колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кузняк В. О.

Суддів Горецької С.О., Кифлюка В.Ф.

за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженої ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 грудня 2010 року.

Цим вироком, ОСОБА_5, АДРЕСА_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_2, українку, громадянку України, з середньою освітою, розлучену, непрацюючу, раніше не судиму,

засуджено за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 303 ч.4, 303 ч.3. 303 ч.2 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України (2341-14) та ст. 210 КК України ( в редакції від 28 грудня 1960 року) та призначено їй покарання:

- за ст. 302 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) - 2 роки позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) 1 рік позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) - 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) - 5 років позбавлення волі;

- за ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року) 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудженій ОСОБА_5 призначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки відповідно до

Справа №11-103/2011 р. Головуючий у І інстанції Гончарова І.М.

Категорія ст.ст. 302, 303 КК України Доповідач Кузняк В.О.

ст. 76 КК України, не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомлятиме цей орган про зміну місця проживання, періодично буде з'являтись в ці органи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишено підписку про невиїзд, зараховано в строк відбування покарання її перебування під вартою з 18 по 27 січня 2005 року та з 06 липня 2007 року по 29 серпня 2008 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_2, українку, громадянку України, з середньою освітою, розлучену, непрацюючу, раніше не судиму,

засуджено за вчинення злочину передбаченого ст. 303 ч. 4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України (2341-14) та призначено їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, відповідно до ст. 76 КК України не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомлятиме цей орган про зміну місця проживання, періодично буде з'являтись в ці органи для реєстрації.

За ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року) та за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року) ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строків давності.

Мірі запобіжного заходу засудженій ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено –підписку про невиїзд.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кіцмань, Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм таксі в ГзОВ "Лукавтотранс", раніше не судимого,

засуджено за вчинення злочинів передбачених ст. 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України (2341-14) та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ст. 76 КК України не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомлятиме цей орган про зміну місця проживання, періодично буде з'являтись в органи внутрішніх справ для реєстрації.

За ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строків давності.

Цивільні позови ОСОБА_6 на суму 15 000 грн., ОСОБА_7 на суму 10 000 грн., ОСОБА_8 на суму 7500 грн., ОСОБА_9 на суму 10 000 грн., ОСОБА_10 на суму 12 000 грн., ОСОБА_11 на суму 5000 грн. залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 засуджені за те, що в складі групи організованої громадянином Республіки Болгарії ОСОБА_12, та інших громадян, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, у період 2000-2002 років попередньо зорганізувавшись у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, вступили у злочинний зговір між собою для подальшого незаконного отримання прибутків шляхом сутенерства в організованій групі, яка забезпечувала діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, а також іншими невстановленими слідством особами жіночої статі.

Діючи у складі організованої групи, що займалась сутенерством у цей період, підсудні та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, для цілей забезпечення ними діяльності з надання сексуальних послух вищевказаними особами жіночої статі з метою отримання прибутків, спочатку на території України підшукували та вербували осіб жіночої статі, які могли в майбутньому стати на шлях зайняття проституцією, шляхом обману, пропонували можливість працевлаштування у Республіці Польщі робітниками в кафе-бари, на фабрики, в сільському господарстві та інших виробничих сферах чи в сфері обслуговування.

Схилені ними особи жіночої статі з України для виїзду за кордон безпосередньо в Республіці Польщі були поставлені перед фактом, що іншої роботи для них в цій країні не має. крім зайняття проституцією. Крім цього, оскільки виїзд осіб жіночої статі організовувався за кошти цієї групи, вони вже зобов'язані були відпрацьовувати витрачені на це гроші членами групи.

Доставлених таким чином осіб жіночої статі до зайняття проституцією, ті члени організованої групи, що діяли переважно на території Республіки Польщі, забезпечували їх діяльність по зайняттю проституцією, а саме: перевозили їх автомашиною особисто чи наймаючи для цього транспорт до місця ведення цієї діяльності, а потім до місця тимчасового проживання в квартири, забезпечували їх харчування і проживання, постачали їм одяг, косметику і контрацептиви, при цьому одночасно отримували прибутки від зайняття цими особами проституцією в сумі, яка в середньому за день становила близько 500 польських злотих, що становило приблизно 100 доларів США. Забираючи у них всю плату за надані ними сексуальні послуги, які були оплачені "клієнтами", встановлювали розмір оплати за ці послуги кожного "клієнта" в залежності від виду наданих послуг в розмірі 50 чи 40 злотих. При цьому на початку зайняття проституцією членами організованої групи з вказаних прибутків їм був обіцяний щомісячний заробіток у сумі не менше 300 доларів США, не враховуючи витрат по забезпеченню їх діяльності, однак жодна з них, фактично працюючи без вихідних на протязі всього дня, таких сум грошей не отримувала.

