колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Забари І. К.,

суддів - Борсая В. М., Сахнюка В. Г.,

з участю прокурора - Кононенко К.М.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_1 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 20 грудня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) 02.04.2004 року за ч.1 ст. 296, ст. 75 КК України до 2 років обмеження волі з відстрочкою виконання вироку на іспитовий строк 1 рік; 2) 28.01.2005 року за ч.2 ст. 189, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 3) 17.11.2009 року за ч.1 ст. 296 КК України до 2 місяців арешту,

засуджений за:

ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік;

ч.2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання знов призначеного покарання та покарання за попереднім вироком Білопільського районного суду Сумської області від 17.11.2009 року, остаточно визначено ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в сумі 271 грн. 34 коп., а також на користь ОСОБА_2 10693 грн. 10 коп. та на користь ОСОБА_3 5000 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України, -

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів за наступних обставин.

09 січня 2004 року близько 22-00 год. ОСОБА_1 шляхом вільного доступу з квартири АДРЕСА_1 таємно викрав чуже майно ОСОБА_4 – два м’яких крісла та баян вартістю 380 грн.

27 жовтня 2009 року близько 18-00 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись поблизу магазину "Надія" на вул. Кайдаша в с. Куянівка, на ґрунті раптово виниклих неприязливих стосунків умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_5, від якого останній впав на землю, після чого ОСОБА_1 умисно наніс вказаному потерпілому удари ногою в область грудної клітини та голови, спричинивши тим самим ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під тверду та м’яку оболонки, забиття головного мозку, крововиливів у м’які тканини потилиці справа, прямого перелому IV ребра зліва по задньо-пахвинній лінії, синця під правим оком, внаслідок чого наступила смерть останнього. Пошкодження у вигляді травми голови – крововиливи під тверду та м’яку оболонки, забиття головного мозку мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться у прямому причинному зв’язку з настанням смерті ОСОБА_5

В зміненій апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок по справі, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду в частині призначення засудженому покарання змінити, оскільки судом першої інстанції в цій частині були порушені вимоги кримінального закону, а саме – порядок застосування ч.4 ст. 70 КК України та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Засуджений ОСОБА_1 в поданій апеляції та доповненнях до неї, не оспорюючи свою вину в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, просить переглянути справу в частині його обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України, оскільки вказаного злочину він не вчиняв, зізнавальні свідчення проти себе під час досудового слідства давав під психологічним та фізичним тиском працівників міліції, судом не були прийняті до уваги показання свідків на його користь в ході судового розгляду справи, на яких під час досудового слідства по справі з боку працівників міліції також застосовувались незаконні методи тиску, також судом не були прийняті до уваги інші докази по справі на його користь.

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляції, думку прокурора, який просив змінити вирок суду в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Викладені у вироку суду висновки, щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, які ретельно перевірені в судовому засіданні в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.

Свою вину у скоєні крадіжки ОСОБА_1 визнав повністю і в поданій по справі апеляції не оспорює.

Доводи апеляції засудженого про його непричетність до заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього, належним чином перевірені та проаналізовані судом першої інстанції в ході судового розгляду справи. Більше того суд навів докази та мотиви, якими доводи засудженого ОСОБА_1 спростовуються.

Так в ході досудового слідства, при допиті в якості свідка та підозрюваного (т.1 а.с. 115-117, т.2 а.с. 135), ОСОБА_1 пояснював, що в 27 жовтня 2007 року близько 18-00 год., знаходячись в районі магазину "Надія" в с. Куянівка, в ході сварки з чоловіком на ім’я ОСОБА_5 він навмисно наніс останньому удар кулаком правої руки в обличчя, а коли той впав на землю наніс йому ще два удари ногою в область ребер і в голову.

Під час обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді ОСОБА_1 також не заперечував факт заподіяння ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 (т.2 а.с. 138)

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили суду, що від односельчан їм стало відомо, що напередодні смерті ОСОБА_5 останнього побив ОСОБА_1

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_6 (т.1 а.с. 98-103), показання якого були оголошені в ході судового розгляду справи, пояснював, що 27.10.2009 року біля 16-ї години він прийшов до ОСОБА_1 і запропонував йому разом сходити в центр с. Куянівка та випити там спиртного, на що останній погодився. Метрів за 50 від магазину "Надія" вони зустріли ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході якої засуджений спочатку наніс удар кулаком в обличчя потерпілого, а коли той впав на землю, то ще двічі наніс йому сильні удари ногою в область грудної клітини та потилиці.

В ході відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с. 233-236) свідок ОСОБА_6 підтвердив свої вищенаведені пояснення, а також показав на місці та на макеті, яким чином ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 14) механізм заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_5, співпадає з механізмом їх нанесення, продемонстрованим свідком ОСОБА_6 в ході відтворення обстав ноки та обставин події.

Допитані в ході досудового слідства свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1 а.с. 122-126, 129-132) пояснювали, що 27.10.2009 року близько 16-ї години ОСОБА_6 в стані алкогольного сп’яніння кудись пішов із дому, а повернувся пізно, біля 23-ї години.

