Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді: Оксентюка В.Н. В Н

суддів: Польового М.І., Силки Г.І.,

з участю прокурора: Старчука В.М.,

засудженого: ОСОБА_1,

захисника засудженого – адвоката ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

цивільного відповідача ОСОБА_7,

представника цивільного відповідача – ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника потерпілих ОСОБА_9, цивільного відповідача ОСОБА_7 на вирок Нововолинського міського суду від 30 грудня 2010 року, яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Нововолинськ, Волинської області, українець, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Міра запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишена попередня – підписка про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при МВС України у Волинській області 3411,95 грн. (три тисячі чотириста одинадцять гривень 95 копійок) витрат за проведення судових експертиз та на користь Львівського науково-дослідного інституту 4600 грн. (чотири тисячі шістсот гривень), а всього 8011,95 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Волинської обласної клінічної лікарні витрати на лікування потерпілої від злочину в сумі 2548,85 грн. (дві тисячі п’ятсот сорок вісім гривень 85 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3000 грн. (три тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3000 грн. (три тисячі гривень витрат на правову допомогу).

Стягнуто з цивільного відповідача - підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 40000 грн. (сорок тисяч гривень) моральної шкоди.

Стягнуто з цивільного відповідача - підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 25000 грн. (двадцять п’ять тисяч гривень) моральної шкоди.

Речові докази – автомобіль марки "Фіат-Скудо" реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити у власності ОСОБА_7, мотоцикл марки ІЖ-Ю-ЗК без реєстраційного номера – повернути потерпілій ОСОБА_3, фрагменти електропроводки від мотоцикла - знищити.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ,-

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 22 листопада 2008 року, приблизно о 5 год.20 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Фіат-Скудо", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись у м. Нововолинськ автодорогою "Ковель-Жовква", неподалік повороту до військового комісаріату, під - час виконання обгону автобуса "ПАЗ", який рухався у попутному напрямку, грубо порушив вимоги п.2.3. (б), п.12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впевнився у безпечності маневру обгону даного автобуса, виїхав на зустрічну смугу руху де зіткнувся з мотоциклом марки "ІЖ- Ю -ЗК", без номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_10, який рухався у зустрічному до нього напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких наступила смерть потерпілого, а пасажир мотоцикла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження по признаку тривалості розладу здоров’я.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 у поданій апеляції вказують на те, що відтворення обстановки та обставин подій з ОСОБА_1 було проведено при дорожніх і погодних умовах, які докорінно відрізняються від тих, які були на момент даної дорожньо-транспортної пригоди. Тому отримані при відтворенні вихідні дані, які слідчим були задані експерту для проведення судово-автотехїнічної експертизи, є недостовірні. У відповідності до ст. 65, 66, 194 КПК України протокол відтворення обстановки та обстави подій є недопустимим доказазом, а тому він не може бути покладений в основу обвинувального вироку.

Досудовим слідством і судом не встановлено рухався чи стояв мотоцикл в момент ДТП. Органами досудового слідства вказана справа порушена по факту дорожньо-транспортної пригоди 26.12.2008 року, а відносно ОСОБА_1 10.08.2010 року. В той же день ОСОБА_1 були пред’явлені постанови і висновки всіх експертиз, пред’явлено обвинувачення і закінчено досудове слідство. Таким чином ОСОБА_1 був позбавлений права ставити експертам питання та заявляти їм відводи, тобто захищати свої права на слідстві.

В ході досудового слідства ОСОБА_1 добровільно відшкодував представнику потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 5000 гривень завданої шкоди, однак суд, з надуманих мотивів, вказаних обставин до уваги не взяв.

Суд також безпідставно не взяв до уваги показань ОСОБА_1, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що на час ДПТ в мотициклі було відсутнє світло, а тому даний транспортний засіб не підлягав єксплуатації. Вважають, що досудове та судове слідство є однобічним, а також порушено право ОСОБА_1 на захист. Прохають вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник – адвокат ОСОБА_9 в поданій апеляції посилаються на те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненомку злочині не визнав, завданої злочином шкоди не відшкодував, а тому призначив йому надто м’яке покарання. Крім того, суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, та без наведення мотивів залишив цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди без розгляду. Прохають вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України максимальне покарання. Цивільні позови задовольнити в повному обсязі.

