Справа № 11-20/2011

Категорія ст. 185 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Кривобокової Н.М., Ткачук Н.В.,

з участю прокурора Салиги О.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,

представника цивільного

позивача ОСОБА_6,

засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши 13 січня 2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями прокурора Венгжина О.Я., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_4, на вирок Рожнятівського районного суду від 23 вересня 2010 року, -

Вказаним вироком ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, одружений, на утриманні має малолітню дитину, несудимий, громадянин України, -

визнаний винуватим і засуджений за ст. 185 ч.3 Кримінального кодексу України (далі КК) із застосуванням ст. 69 цього ж кодексу на три роки обмеження волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено попередньо обраний - тримання під вартою, а початок строку відбуття покарання ухвалено обчислювати з 10 листопада 2009 року.

На підставі ст. 72 КК у строк відбуття покарання зараховано ОСОБА_7 час перебування його під вартою з 11 листопада 2009 року по 23 вересня 2010 року і на останню дату термін відбутого покарання становив 1 рік шість місяців 24 дні;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, несудимий, непрацюючий, одружений, громадянин України, -

визнаний винуватим і засуджений за ст. 185 ч.3 КК на три роки позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишено раніше обраний - тримання під вартою, а початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 11 листопада 2009 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та позов потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування витрат на відновлювання підлоги залишено без розгляду.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5650 грн.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_12 - 9650 грн.; ОСОБА_13 1450 грн., ТУ Долинської РДА - 7857 грн. 52 коп.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_4 22405 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Долю речових доказів вирішено відповідно до положень ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК (1001-05) ).

За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджені за те, що вони за попереднім зговором групою осіб та повторно в період з 8 жовтня по 6 листопада 2009 року вчинили ряд крадіжок шляхом проникнення в житло та інше сховище на території Рожнятівського, Долинського та Тисменицького районів та у м. Івано-Франківську.

В апеляції потерпіла ОСОБА_4 не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 185 ч.3 КК, покликається на м'якість призначеного покарання засудженим та на неправильність вирішення цивільного позову.

Просить вирок змінити та призначити засудженим більш суворе покарання, а також збільшити розмір цивільного позову, як в частині матеріальної шкоди, так і моральної шкоди.

В апеляції та доповненні до неї прокурор Венжин О.Я. також не оспорює доведеність вини та правильність кваліфікації неправомірних дій, однак покликається на м'якість призначеного ОСОБА_8 покарання.

Просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 більш суворе покарання.

Крім цього просить зарахувати в термін відбуття покарання час перебування їх під вартою з 6 листопада 2009 року, тобто з часу їх фактичного затримання.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Салиги О.В., яка підтримала подану апеляцію прокурором в зміненому виді та заперечила апеляцію потерпілої ОСОБА_4; пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника, які підтримали, як подану потерпілою апеляцію, так і апеляцію прокурора; пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисників адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечили апеляцію потерпілої ОСОБА_4 та частково підтримали апеляцію прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_8, який заперечив апеляцію потерпілої ОСОБА_4 та частково підтримав апеляцію подану прокурором, пояснення представника цивільного позивача, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, а апеляція прокурора в зміненому виді підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини та про правильність кваліфікації неправомірних дій засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 185 ч.3 КК в апеляціях не оспорюються і відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК апеляційним судом не перевірялися.

Призначаючи покарання обом засудженим суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК в повній мірі врахував, як ступінь тяжкості вчиненого злочину і дані про їх особи, а також обставини, що пом’якшують покарання, а тому покликання потерпілої ОСОБА_4 на м'якість покарання є необґрунтованими. Доводи потерпілої ОСОБА_4 про те, що засудженим призначено м'які покарання, і що їй не відшкодовано повністю заявлені нею матеріальні і моральні збитки, є неспроможними.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядав позов потерпілої ОСОБА_4, заявлений останньою в ході досудового слідства. Відповідно до вимог КПК (1001-05) цивільний позов або збільшення позовних вимог допускається до початку судового слідства.

З матеріалів справи видно, що потерпіла ОСОБА_4 подала до суду додаткову позовну заяву про збільшення розміру відшкодування матеріальних і моральних збитків уже у ході судового слідства.

Таким чином, доводи потерпілої ОСОБА_4 про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову є надуманими.

Твердження прокурора в апеляції щодо м'якості призначеного судом покарання засудженому ОСОБА_8 є абсурдними, адже він під час судових дебатів пропонував суду призначити ОСОБА_8 три роки позбавлення волі.

З такою пропозицією суд погодився і призначив ОСОБА_8 саме три роки позбавлення волі.

Разом з тим, доводи прокурора в апеляції про те, що суд першої інстанції неправильно визначив початок строку відбування покарання обом засудженим, є обгрунтованими. Як вбачається з протоколів затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вони обидва були затримані 06 листопада 2009 року (т.1, а.с.95, 105).

За таких обставин вирок підлягає до зміни, а апеляцію прокурора слід задовольнити частково.

Що стосується апеляції потерпілої ОСОБА_4, то вона не підлягає до задоволення, адже наведені доводи і мотиви у ній є неспроможними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 та 367 КПК, колегія суддів, -

Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляцію прокурора Венгжина О.Я., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Рожнятівського районного суду від 23 вересня 2010 року відносно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити.

Вважати початком строку відбуття покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 06 листопада 2009 року, тобто з часу їх затримання.

В решті вирок залишити без зміни.