815/6731/15 Про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - 26.10.2016 Прийняття

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальність "Блумі" (далі - ТОВ "Блумі") звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00116 від 19 листопада 2015 року (далі - картка відмови від 19 листопада 2015 року) та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000076/2 від 19 листопада 2015 року (далі - рішення про коригування митної вартості від 19 листопада 2015 року).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у визнанні митної вартості товарів, визначеної за першим методом, є необґрунтованою, відтак у Митниці не було достатніх підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості оцінюваного товару, ніж за ціною договору (контракту).

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10 березня 2016 року в задоволенні позову ТОВ "Блумі" відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2016 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та прийняв нову, якою адміністративний позов ТОВ "Блумі" задовольнив повністю.

Скасував картку відмови від 19 листопада 2015 року.

Визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості від 19 листопада 2015 року.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено у справі, між ТОВ "Блумі" і компанією Lila Kagit San. ve Tic. A.S. (Турречина) укладено зовнішньоекономічний контракт від 3 червня 2014 року № 030614 (далі - контракт) на поставку товару на загальну вартість 3000000 доларів США.

Відповідно до пункту 2.1 цього контракту ціна за товар встановлюється у доларах США та вважається, що ціни на товар, який поставляється, вказані на умовах поставки згідно з пунктом 3.2 контракту.

Згідно з пунктом 3.2 (викладеного в новій редакції згідно з додатковою угодою від 1 жовтня 2015 року) умовами поставки товару згідно з ІНКОТЕРМС-2010 є СІF/СРТ Одеса, СІF/СРТ Теплодар.

Для розмитнення партії товару, ввезеного на умовах контракту, декларант позивача подав МД № 50060006/2015/010755 від 16 листопада 2015 року, відповідно до якої митна вартість товару "крепований папір для виробництва виробів санітарно-гігієничного призначення LILA TOILET ТІSSUE МІХGRADE 2х15GSM 256см у кількості 12593,00 кг (гр.35,38; товар № 1), становить 12168,55 (гр. 42); товару "крепований папір з целюлозного волокна TOILET PAPER -1х18GSM 24 см" у кількості 3816,00 кг (гр.35,38; товар 2) становить 3911,4 (гр. 42).

Загальна сума митної вартості усіх товарів (загальною вагою 16409 кг), яку задекларував позивач в митній декларації від 16 листопада 2015 року, становить 16079,95 доларів США. Таку митну вартість позивач визначив за першим методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та, відповідно, подав документи на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

За результатами перевірки поданих документів Митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки у тих документах, які декларант надав, виявлено розбіжності, у зв'язку з чим і спрацював профіль ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості. Виявлені розбіжності, як повідомила Митниця декларанту, полягали в такому:

в платіжному дорученні від 19 жовтня 2015 року № 3666 сума платежу (61500 USD), та в платіжному дорученні від 13 жовтня 2015 року № 3638 сума платежу (60000 USD) більша, ніж та, яку вказано в інвойсі від 10 листопада 2015 року № 46380 (16080,06 USD);

сума, яку вказано в комерційному інвойсі від 10 листопада 2015 року № 46380 (16080,06 USD) відрізняється від суми, вказаної в електронному інвойсі МД № 500060006/2015/010755 від 16 листопада 2015 року (16079,95);

банк продавця, вказаний в інвойсі від 10 листопада 2015 року № 46380 ("MERTER TOKARO MERKEZ UBESO"), в рахунку-проформі від 6 жовтня 2015 року № 20000894 ("MERTER YICARI MERKEZ SUBEZI") відмінний від того, який зазначено в зовнішньоекономічному контракті від 3 червня 2014 року № 030614 та в платіжному дорученні від 19 жовтня 2015 року № 3666 ("TURKIYE ІS BANASI A.S. IKITELLI TIKARI SUBESI");

згідно з п. 6.1 зовнішньоекономічного договору від 3 червня 2014 року № 030614 кожна поставка товару супроводжується наступними документами: оригінал коносамента, сертифікат якості (аналізу) тощо, які відсутні серед документів, наданих до митного оформлення.

На підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України Митниця зобов'язала декларанта надати протягом десяти днів додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

19 листопада 2015 року декларант додатково надав: висновок експерта від 19 листопада 2015 року № 20-107/11-2015, лист відправника від 16 листопада 2015 року, інвойс від 10 листопада 2015 року № 46380, виписку з бухгалтерської документації за жовтень 2015 року та лист декларанта від 19 листопада 2015 року стосовно додатково наданих документів та неможливості надання інших додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Розглянувши надані декларантом документи Митниця відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів, задекларованих згідно з МД № 50060006/2015/010755 від 16 листопада 2016 року, у зв'язку з чим оформила картку відмови від 19 листопада 2015 року та рішення про коригування митної вартості від 19 листопада 2015 року. Згідно з цим рішенням митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) на суму 15111,60 доларів США і 4388,40 доларів США (1,20 та 1,15 доларів США за кг відповідно за товар 1 і товар 2). Резервний метод використано з урахуванням інформації, наявної в митного органу, щодо митного оформлення товарів за МД № 20507000/2015/012836 від 26 серпня 2015 року.