Так, влітку 2001 року засуджені організували та перемістили в прикордонну зону між "Україною та Республікою Польщею, ОСОБА_13 де на території Республіки Польщі передали її організатору злочинної групи, ОСОБА_4 та особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, які контролювали та в подальшому забезпечувати її діяльність з надання сексуальних послуг в період з серпня 2001 року до 26 березня 2002 року з тимчасовою перервою на початку 2002 року.

В цей же ж період шляхом обману, організували перевезення до державного кордону України з Республікою Польщею мешканок села Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Згідно відведених їм функцій, забезпечили виготовлення цим трьом громадянкам паспортів для тимчасового виїзду за кордон, оплатили послуги за їх виготовлення, і після отримання 30 серпня 2001 року ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 закордонних паспортів, ОСОБА_3 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився в користуванні ОСОБА_3, перевезли їх до кордону України з Республікою Польщею на пропускний пункт "Рава-Руська" у Львівській області, після чого 01 вересня 2001 року перемістили їх через державний кордон України до Республіки Польщі.

11 вересня 2001 року засуджений ОСОБА_3 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії, на території Республіки Польщі передали ОСОБА_8 та ОСОБА_14 відповідним особам з метою отримання матеріальної вигоди, за зайняття проституцією.

В другій половині жовтня 2001 року засуджений ОСОБА_3 та ОСОБА_5, забравши з с.Ошихліби Кіцманського району ОСОБА_6 та в м. Чернівці особу на ім’я ОСОБА_15, перемістили їх через державний кордон України до Республіки Польщі, передали їх особам чоловічої статі, за що отримали гроші, що належали їм із суми загальних прибутків.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в першій половині лютого 2002 року засуджений ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, будучи активними членами організованої злочинної групи з міжнародними транснаціональними зв'язками, перемістили через державний кордон України до Республіки Польщі ОСОБА_7 та ОСОБА_13

В лютому-березні 2002 року громадянку ОСОБА_15.

Крім цього, засуджена ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою наживи в період з лютого 2002 року до серпня 2004 року займалися звідництвом осіб жіночої статі з України для чинення ними розпусних дій на території Республіки Польщі.

У вказаний період вони вчинили звідництво щодо мешканок Чернівецької області: ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18.

Влітку 2004 року засуджена ОСОБА_5 та організатор злочинної групи, аналогічно вчинили злочин щодо потерпілої ОСОБА_9

Крім цього, в 1999 році підсудна ОСОБА_4, співмешкаючи на території Республіки Польщі з особою болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та займаючись проституцією, втягнули в проституцію та організували зайняття цією діяльністю громадянок ОСОБА_5 ОСОБА_19 . ОСОБА_20

На вказаний вирок адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок районного суду скасувати в частині засудження останнього за ч.3,4 ст. 303 КК України та постановити свій вирок, яким виправдати ОСОБА_3 у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок районного суду є незаконним оскільки, висновки районного суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, вважає, що суд не обґрунтував чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, при цьому не правильно на думку апелянта застосовано кримінальний та кримінально –процесуальний закон.

Засуджена ОСОБА_4 також просить вирок районного суду відносно неї скасувати та виправдати її посилаючись на те, що в її діях відсутня об’єктивна та суб’єктивна сторона інкримінованих їй злочинів.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги адвоката, засуджену ОСОБА_4, та в її інтересах адвоката ОСОБА_2, які також підтримали вимоги апеляційної скарги засудженої, міркування прокурора, яка вважає, що вирок районного суду як законний і обґрунтований слід залишити без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та розглянувши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними у судовому засідання доказами і є обґрунтованим.

При вивченні матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції, досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття обґрунтованого і законного рішення, а зібрані докази на підтвердження пред'явлених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення, у судовому засіданні перевірялись повно і їм дана у вироку об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності і достатності, а тому доводи в апеляційних скарг про однобічність та неповноту проведення досудового та судового слідства у справі, невідповідністі висновків суду фактичним обставинам справи є необгрунтованими.

Не дивлячись на невизнання вини засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчинені інкримінованих їм злочинів за ст. 303 ч.3, 4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), їх вина по вказаним епізодам підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Зокрема, з показів потерпілої ОСОБА_7, які вона дала під час досудового слідства та підтвердила під час розгляду справи в районному суду вбачається, що їй запропонували поїхати на сезонні роботи в Польщу, на що вона погодилась. В подальшому її познайомили з засудженим ОСОБА_3, який допомагав їй отримати закордонний паспорт для виїзду за кордон, а в літку 2001 року останній на своєму автомобілі привіз її разом потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до польського кордону, при цьому вказує на те, що ОСОБА_3 було відомо з якою метою і куди вони їдуть. Вказує також, що особисто грошей за перевезення до кордону засудженому ОСОБА_3 вона не платила, хто з ним розрахувався не знає.

