12 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м Києва у складі:

головуючого Полтавцевої Г.А.,

суддів Глиняного В.П., Мацелюха П. С.,

з участю прокурора Брезіцького В.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2008 року по розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи,

ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні на протязі 1994 - серпня 1999 років на території України декількох тяжких злочинів: бандитизмі, семи умисних убивствах, замаху на убивства, розбійних нападах.

28 серпня 1999 року ОСОБА_2 був затриманий в Угорщині та екстрадований в Україну, підставами для екстрадиції було обвинувачення його за ст. 69 КК України (ред. 1960 року).

28.02.2000 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 69 КК України була закрита на підставі ст. 213 КПК України, але ОСОБА_2 було взято під варту за обвинуваченням у вчиненні злочинів, які були вчинені до екстрадиції з Угорщини та які не зазначалися в клопотанні слідчих про екстрадицію ОСОБА_2 та видачу його Україні.

Враховуючи, що компетентні органи Угорщини відмовили слідчим органам у їх додатковому клопотанні про надання дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 3а злочини, вчиненні до його екстрадиції, дана обставина на думку слідчого виключала можливість пред"явлення таких обвинувачень, а тому ним 28 липня 2008 року винесено постанову про закриття кримінальної справи на підставі ст. ст. 213, 214 КПК України.

Справа № 10-а- 1601 Категорія ст. 236-6 КПК

Головуючий у першій інстанції Підпалий В.В.

Доповідач Глиняний В.П.

Вказана

постанова була оскаржена ОСОБА_2 до Печерського суду м. Києва з посиланням на невиконання слідчим вказівок викладених в рішеннях судів при направленні справи на додаткове розслідування, що оцінювалось ним як порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2008 року

постанова старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 2S липня 2008 року про закриття справи скасована, кримінальна справа направлена до Генеральної прокуратури України для відновлення додаткового розслідування.

Як зазначив суд, закриваючи кримінальну справу із-за відсутності згоди компетентних органів Угорщини на притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені до екстрадиції його в Україну, слідчий не зазначив у постанові передбачені кримінально-процесуальним законом ( ст. ст. 6, 213 КПК України) підстави, за якими він дійшов висновку про необхідність прийняття такого рішення. Також суд вказав на невиконання органом досудового слідства вказівок судів, які раніше повертали справу для проведення додаткового розслідування: апеляційного Одеської області від 23.05.2005 року; колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14.03.2006 року; апеляційного суду міста Києва від 10.08.2007 року та 31.08.2007 року. Зокрема, вказівок щодо об"єднання кримінальних справ в одне провадження.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді скарги, просить постанову суду скасувати, а скаргу ОСОБА_2 3алишити без задоволення.

Своє прохання прокурор мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при її розгляді допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які зашкодили повно і всебічно розглянути скаргу та прийняти законне рішення: суд не дослідив матеріали справи том № 1 а.с. 113; том № 78, та том №104, які містять матеріали щодо повернення справи на додаткове розслідування та матеріали, які залучені до справи під час додаткового розслідування в 25 томах кримінальної справи № 051200500136. Саме останні матеріали підтверджують виконання досудовим слідством вказівок як апеляційного суду Одеської області від 23.05.2005 року, так і вказівок решти судів. При цьому, прокурор зазначає, що суд не вказав в постанові, які ж дії не виконано органом досудового слідства на вимогу ухвал судів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_1, перевіривши матеріали по розгляду скарги, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 236-6 КПК України, при розгляді скарги на постанову про закриття кримінальної справи, суд зобов"язаний перевірити чи виконані органом досудового слідства при закриття справи вимоги ст. ст. 213, 214 КПК України, і в залежності від отриманого прийняти відповідне рішення.

ст. ст. 213 та 214 КПК України встановлюють, відповідно, підстави для закриття справи та порядок закриття справи.

Скасувавши постанову слідчого про закриття справи суду першої інстанції вказав, що слідчим в постанові не зазначено жодної з підстав, передбачених ст. ст. 213, 6 КПК України для закриття справи, при цьому не виконано вказівки судів, які направляли справу на додаткове розслідування, а звідси - дійшов висновку про необґрунтованість постанови про закриття справи.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він суперечить основним положенням кримінально-процесуального закону, а саме вимогам ст. 5 КПК України, згідно якої особа не може бути притягнута як обвинувачена інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, Європейська конвенція "Про видачу правопорушників" (995_033) (1957 рік), яка ратифікована Україною, є частиною національного законодавства і повинна неухильно виконуватись на її території.

Відповідно до ст. 14 Конвенції, видана іншій державі особа може притягатися до відповідальності лише за той злочин, за яким її було видано.

Як вбачається з відповіді Міністерства юстиції Республіки Угорщина від 24 травня 2005 року, 23 лютого 2006 року Україні, на додаткові клопотання про екстрадицію ОСОБА_2, було відмовлено, з посиланням на порушення ст. 14 Конвенції.

Таким чином, досудове слідство не мало законних підстав продовжувати висувати ОСОБА_2 обвинувачення за злочини, вчинені до його екстрадиції з Угорщини.

Дані обставини не були належним чином враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення і тому воно підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_2 повинна були залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді скарги, задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2008 року якою скасована

постанова старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 28 липня 2008 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2, виділеної Апеляційним судом Одеської області із кримінальної справи № 5999036 за злочини, вчинені до 28 серпня 1999 року, скасувати.

Скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 28 липня 2008 року про закриття кримінальної справи залишити без задоволення.