З метою випуску товарів у вільний обіг TOB "Блумі" подало нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості та на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України сплатило митні платежі, надавши фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом, у сумі 21264,27 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з висновками Митниці про те, що відомості, які містилися у наданих для митного оформлення документах, містили розбіжності, зокрема щодо вартості товару і умов поставки, відтак викликали сумніви у їх достовірності. Це, своєю чергою, і стало підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товару від 19 листопада 2015 року.

Одеський апеляційний адміністративний суд з такою позицією суду першої інстанції не погодився. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив про те, що використані декларантом відомості були документально підтверджені, а виявлені в них розбіжності в цілому не заперечували правомірності застосування першого методу для визначення митної вартості товарів, які імпортуються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованими і такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом (4495-17) передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) , якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За приписами частини першої і другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (995_264) (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

Як встановлено у справі, що розглядається, неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів обґрунтовано відсутністю усіх передбачених у контракті товаросупровідних документів (оригіналу коносаменту, сертифікат якості), а також наявністю розбіжностей у поданих декларантом документах, а саме: 1) різними сумами вартості товару, які вказано в інвойсі від 10 листопада 2015 року № 46380 та в платіжних дорученнях від 19 жовтня 2015 року № 3666 і від 13 жовтня 2015 року № 3638; 2) різними найменуваннями банківських установ, зазначеними у платіжних документах і в контракті.

Щодо доводів Митниці про ненадання всіх документів, які передбачено згаданим вище контрактом, то такі спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Зокрема у справі з'ясовано, що для митного контролю декларант, серед іншого, надав пакувальний лист та сертифікат походження товару, які виписав продавець, а також міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR), оскільки товар постачався автомобільним транспортом, а не морським, що своєю чергою й пояснює відсутність коносамента.

З приводу розбіжностей у поданих документах, то суд апеляційної інстанції з'ясував, що за умовами контакту від купівля-продаж товару загальною вартістю 3 млн. доларів США не обмежувалась разовою поставкою. Протягом строку дії цього контракту товар (папір для виробництва виробів санітарно-гігієнічного призначення) постачався окремими партіями після сплати його вартості на підставі інвойсів-проформи. Зокрема відповідно до інвойсу-проформи від 30 вересня 2015 року позивач 13 жовтня 2015 року оплатив вартість товару на загальну суму 60000 доларів США, але після його відвантаження (в меншому обсязі, ніж передбачалось) залишилась передоплата в сумі 10279,09 грн. Те ж саме й з інвойсом-проформою від 6 жовтня 2015 року, відповідно до якого позивач перерахував своєму контрагенту повну вартість товарів, вказану в цьому рахунку, однак по факту поставки обумовленого товару знову виникла передоплата в сумі 16373,64 доларів США (з урахуванням залишку коштів, які позивач оплатив відповідно до інвойсу проформи від 30 вересня 2015 року). Як встановив суд апеляційної інстанції товар, який позивач отримав на підставі інвойсу № 46380 від 10 листопада 2015 року, є по суті тією продукцією, яку позивач недоотримав на підставі попередньо оплачених проформ-інвойсів від 30 вересня 2015 року і 6 жовтня 2015 року. Тобто розбіжності, на які звернув увагу митний орган, зумовлені тривалими фінансово-господарськими відносинами сторін зовнішньоекономічного контракту, що й знайшло своє відображення у документах, наданих позивачем для їхнього підтвердження.

Стосовно різних найменувань банківських установ у контракті та інвойсі від 10 листопада 2015 року № 46380, то причиною таких відмінностей є те, що контрагент позивача Lila Kagit Sanayi ve Ticaret A.S. користується послугами не лише одного банку, відтак самостійно вирішує на який із належних йому розрахункових рахунків слід перераховувати кошти за товар. Між тим, різні найменування банків, на що звернув увагу відповідач, не впливають на призначення платежів, зокрема не заперечують того, що отримувачем цих коштів є контрагент позивача Lila Kagit Sanayi ve Ticaret A.S. (Туреччина).

З огляду на встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що аргументи Митниці не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, про які зазначає відповідач, не вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Таким чином, відповідач не спростував як правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору (контракту), так і об'єктивної можливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.