Перебуваючи на території Польщі її проживання та житло забезпечувала засуджена ОСОБА_4, у якої знаходився її паспорт і всі зароблені від зайняття проституцією гроші остання у потерпілої забирала, а їй нічого не віддавали.

Слід звернути увагу на те, що засуджений ОСОБА_3 не заперечував під час розгляду справи той факт, що він дійсно перевозив ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до польського кордону.

Потерпіла ОСОБА_6 під час розгляду справи в суді першої інстанції показала, що будучи односельчанкою з засудженою ОСОБА_5, остання запропонувала їй працевлаштуватись в Польщі на сезонні роботи та пропонувала їй також для цього підшукати подруг. Вона запропонувала потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на що останні погодились.

Для вирішення проблем із документами засуджена ОСОБА_5 познайомила її з засудженим ОСОБА_3, який в подальшому за свої кошти виготов їй документи для виїзду за кордон, а також потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Вказувала на те, що в її присутності засуджений ОСОБА_3 розповідав, що він постійно возить дівчат в Польщу, де передає їх особі на ім’я ОСОБА_12, який йому платить за це гроші, при цьому вона були свідком розмов між ними, і вона бачила як останній передав засудженому ОСОБА_3 гроші. Також вказує на те, що після того як вона повернулась на Україну з Польщі до неї приїжджав засуджений ОСОБА_3, який наполягав, щоб вона виготовила закордонний паспорт та виїхала назад в Польщу.

Аналогічні покази під час досудового слідства давала потерпіла ОСОБА_8

З показів потерпілої ОСОБА_15, які дані нею під час досудового слідства і які були оголошені в судовому засіданні підтверджується той факт, що засуджений ОСОБА_3 запропонувавши останній поїхати на роботу в Польщу, допоміг їй виготовити документи для виїзду за кордон та перевіз її на територію Польщі, де їх зустріла засуджена ОСОБА_4 з чоловіком. Після чого у неї забрали паспорт та повідомили, що вона буде займатись проституцією, а засуджена ОСОБА_4 наглядала і забирала у неї гроші.

Вказані покази потерпілих в своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, та підтверджують той факт, що останній забезпечував зайняття проституцією потерпілими, шляхом допомоги у виготовленні документів для виїзду за кордон та забезпечував їх доставку до польського кордону та Польщу, за що в свою чергу отримував відповідну платню, також спростовують доводи апеляції засудженої ОСОБА_4 про те, що вона не отримувала прибутку від зайняття потерпілими проституцією.

Дані покази, потерпілі повністю підтвердили під час проведення очних ставок з засудженим ОСОБА_3

Крім показів потерпілих вина засуджених підтверджується письмовими доказами по справі, які викладені у вироку суду та яким була надана належна оцінка.

Окремо слід зазначити, що відповідно до протоколів пред’явлення для впізнання від 15.11.2005 року потерпіла ОСОБА_15 серед фотознімків впізнала засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як осіб які переміщали її до республіки Польща для зайняття проституцією.

Оскільки вказані докази та покази потерпілих були перевірені в судовому засіданні, узгоджуються між собою і не суперечать один одному, на думку колегії суддів, вони правильно судом були поставлені в основу вироку, а невизнання засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї вини, вірно було розцінено, як вибраний ними метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 щодо неправильного застосування кримінального закону.

Згідно ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Як вбачається з матеріалів справи на момент скоєння ОСОБА_3 злочинів, його дії були кваліфіковані за ч.3,4 ст.303 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), які передбачали покарання до 7 (семи) років позбавлення.

Зміни у ст. 303 КК України. які були внесенні Законом України №3316-IV від 12.01.2006 року (3316-15) , передбачали покарання до 10 (десяти) років позбавлення волі за інкриміновані засудженому ОСОБА_3 злочину.

А тому, кваліфікація дій засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3, 4 ст. 303 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) є правильною, оскільки, у діях засуджених судом встановлено, втягнення у зайняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом обману, вчинене організованою групою, а також сутенерство, тобто участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особам жіночої статті з метою отримання прибутків.

При цьому, обґрунтовано судом першої інстанції звільнено засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 303 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) у зв’язку із закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Міра покарання за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) обрана засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про їх особи, а також усіх обставин справи.

Не вбачаючи передбачених ст. 367 КПК України підстав для скасування судового рішення щодо ОСОБА_21 та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_1 і інтересах засудженого ОСОБА_3 та апеляцію засудженої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без змін.