Цивільний відповідач – ОСОБА_7 в поданій апеляції вказує, що вирок суду в частині вирішення цивільних позовів є незаконним. Вважає, що відповідальність за спричинену дорожньо-транспортною пригодою шкоду має нести страхувальник, оскільки належний йому автомобіль був застрахований. Суд першої інстанції при розгляді справи та вирішенні цивільних позовів мав керуватись Законом України "Про обов’язкове стахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , а не нормами цивільного кодексу України. Прохає вирок в частині цивільних позовів щодо нього скасувати та відмовити у їх задоволенні. Звільнити з під арешту належний йому автомобіль "Фіат-Скудо", реєстраційний номер НОМЕР_2

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 у поданому на апеляції потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та цивільного відповідача – ОСОБА_7 запереченні вказують, що їх вимоги безпідставні і у задоволенні їх апеляцій прохають відмовити.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляцій та заперечення на них, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які свої апеляції підтримали, інших апеляцій не визнали, просили вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, потерпілих і цивільних позивачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представників, які свої апеляції підтримали і просили їх задовольнити, а в задоволенні інших апеляцій відмовити, цивільного відповідача – ОСОБА_7 та його представника, які свою апеляцію також підтримав, інших апеляцій не визнали, міркування прокурора про залишення вироку без змін, а поданих апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що подані апеляції задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Дії засудженого кваліфікував за ч.2 ст. 286 КК України і така кваліфікація його дій є правильною. Винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами.

Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінальної справи та вироку суду 22.11.2008 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Фіат Скудо", допустив порушення вимог п. 2.3 "б" та 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , при обгоні автобуса "ПАЗ" виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткувася з мотоциклом "ІЖ-Ю-3К". Внаслідок данох ДПТ водій мотоцикла ОСОБА_10 помер, а посажир мотоцикла – ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тылесні ушкодження.

Факт вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди не заперечується самим засудженим та об’єктивно стверджується протоколом огляду місця події ( т. 1 а.с. 9-14 ), показаннями потерпілих, свідків та іншими матеріалами кримінальної справи.

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин подій з ОСОБА_1 останній мав можливість виявити в світлі фар свого автомобіля мотоцикл під керуванням ОСОБА_10 на віддалі 100 метрів від свого автомобіля. Загальна видимість дороги скаладала 128.7 м. ( т. 1 а.с.199-203 ).

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи, у виниклій дорожній ситуації, ОСОБА_1 не виконав вимог п.2.3 "б" та 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та мав технічну можливість з моменту виникнення небезпеки для руху зупинити свій транспортний засіб до місця зіткнення, шляхом застосування негайного гальмування. Порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 "б" та 12.3 Правил (1306-2001-п) знаходяться у безпосередньому причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а тому доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника про відсутність вини ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді є безпідставні.

Доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 про те, що відтворення обстановки та обставин подій з ОСОБА_1 проведено з грубим порушенням вимог КПК України (1001-05) і цей доказ є недопустимим не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказана слідча дія з ОСОБА_1була проведена приблизно в аналогічних погодиних умовах, які були на час ДТП і до проведення даної слідчої дій були залучені аналогічні транспортн1 засоби, а саме: автомобіль Фіат-Скудо", автобус "ПАЗ" та мотоцикл "ІЖ".

Крім цього, як встановлено в суді першої інстанції, в момент ДТП мотоцикл "ІЖ", автобус "ПАЗ" та автомобіль "Фіат-Скудо" рухались при включеному світлі фар.

Засуджений ОСОБА_1 заперечив факт наявності в момент ДТП світла у мотоциклі "ІЖ". Тому при відтворенні з останнім обстановки та обставин подій була встановлена видимість мотоцикла без вкалючених на ньому фар. Навіть при цих обставинах, водій автомобіля "ФІАТ-Скудо" ОСОБА_1, мав об’єктивну можливість виявити мотоцикл "ІЖ" на відстані 100 метрів від свого автомобіля, а також мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування.

