксу праворуч, шокових легенів, перелому кісток тазу, закритого перелому правої ключиці, гематом задньобокової поверхні грудної клітини праворуч, поперечної ділянки праворуч, травматичного шоку 2 ступеню, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 1523 від 03.09.2009 року у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому 9 ребер праворуч, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості з тривалістю розладу здоров’я.

В апеляціях потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просять вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без застосування ст. 75 КК України. Також просять стягнути з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_5 20413 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 95450 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 46950 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також просять стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанії "Провідна" на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 2550 грн. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди. При цьому посилаються на невідповідність призначеного засудженому покарання через відсутність пом’якшуючих його покарання обставин. На думку апелянтів, зменшення судом сум, які підлягають сплаті на їх користь, є безпідставним, оскільки сума матеріальної шкоди повністю підтверджується наданими документами, а суми моральних шкод, завданих злочином, повністю відповідають тяжкості завданих їм тілесних ушкоджень, тривалості страждань.

В запереченнях на апеляції потерпілих:

– захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляції потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4 без задоволення. При цьому посилається на наявність пом’якшуючих вину ОСОБА_1 обставин, а саме повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, які є достатніми для призначення йому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Разом з тим зазначає, що ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивної сторони, має дружину та доньку. Визначені судом розміри матеріальної та моральної шкоди, які підлягають відшкодуванню на користь потерпілих, є достатніми та правильними, оскільки підтверджуються відповідними квитанціями та чеками, а решта чеків та документів є недійсними, оскільки вони не відповідають призначеним для лікування препаратам. Стверджує, що призначене судом покарання ОСОБА_1 дасть йому змогу повністю відшкодувати майнову шкоду, завдану потерпілим;

– помічник прокурора Новоодеського району Миколаївської області просить вирок суду залишити без зміни, а апеляції потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4 без задоволення. Вважає призначене судом покарання правильним та обґрунтованим;

– приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" просить вирок суду в частині цивільного позову ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення. На думку апелянта суд обґрунтовано не прийняв до уваги надані на підтвердження витрат на лікування документи з ПФ "Кампус К" та правомірно встановив, що сума витрат потерпілого ОСОБА_4 на придбання ліків, повністю підтверджується за фіскальними чеками на загальну суму 15014, 29 грн., частково – видатковими накладними № 5186 та № 5187 на 2653 грн. та 1048 грн. відповідно, а всього на загальну суму 18 714, 29 грн., яка була сплачена на користь потерпілого ОСОБА_4 ПАТ "Страховою компанією "Провідна". Інші заявлені витрати не були визнані з обґрунтованих причин, а саме:

– на суму 19 048, 72 грн. за квитанцією від 27.10.2009 року через їх придбання поза межами лікування, відсутність документального підтвердження відповідним медичним закладом та відсутність медичного рецепту на придбання препарату "Куросурф" у зазначеній кількості;

– на суму 28 800 грн. також через відсутність необхідності у придбанні препарату "Куросурф" за медичними рецептами.

Крім того, ПАТ "Страхова компанія "Провідна" звертає увагу суду на розбіжність у датах та номерах між однаковими видатковими накладними на суми 6835 грн., 5013,59 грн. та 7200 грн., які долучені до матеріалів справи потерпілим ОСОБА_4 та фірмою "Кампус К". Разом з тим зазначає, що відповідно до квитанції на суму 19048, 72 грн. та накладними до неї, сума сплати, прийнята фірмою "Кампус К" не від ОСОБА_4, а від ПП ОСОБА_4 Стверджує, що ціни на одні й ті ж препарати у накладних № 5187, № 7117 та № 7553 різняться і завищені у десятки разів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілих ОСОБА_2 на підтримку апеляцій потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4, заперечення засудженого ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", думку прокурора Іванова А.О. про залишення апеляцій потерпілих без задоволення, а вироку суду – без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілих підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України апелянтами не оспорюється.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, за яких він вчинив злочин, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він раніше не судимий.

Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

Крім того, в матеріалах справи є додаткові дані про особу засудженого, який за останнім місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні дочку та матір похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_5), яка згідно медичної довідки за станом здоров’я потребує стороннього догляду, а також частково відшкодував завдану майнову шкоду потерпілим.

З огляду на наведене, з урахуванням часткового відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, що також є пом’якшуючою покарання обставиною, а також інших наведених даних про особу засудженого, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає тяжкості злочину та даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

З приводу тверджень апелянтів про незначне відшкодування їм майнової та моральної шкоди засудженим, колегія суддів приймає до уваги його пояснення апеляційному суду про те, що на теперішній час це викликано його статусом безробітного.

Тому є безпідставними доводи апелянта про необхідність призначення засудженому ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 КК України.

Апеляції потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в частині вирішення судом їх цивільних позовів є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що суддею Новоодеського районного суду Миколаївської області Ітріним М.В. 28 жовтня 2009 року було проведено попередній розгляд справи відносно ОСОБА_1 і вона була призначена до розгляду на 25 листопада 2009 року. Розгляд справи проводився під головуванням судді Ітріна М.В. з 25 листопада по 1 квітня 2010 року (т. 2 а.с. 115 – 120). В подальшому, з 19 травня 2010 року справа слухалася під головуванням судді Баранкевич В.О. і була розпочата слуханням з початку (т. 2 а.с. 207 – 212, 217, 231 – 249).

28 жовтня 2009 року під час попереднього розгляду справи відносно ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_5 звернувся з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 66 563 грн. спричиненої майнової шкоди і 100 000 грн. моральної шкоди (т. 2 а.с. 11, 79), а потерпілий ОСОБА_4 – 25 листопада 2009 року про стягнення 50 000 грн. моральної шкоди, тобто в день призначення справи до розгляду (т. 2 а.с. 93 – 96).

