Справа № 11-13/11 

Головуючий у суді І-ї інстанції Драний В.В.

Категорія - ст.116 КК 

Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Новіцький Е. Й.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого судді Зубка К.А.,

суддів Новіцького Е.Й., Лещенка Р.М.,

при секретарі Шевченко О.А.,

за участі прокурора Добрової Н.І.,

потерпілої ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2010 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Верін Геташен, Мартунінського району, Вірменія, вірменина, гр. України, з неповною середньою освітою, не працює, жителя АДРЕСА_1 не судимого

засуджено за ст. 116 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

вироком суду ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 22.00 год., у неповнолітньому віці, перебував в парку "50 років Жовтня" неподалік від входу на дискотеку "Галактика" в м. Кіровограді. Під час розмови зі своїм знайомим товаришем на ім’я ОСОБА_99 до них підійшов ОСОБА_6, який безпричинно наніс один удар кулаком в область обличчя засудженому ОСОБА_4 після чого між ОСОБА_6 та засудженим виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 ображав нецензурною лайкою та принижував національну гідність ОСОБА_4, що викликало у останнього сильне душевне хвилювання. Перебуваючи в збудженому стані від неправомірних дій та тяжких образ з боку ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_4, вихвативши у ОСОБА_6 металеву биту та, перебуваючи в стані фізіологічного афекту, що раптово виник внаслідок тяжкої образи, умисно почав наносити удари битою в область тулуба потерпілого ОСОБА_6, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: тупої закритої травми органів черевної порожнини, крововиливів на передній черевній поверхні грудної клітини зліва з крововиливом в необхідні м’які тканини, з крововиливом в тканини лівої легені, з множинними великоочаговими крововиливами міжшлункової перегородки серця, під епікард і в товщину серцевої м’язи, з надривами ендокарда, а також тілесні ушкодження у вигляді тупої закритої травми органів брючної порожнини, два крововиливи на передній поверхні живота з крововиливом в м’які тканини, обширний розрив тканини правої та лівої долі печінки та в черевну порожнину. Згідно висновку судово-медичної експертизи вказані тілесні ушкодження виникли в результаті не менше однієї травмуючої дії тупого, твердого предмету в область серця та не менше двох травматичних дій тупого твердого предмету в область живота, в результаті яких ОСОБА_6 помер на місці нанесення побоїв. З місця скоєння злочину ОСОБА_4 зник.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить скасувати вирок районного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання, тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 за ст. 115 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Заслухавши прокурора, який підтримав подану апеляцію, потерпілу ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, допитавши та оголосивши показання свідків, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а вирок в порядку ст. 378 КК України скасуванню в частині кваліфікації дій засудженого та призначення йому покарання з постановленням нового вироку з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, під час судового слідства вказані вимоги закону грубо порушенні судом першої інстанції.

Районний суд поверхово дослідив зібранні по справі докази, дав їм однобічну, неповну оцінку, а тому дійшов помилкового висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 зі ст. 115 ч.1 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині на ст. 116 КК України, як умисне вбивство, вчинене в стані сильно душевного хвилювання.

Перекваліфіковуючи дії засудженого, суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, зібраним по даній справі на досудовому слідстві та в судовому засіданні на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.

Так, органи досудового слідства пред’явили ОСОБА_4 обвинувачення у тому, що він будучи раніше не судимий, скоїв умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Засуджений ОСОБА_4 оцінює свої дії як вчинені в стані сильного душевного хвилювання.

Разом з тим, як вбачається з показань у судовому засіданні апеляційного суду свідка ОСОБА_7, а також оголошеними у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 15.06.2006 року близько 22.00 год. в парку "50 років Жовтня" виник конфлікт між ОСОБА_4 та його знайомим ОСОБА_99, до якого приєднався ОСОБА_8 В цей час до них підійшов ОСОБА_6 та безпричинно наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_4, від якого він відскочив в сторону і почав дзвонити по мобільному телефону. Через деякий час до них під’їхали на автомобілі брати ОСОБА_16, які почали наносити удари ОСОБА_6, а ОСОБА_4, взявши металеву биту з автомобіля, наніс нею удари в область тулуба потерпілого ОСОБА_6, спричинивши йому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх заподіяння та в результаті яких ОСОБА_6 помер на місці скоєння злочину. Засуджений ОСОБА_4 разом з братами ОСОБА_16 сів в їх автомобіль і з місця вчинення злочину зник.

(т.1 а.с.33-36, 37, 38, 62, 79-80, 81-82, 103-104, 181-186, т.2 а.с.40-41, 42-43, 44, 218-219, т.3 а.с.27, 61-63, 84-90, 95-97, 101-104, 159-160, т.5 а.с.10-14, 20об.-23, 25-29)

Не можна погодитись з висновками районного суду про те, що засуджений ОСОБА_4 вихопив у ОСОБА_6 металеву биту, оскільки у потерпілого згаданої бити не було.

Крім того, не можна погодитись з висновками районного суду про те, що ОСОБА_4, перебуваючи в стані фізіологічного афекту, що раптово виник внаслідок протиправного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого ОСОБА_6, почав наносити останньому удари. Це не відповідає дійсності, оскільки після того як виник конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пройшов деякий час до приїзду братів ОСОБА_16, з машини яких ОСОБА_4 взяв металеву биту та, діючи навмисно, на ґрунті неприязних стосунків почав наносити удари потерпілому, тобто ОСОБА_4 наносив удари битою в область черевної порожнини ОСОБА_6 не в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок протиправного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, а з помсти під час взаємних образ та бійки з ОСОБА_6

Таким чином, ОСОБА_4, наносячи удари металевою битою у життєво важливі органи потерпілому зі значною силою, розумів, що це може призвести до смерті останнього, чого він і бажав, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України як умисне вбивство з неприязні.

Колегія суддів не може оцінити показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_18, в тій частині, що вони бачили як ОСОБА_6 бив битою ОСОБА_4 як достовірні, так як вони є зацікавленими особами по даній кримінальній справі, оскільки знаходяться в дружніх стосунках із засудженим та самі брали участь у побитті потерпілого ОСОБА_6

(т.2 а.с.205-206, 216-217, т.3 а.с.31, 38, т.5 а.с.15об.-18, 18-20)

Показання засудженого ОСОБА_4 дані ним в ході досудового та судового слідства і під час апеляційного розгляду справи колегія судді вважає як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний більш тяжкий злочин.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки, тяжкості вчиненого злочину, данні про особу засудженого, вважає за необхідне вирок районного суду в частині перекваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 116 КК України та призначення йому покарання скасувати.

Призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий, умисний злочин, внаслідок чого загинула людина, тривалий час переховувався від слідства та суду, а також враховує і те, що засуджений позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин у неповнолітньому віці.

(т.2 а.с.175, 239)

За таких обставин колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе тільки в умовах ізоляції його від суспільства, у межах санкції ч.1 ст. 115 КК України.

Керуючись ст.ст. 362, 378 КПК України, колегія суддів

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 в частині кваліфікації дій засудженого за ст. 116 КК України та призначення йому покарання скасувати.

ОСОБА_4 визнати винним за ст. 115 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.