Справа № 11-293 

Головуючий у І інстанції Кулініченко

Категорія 65 

Доповідач у 2 інстанції Черкасов

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого, судді : - Зубара В.В.

суддів : - Черкасова В.М., Каленченко Н.О.

за участю прокурора : - Скрипка І.М.

засудженого : - ОСОБА_5

захисника : - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2010 року, -

Засуджений ОСОБА_5 23 листопада 2010 року звернувся до Обухівського районного суду Київської області із заявою про застосування до нього амністії, обґрунтовуючи її тим, що він згідно ухвали Верховного Суду України від 23 лютого 2010 року був засуджений за ч. 2 ст. 383 КК України на 4 чотири роки позбавлення волі. На час вчинення ним протиправного діяння, за яке він був засуджений Верховним Судом України він мав неповнолітнього сина, 1988 року народження, проживає в Обухівському районі Київської області та перебуває під наглядом Обухівського міжрайонного відділу КВІ, зауважень з боку останнього не має, а тому просив застосувати до нього Закон України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) , і звільнити його від покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі призначеного судом за вчинення ним злочину передбаченого ч.2 ст. 383 КК України.

Постановою Обухівського районного суду від 28 грудня 2010 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд послався на те, що кримінальна справа відносно заявника не перебувала та не перебуває в провадженні Обухівського районного суду Київської області, заявнику не відстрочене покарання в порядку встановленому законом, він не умовно засуджений, не звільнений від покарання з випробуванням та не засуджений до покарання, не пов’язаного з випробуванням та не пов’язаного з позбавленням волі, а також він не перебуває у місцях позбавлення волі, не відбуває покарання у виді арешту, обмеження волі, тим самим заявник ні є особою визначеною статтею 8 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року.

В апеляції захисник ОСОБА_6, просить постанову суду скасувати як незаконну, постановити ухвалу, якою звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного судом за ч.2 ст. 383 КК України. Обґрунтовуючи свою апеляцію, захисник посилається на те, що судом було неправильно застосовано закон внаслідок його неправильного тлумачення (ст. 8 Закону України "Про амністію"), яке суперечить його точному змісту.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечує проти поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення, тому прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 409 КПК України, коли вирок виконується за межами району суду, який постановив вирок, всі питання розв’язує суддя районного, районного у місті, міського, міськрайонного суду за місцем виконання вироку.

Посилання в апеляції захисника на незаконність постанови, є безпідставними, не обґрунтованими, і спростовуються дослідженими в суді матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 березня 2009 року ОСОБА_5 був засуджений по ст. 189 ч.4, 383 ч. 2, 70 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 березня 2009 року був змінений в частині призначення покарання та призначено ОСОБА_5 покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 лютого 2010 року вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 березня 2009 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 в частині його засудження за ч. 4 ст. 189 КК України скасовані, в цій частині справа закрита за відсутністю складу злочину, і ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 383 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Засуджений, ОСОБА_5 перебуває в місцях позбавлення волі з 09 жовтня 2008 року, а з 21 липня 2009 року в Житомирській виправній колонії № 4, і строк відбування покарання закінчується 09 жовтня 2012 року. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22 квітня 2010 року засудженому ОСОБА_5 було замінено невідбуту частину строку покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи строком на два роки за місцем роботи з відрахуванням в доход держави 20% від суми заробітку, однак ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 07 вересня 2010 року постанова Богунського районного суду м. Житомира від 22 квітня 2010 року скасована, справа направлена на новий судовий розгляд в той же суд. Станом на 19 листопада 2010 року справа щодо ОСОБА_5 перебуває на стадії розгляду в Богунському районному суді м. Житомира.

Підстав для скасування постанови із звільненням засудженого від покарання по амністії, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -

Апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 –залишити без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2010 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про застосування Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) –без зміни.