Доводи засудженого та його захисника про те, що при відтворенні обстановки та обставин подій, в районі місця події було встановлене додаткове освітлення, якого не було на момент ДТП жодним чином не впливає на достовірність даної слідчої дії, оскільки вказане світло було направлено у протилежному від місця події напрямку і не впливало на видимість дороги, що стверджується показаннями слідчого ОСОБА_13. та показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16

Суд першої інстанції дав оцінку показанням засудженого ОСОБА_1 свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які вказували про відсутність на мотоциклі світла і визнав показання вказаних осіб недостовірними та навів докази такого рішення. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України слідчий зобо’язаний ознайомити лише обвинуваченого з постановою про призначення експертизи. Обвинувачення ОСОБА_1 пред’явлено 10 липня 2010 року ( т.1 а.с.263-264), після чого він і був ознайомлений з постановами про призначення експертиз та їх матеріалами. Судові експертизи були проведені у відповідності до вимог кримінально процесуального закону, а тому слідчі органи та суд, підстав для повторного проведення експертиз не знайшли і підставно відмовили у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його захисника в цій частині.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому ним злочині повністю доведена зібраними і перевіреними доказами, а тому підстав для скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів судової палати не знаходить.

Матеріалами кримінальної справи та вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував з підприємцем ОСОБА_7 у трудових відносинах і в його обов’язки входило перевезення пасажирів автомобілем "Фіат-Дукато", який згідно тимчасового реєстраційного талона належав останньому. Вказаний факт стверджується показаннями самого ОСОБА_1, цивільного відповідача ОСОБА_7, а також письмовим трудовим договором та подорожнім листом за № 22 від 22.11.2008 року, виданого ОСОБА_7 ОСОБА_1 на перевезення останнім вказаним автомобілем пасажирів.

А тому у відповідності до вимог ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України, ОСОБА_7, як працедавець, а також володілець джерела підвищеної небезпеки зобов’язаний відшкодувати завдану особі джерелом підвищеної небезпеки шкоду. Такі ж вимоги щодо відшкодування заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди містяться і у п. 2 Постанови Пленуму Верховного України за № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) та з послідуючими у ній змінами.

Тому доводи цивільного відповідача ОСОБА_7 та його представника про те, що він не є відповідальним за моральну шкоду, спричинену потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належним йому джерелом підвищеної небезпеки, є безпідставні.

При призначенні покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного у їх сукупності. Пом’якшуючих та обтяжуючий покарання обставин не знайшов. По відношенню до ОСОБА_1 врахував, що він вчинив тяжкий необерехний злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, виключно позитивно характеризується за попереднім місцем роботи та конкретні обставини справи

З врахуванням вказаних обставин призначив йому реальне покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на три роки.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України є необхідним і достанім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив з вимог ст. 23 ЦК України, яка регулює порядок відшкодування та розмір моральної шкоди, врахував глубину фізичних та моральних спраждань потерпілих втратою їм близької людини, стан здоров’я потерпілої ОСОБА_3, принципи розумності і справедливості і стягнув в користь ОСОБА_3 40 000 гривень моральної шкоди, а потерпілій ОСОБА_4 25 000 гривень моральної шкоди.

Висновок суду першої інстанції про відшкодування потерпілим моральної шкоди у вказаних розмірах відповідає фактичним обставинам справи є об’єктивним і справедливим.

Підстав для збільшення розміру потерпілим моральної колегія суддів судової палати не знаходить. Тому апеляції потерпілих та їх представників щодо м’якості призначеного засудженому покарання та щодо необгрунтованого зменшення судом першої інстанції розміру моральної шкоди до задоволення не підлягають.

Представник потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та сама потерпіла в суді апеляційної інстанції визнали, що у 2008 році отримали від ОСОБА_1 5000 ( п’ять) тисяч гривень, які використали на лікування ОСОБА_3

Суд першої інстанції цивільний позов про відшкодування потерпілим матеріальної шкоди залиши без розгляду, а тому добровільне відшкодування ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 5000 гривень в рахунок відшкодування шкоди може бути враховано судом при розгляді цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди.

Вирок суду першої інстанції є умотивованим.

Підстав для його скасування та повернення справи на новий судовий розгляд, а також підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку, колегія суддів судової палати не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -

Вирок Нововолинського міського суду щодо ОСОБА_1 від 30 грудня 2010 року залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_9, цивільного відповідача ОСОБА_7 – без задоволення.