Із протоколу судового засідання вбачається, що 15 березня 2010 року при розгляді справи під головуванням судді Ітріна М.В. представник потерпілих ОСОБА_4 – ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_6 та представника позивача ОСОБА_4 (на підставі довіреності від 15.02.2010 року) до ОСОБА_1 та ПАТ "Страхова компанія "Провідна". В даній заяві ОСОБА_9 та ОСОБА_4 просили визнати ОСОБА_6 цивільним позивачем по справі, а адвоката ОСОБА_2 – його представником, а також ставили питання про відшкодування майнової шкоди на суму 126 000 грн. за пошкоджений автомобіль (т. 2 а.с. 102 – 105). За клопотанням ОСОБА_2 позовна заява судом була прийнята до розгляду і ОСОБА_6 був визнаний цивільним позивачем по даній кримінальній справі, а ОСОБА_2 – його представником (т. 2 а.с. 119 зворот).

Також зі змісту протоколу судового засідання вбачається, що 17.09.2010 року прокурором було оголошено обвинувальний висновок, представником потерпілих у відсутності потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були підтримані позовні заяви потерпілих без їх оголошення (т. 2 а.с. 211).

23 грудня 2010 року під час розгляду справи потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулися до суду з заявами про уточнення позовних заяв з огляду на те, що судом до участі у справі в якості співвідповідача було залучено приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", а також на часткове відшкодування спричиненої шкоди засудженим та зазначеним акціонерним товариством (т. 2 а.с. 220, 221– 222). ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_1 20413 грн. спричиненої майнової шкоди та 95 450 грн. моральної шкоди, а також з зазначеного товариства – 29 735 грн. 71 коп. майнової шкоди і 255 грн. моральної шкоди. ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_1 46 950 грн. моральної шкоди і з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" 2550 грн. Питання щодо зазначених заяв судом вирішено в судовому засіданні 29 грудня 2010 року (т. 2 а.с. 233 зворот).

Цього ж дня представником позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_4 також була подана заява до суду про уточнення позовних вимог, в якій ставилося питання про стягнення з ОСОБА_1 96 250 грн. у зв’язку з тим, що зазначена вище страхова компанія частково відшкодувала спричинену майнову шкоду в сумі 25 500 грн. (т. 2 а.с. 219).

Згідно протоколу судового засідання від 29 грудня 2010 року представник потерпілих надав заяви про уточнення позовних вимог потерпілих. В зазначеному протоколі відсутні дані про оголошення цих заяв (т. 2 а.с. 233 зворот).

В подальшому, у відсутності потерпілих, їх представник ОСОБА_2 тільки підтримав позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ніяких пояснень з приводу розміру відшкодування майнової та моральної шкоди суду не давав (протокол судового засідання – т. 2 а.с. 236).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції під час розгляду кримінальної справи порушив вимоги ч. 2 ст. 297 КПК України.

Також судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 28 КПК України щодо прийняття до провадження цивільного позову ОСОБА_6, оскільки зі змісту зазначеної норми закону цивільний позов має право подати особа, яка зазнала майнової шкоди від злочину.

Як вбачається із матеріалів даної кримінальної справи, засуджений ОСОБА_1 своїми злочинними діями не завдав майнової шкоди ОСОБА_6, оскільки останній безпосереднім учасником дорожньо – транспортної пригоди 18 липня 2009 року не був.

А відповідно до вимог ст. 51 КПК України як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

У зв’язку з виключенням з диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України кваліфікуючої ознаки злочину – заподіяння істотної шкоди, то вирішення питання про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_6 повинно вирішуватися не в рамках даної кримінальної справи, а – у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 28, 51, 297 КПК України не дало змоги встановити належні підстави та розміри заявлених у справі цивільних позовів.

Разом з тим, розглядаючи справу в частині вирішення питання цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо стягнення майнової шкоди, а також позову потерпілих ОСОБА_5 щодо стягнення моральної шкоди, суд належним чином не обґрунтував прийняте рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 324, ч. 5 ст. 334 КПК України та роз’яснень п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року (v0003700-89) зі змінами "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов’язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Однак ці вимоги кримінально – процесуального законодавства судом дотриманні не були.

Так, у вироку суду першої інстанції вказано, що представлені потерпілим ОСОБА_5 на обґрунтування позовних вимог в частині витрат на лікування накладні та квитанції на придбання лікарських препаратів містять суперечливу інформацію як в цінах на ліки, так і в датах отримання та оплати ліків, а тому позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на лікування на суму 47 848 грн. 71 коп. Суд цих висновків належним чином не мотивував, не навів у вироку доказів, із яких він дійшов до такого висновку та із яких міркувань відхилив ті докази, які були надані потерпілими в обґрунтування своїх позовних вимог.

З пояснень представника приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" вбачається, що дана сума становить різницю між заявленою сумою (66 563 грн.) та сумою відшкодованою ПАТ "Страхова компанія "Провідна" (18 714 грн. 29 коп.). Тобто замість оцінки наданих документів, суд першої інстанції штучно визначив розмір відшкодування, ухилившись таким чином від належного вирішення питання.

Вирішуючи цивільні позови, суд першої інстанції, відповідно до ст. 334 п. 5 КПК України в мотивувальній частині вироку належним чином не навів підстави для часткового задоволення цивільних позовів.

Крім того, стягнувши в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_5 10 450 грн., ОСОБА_4 1 950 грн., суд належним чином не мотивував своїх висновків про те, чому саме зазначені суми підлягають стягненню на користь потерпілих в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

За таких обставин, вирок суду в частині розв’язання позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відшкодування шкоди не може бути визнаний законним і підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

Апеляції потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2011 року відносно ОСОБА_1 в частині розв’язання цивільних позовів ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.