Свідок ОСОБА_7 в ході досудового слідства пояснював (т.1 а.с. 106-109), що 27.10.2009 року після роботи він разом із ОСОБА_5 вжили спиртних напоїв. Близько 17-ї години біля магазину "Надія" вони зустріли засудженого та ОСОБА_6, які перебували в стані алкогольного сп’яніння і почали вимагати у них пляшку горілки. В цей час ОСОБА_5 висловився в їх бік нецензурною лайкою, після чого розпочалась бійка, в ході якої він бачив як ОСОБА_1 наніс декілька ударів ОСОБА_5, від чого той впав на землю.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили суду, що 27.10.2009 року, коли ОСОБА_5 повернувся додому, то в нього на обличчі та на ребрах були свіжі синці. При цьому він казав, що в нього все болить, також скаржився на сильний головний біль.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 допомагали їй по господарству. Вранці 27.10.2009 року видимих синців у ОСОБА_5 не було. Додому вони пішли близько 16-ї години.

Допитаний в судовому засіданні експерт-криміналіст ОСОБА_13 пояснив суду, що 06.11.2009 року був присутнім під час відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 В ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_1 визнавав свою вину, добровільно і самостійно показав на макеті, як наносив тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_5 Будь якого тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_1 не було.

Допитаний в ході судового слідства судово-медичний експерт Кучеренко О.П. дав суду пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_13, а також зазначив, що продемонстрований засудженим механізм нанесення ударів потерпілому відповідає локалізації виявлених в останнього тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що при проведенні початкових слідчих дій по даній кримінальній справі ОСОБА_1 без будь якого примусу давав логічні та послідовні пояснення, які повністю відповідали матеріалам справи, показанням потерпілих і свідків.

Вищенаведені показання засудженого, потерпілих та свідків щодо обставин скоєння злочину засудженим узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом повно та всебічно, а також відповідають фактичним обставинам справи і тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Крім цього, вина засудженого ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть останнього, підтверджується: протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 197-202), з якого вбачається, що в ході проведення вказаної слідчої дії зазначені свідки підтвердили свої показання з приводу заподіяння ОСОБА_5 ОСОБА_1 тілесних ушкоджень; протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 203-204), в ході якої ОСОБА_6 підтвердив факт спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 27.10.2009 року;висновками судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 3-6), згідно яких видно, що смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок поєднаної тупої травми голови та грудної клітини, що супроводжувалась крововиливами під тверду та м’яку мозкові оболонки, забиттям головного мозку, переломом четвертого ребра зліва та ускладнилась набряком головного мозку; при цьому потерпілому було нанесено не менше двох ударів в голову, зокрема, один – під праве око, другий – в ділянку потилиці, а також не менше одного удару в грудну клітину; тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5, не характерні для отримання їх при падінні з висоти власного зросту, а могли утворитись внаслідок нанесення йому ударів руками та ногами; висновками додаткової судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 18), з яких вбачається, що механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5, співпадає з механізмом їх нанесення, продемонстрованим ОСОБА_1 в ході відтворення обстановки та обставин події; висновками комплексної амбулаторної судово-психіатричної експертизи (т.2 а.с. 22-24), згідно яких ОСОБА_1 будь якими психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і на момент інкримінованого йому злочину також міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Доводи апеляції засудженого про те, що в ході досудового слідства відносно нього та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 з боку працівників міліції застосовувались незаконні методи слідства, внаслідок яких він обмовив себе, а вказані свідки були вимушені свідчити проти нього, спростовуються чинними постановами прокуратури Білопільського району Сумської області від 22.02.2010 року та 12.07.2010 року, якими в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції із вказаних приводів було відмовлено.

Є безпідставними і твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на інші докази по справі на його користь, оскільки в ході судового слідства ретельно перевірялось посилання засудженого на те, що він на час скоєння інкримінованого злочину взагалі був відсутній в с. Куянівка, але зазначене твердження було спростоване, що знайшло своє відображення у постановленому судом вироку. В мотивувальній частині вироку, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 334 КПК України, серед іншого, в повному обсязі наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо засудженого та в ньому зазначені мотиви, з яких суд відкинув інші докази, в тому числі пояснення певних свідків, на які послався засуджений ОСОБА_1 в поданій апеляції.

В той же час при призначенні покарання за сукупністю злочинів судом належним чином не дотримані вимоги ч.4 ст. 70 КК України, відповідно до яких за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні крадіжки чужого майна ОСОБА_4 до постановлення щодо нього вироку Сумським районним судом Сумської області від 28.01.2005 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід визначити покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за ч.1 ст. 185 КК України більш суворим покаранням за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2005 року.

Оскільки ж покарання за вироком Сумського райсуду від 28.01.2005 року у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі ОСОБА_1 відбув повністю, то колегія суддів вважає необхідним рахувати призначене на підставі ч.4 ст. 70 КК України покарання також відбутим.

Крім того, злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, вчинений засудженим 27.10.2009 року, тобто до постановлення вироку Білопільського районного суду Сумської області від 17.11.2009 року. Тому ОСОБА_1 в цьому випадку також слід призначити покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарання, призначеного судом за ч.2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років, з покаранням, призначеним вироком Білопільського районного суду Сумської області від 17.11.2009 року у виді 2 місяців арешту, остаточно визначивши ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі. При цьому в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, слід зарахувати покарання, повністю відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком суду.

За таких обставин вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_1 підлягає зміні, а апеляція прокурора – частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 20 грудня 2010 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч.1 ст. 185 КК України, більш суворим за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2005 року, визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, яке вважати відбутим.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 121 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання за ч.2 ст. 121 КК України шляхом повного складання, приєднати у вигляді 2 місяців арешту покарання, призначене вироком Білопільського районного суду Сумської області від 17 листопада 2009 року та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці, зарахувавши у строк відбування призначеного покарання 2 місяці арешту, відбутого за вироком Білопільського районного суду від 17 листопада 2009 року.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.