Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів:

Умнової О.В., Мостової Г.І., Попович О.В., Лесько А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання кредитних договорів, договорів поруки та іпотеки недійсними, зняття заборони відчуження предмету іпотеки, скасування реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою, за касаційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2011 року,-

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати недійсними: договір про надання споживчого кредиту від 12 червня 2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_8 на суму 96000 доларів США; договір поруки від 12 червня 2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_7; договір іпотеки від 13 червня 2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання останньою зобов"язань за кредитним договором; договір про надання споживчого кредиту на суму 86000 доларів США на придбання квартири; договір про надання споживчого кредиту від 10 грудня 2007 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_7 на суму 5362,10 грн. з метою погашення відсотків за кредитним договором; договір іпотеки від 10 грудня 2007 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_7, згідно умов якого останній, в рахунок забезпечення виконання грошових зобов"язань за укладеними кредитними договорами передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1; договір про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2007 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_7, згідно із яким останній отримав кредит в сумі 9750 доларів США на придбання земельної ділянки; договір іпотеки від 25 грудня 2007 року, згідно якого ОСОБА_7 передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,2288 га, що знаходиться в с. Глибоке Ужгородського району; договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 5 вересня 2008 року, укладених між відповідачем та ОСОБА_7, за яким останній отримав кредит в сумі 34902 доларів США на придбання автомобіля.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю дозволу органу опіки і піклування на укладення ОСОБА_8 договору іпотеки про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_2, в якій зареєстровані та проживають її неповнолітні діти, і яка є постійним місцем їхнього проживання. Крім того, позивачі посилались на: порушення банком вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при укладанні оспорюваних договорів; надання кредиту в іноземній валюті без відповідного дозволу (ліцензії); зростання курсу долара. Вказані обставини, на думку позивачів, є істотною зміною обставин, які сторони не могли передбачити в момент укладення договорів.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2011 року апеляційна скарга позивачів задоволена частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 13 червня 2008 року скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення даних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням апеляційного суду в частині задоволення вимог позову подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали цивільної справи №2п-6251/10, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позову про визнання недійсним договору іпотеки від 13 червня 2008 року та ухвалюючи нове рішення про задоволення даних вимог апеляційний суд виходив з того, що малолітні і неповнолітні діти позивачів на момент укладення спірного правочину фактично проживали і проживають у АДРЕСА_2, яка є єдиним і постійним місцем їхнього проживання, тому укладення договору про передачу даної квартири в іпотеку, без згоди органу опіки та піклування, є підставою для визнання його недійсним зі скасуванням обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою.

Разом з тим, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2008року між відповідачем та ОСОБА_8 був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно умов якого остання отримала в кредит 96000 доларів США, що еквівалентно 465907,20 грн.

В забезпечення виконання зобов"язань за вказаним договором 13 червня 2008 року між ОСОБА_8 та банком був укладений договір іпотеки про передачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 109,7 кв.м.

На момент укладання вказаних договорів позивачі разом з малолітніми та неповнолітніми дітьми були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку, що укладення договору про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_2 не порушує прав та законних інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей позивачів, і отримання дозволу на укладення такого договору від органу опіки і піклування необхідності не викликало.

Апеляційний суд невірно застосував до спірних правовідносин ст.177 СК України, оскільки вказана стаття встановлює вимоги до укладення угод щодо майна, яке є власністю малолітньої чи неповнолітньої особи.

В даному випадку єдиним власником квартири, переданої в іпотеку на підставі спірного договору є ОСОБА_8, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що укладення такого договору без отримання дозволу органу опіки і піклування узгоджується з вимогами ст. 203 ЦК України та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) .

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, обґрунтований правовий аналіз яких відобразив в мотивувальній частині рішення. При цьому, місцевим судом дотримані норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2011 року скасувати, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.