11-630/2008 Про розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений у стані алкогольного сп'яніння - 23.09.2008 Прийняття

23 вересня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2008 року, яким,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ташине Березанського району Миколаївської області, українця, громадянина України, не судимого,

-засуджено за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с Ташине Березанського району Миколаївської області, українця, громадянина України, не судимого,

-засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/ 2 частини майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт Березнегувате Миколаївської області, українця, громадянина України, не судимого,

-засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/ 2 частини майна, що належить йому на праві власності.

Згідно вироку, ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, визнані винними в тому, що 29 жовтня 2007 року, близько 22 год.30 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за таких обставин.

Побачивши біля будинку АДРЕСА_1 незнайомих хлопців, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою погрози пістолетом заволодіти майном незнайомих раніше хлопців, які йшли їм назустріч, на що останні погодились.

Коли ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 наблизились до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_1 на виконання досягнутої домовленості став погрожувати застосуванням пістолета і пред'явив потерпілим вимоги передачі їм грошей та мобільних телефонів. При цьому, ОСОБА_1 тримав праву руку в кишені так, щоб у потерпілих склалось враження наявності у нього пістолета, а ОСОБА_3 з ОСОБА_4 стояли трохи позаду і своєю поведінкою демонстрували спільність намірів заволодіння майном.

Реально сприймаючи погрозу застосування вогнепальної зброї, потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вимушені були передати нападавшим свої мобільні телефони: " SIMENS AF - 51 "вартістю 300 грн., " NOKIA 1600", за 250 грн . та " MOTOROLA L - 6" вартістю 450 грн .

Засуджений ОСОБА_4, в апеляції, просить вирок суду скасувати, виправдати його за ст. 187 ч. 2 КК України а справу закрити. Посилається на те, що злочину в якому його звинувачують він не скоював і участі в розбійному нападі не приймав.Зтверджує що ОСОБА_3.і ОСОБА_1 не говорили йому про розбійний напад на потерпілих, про що останні вказували в суді що ніякого зговору не було і він не бачив як забирали мобільні телефони у потерпілих оскільки умислу на заволодіння майном потерпілих в нього не було.

Захисник ОСОБА_2, в апеляції, в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, посилається на незначну роль ОСОБА_4 у вчиненні злочину. В той же час, захисник просить цей же вирок скасувати, справу у відношенні ОСОБА_4 закрити. При незгоді з доводами захисту, обрати ОСОБА_4 міру покарання не пов'язану з позбавленням волі й звільнити його з -під варти.

На думку захисника, суд, всупереч вказівки у вироку що ОСОБА_4 не вживав ніяких заходів до заволодіння чужим майном, необ'єктивно оцінив фактичні обставини справи встановлені в судовому засіданні про роль співучасників в злочині і непричетності ОСОБА_4 в зговорі і участі у злочині. Посилається на покази потерпілих, ОСОБА_5, .ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3, пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Засуджений ОСОБА_1, в апеляції, не оспорюючи вчиненого злочину й обставин справи і кваліфікації його дій судом, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання, а саме застосувати ст. 69 КК України. Посилається на те, що суд не в повній мірі врахував обставини, які пом'якшують його покарання, повне визнання своєї вини, каяття, позитивну характеристику з місця проживання, повне відшкодування шкоди, і те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.

Засуджений ОСОБА_3, в апеляції, просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування для виконання вимог КПК (1001-05) і реального надання всіх передбачених кримінально-процесуальним законодавством України прав, зібрати належні та допустимі докази. Вважає вирок суду незаконним і не справедливим. Вказує, що органами досудового слідства і судом допущено ряд порушень кримінально - процесуального законодавства, в тому числі однобічність, неповноту досудового і судового слідства; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання апеляції, який просив вирок змінити та пом'якшити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, пояснення захисника ОСОБА_2 на підтримання своєї апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_4 і апеляції ОСОБА_4, міркування прокурора Буца Г.О. про залишення апеляцій засуджених та захисника ОСОБА_2 без задоволення а вироку без зміни, вивчивши матеріали справи, та додатково надані апеляційній інстанції (позитивні характеристики на ОСОБА_4 під час його навчання в ліцеї з 01.09. 2004 року по 28.06. 2007 року, та з місця його проживання, і копію свідоцтва про смерть його батька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 -НОМЕР_1, від 30 липня 2008 p., обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_3 ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні ними злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України за обставин викладених судом відповідає матеріалам справи і грунтується на ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.

Доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що він не чув про пропозицію ОСОБА_1 заволодіти мобільними телефонами потерпілих під погрозою пістолета і не вчиняв розбійного нападу, і про те, що він говорив ОСОБА_1 і ОСОБА_3 що цього робити не треба, є необгрунтованими і спростовуються слідуючими доказами:

-заявами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 до начальника Заводського РВ УМВС України в Миколаївській області (а.с. 3-5)з яких видно, що потерпілі просять вжити заходів до незнайомих осіб, які 29.10. 2007 року приблизно в 22год.ЗО хвилин між вул. ОСОБА_11 і ОСОБА_12 відкрито з застосуванням фізичного насилля заволоділи їхніми мобільними телефонами, а також бейсболкою ОСОБА_7;

-показаннями ОСОБА_4 на досудовому слідстві під час його допиту як підозрюваного і обвинуваченого (а.с. 54- 55, 65-66) який визнавав, що 29.10. 2007 року, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 та йому (ОСОБА_4)заволодіти мобільними телефонами незнайомих хлопців які йшли їм назустріч. ОСОБА_1 і він погодилися. Порівнявшись з хлопцями, ОСОБА_1 підійшов до останніх і сказав, що у нього в кишені є пістолет, і якщо вони не віддадуть свої мобільні телефони, то він дістане його. ОСОБА_1 імітував що в нього є пістолет, тримав руку в кишені і робив вигляд що дістане з неї пістолет. Три хлопця віддали свої мобільні телефони ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

-показами ОСОБА_1 який як на попередньому слідстві в якості підозрюваного і обвинуваченого так і в судовому засіданні зтверджував, що 29.10. 2007 року була попередня домовленість між ним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про заволодіння мобільними телефонами потерпілих, під погрозою пістолета, за який він видавав палець в кишені, щоб у потерпілих склалося враження наявності пістолета(а.с. 58-59, 77-78). Внаслідок таких дій потерпілі самі віддали їм три мобільні телефони -Нокіа, Моторола і Сіменс;

-даними протоколів обшуку (а.с. 42) і (а.с.46) з яких видно, що 30.10. 2007 року в присутності понятих під час обшуку у ОСОБА_3 вилучено мобільні телефони "Nokia сірого кольору- імей НОМЕР_2; "Simens" AF 51, імей НОМЕР_3; а у ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон "Моторола Л.6" сірого кольору, імей НОМЕР_4;

-протоколом огляду вилучених мобільних телефонів потерпілих від 01.11.2007 р. і постановою слідчого про визнання до справи речових доказів(а.с. 97-99)з яких вбачається, що мобільні телефони "Nokia 1600" сірого кольору, "Siemens AF -51" чорно-сірого кольору, "Motorola L 6" темно-сірого кольору передані на зберігання потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_5 показав в судовому засіданні. що 29.10. 2007 р. увечері, підсудні стали їм погрожувати зброєю, вимагали віддати їм мобільні телефони Він дійсно сприйняв цю погрозу пістолетом як реальну і гостро відчув страх. Про те що у них є зброя сказав ОСОБА_3 ОСОБА_7 віддав телефон ОСОБА_1 Після дослідження судом протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 (а.с. 258-260), потерпілий підтвердив що зміст даного протоколу від 29.01. 2008 року, відповідає дійсності. Як вбачається з підпису захисника ОСОБА_2 яка брала участь захищаючи інтереси обвинуваченого ОСОБА_4, застережень у захисника не було.

Крім того, свідок ОСОБА_8 показав в судовому засіданні, що їх залякували пістолетом, він дуже злякався. Телефони у потерпілих забирали одночасно декілька підсудних. У бійці після вилучення у них мобільних телефоні брали участь всі троє нападавших в тому числі і ОСОБА_4. Що третій підсудний забрав кашкет ОСОБА_7 та трохи відійшов, було видно він нервував. Потім, він бачив цей кашкет на землі, мабуть злетів під час бійки.

СвідкиОСОБА_13пояснив в судовому засіданні, що 29.10. 2007 року під час чергування в М.Миколаєві, він разом з ОСОБА_9 на розі вулиць ОСОБА_11 та проспекту Леніна затримали 3 затриманих, та троє потерпілих. Під час огляду у затриманих було виявлено 3 мобільні телефони, зброї не було. Потерпілі вказали на телефони як на свої, телефони вилучили. Підозрювані перебували в стані легкого алкогольного сп'яніння. Потерпілі казали що підозрювані погрожували їм застосуванням пістолету, але зброю вони не бачили.

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що 29.10. 2007 року в складі автопатруля брав участь в затриманні учасників бійки, в якій брали участь З нападавших і 4 потерпілих. Зброю не знайшли. ОСОБА_3 вів себе непристойно, висловлювався нецензурною лайкою, намагався втекти.

Наведеним у вироку доказам суд дав оцінку в їх сукупності обгрунтовано визнавши правдивими показання потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_1 про обставини вчинення засудженими злочинних дій оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини вчиненого засудженими злочину у справі встановлені вірно, а дії засуджених кваліфіковані правильно за ч.2 ст. 187 КК України, як напад(розбій) з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу.

Тому доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про однобічність розгляду справи, неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, як таких що вплинули на правильність судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, тобто такими що не грунтуються на матеріалах справи.

З матеріалів справи видно, що під час досудового слідства ОСОБА_3 не заявляв клопотань про неповноту досудового слідства, і взагалі відмовлявся давати показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому злочину. Не заявляв таких клопотань і його захисник.

Більше того, як видно з даних протоколу судового засідання(а.с. 388-389) що ОСОБА_3 визнавав себе винним у вчиненні розбою. Свої показання досліджені судом на а.с.50-51, 71-72, 169-170 визнавав дійсними. Вказував про те, що не може пояснити чому відмовлявся від проведення очних ставок.

З урахуванням зазначених обставин справи колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації злочинних дій засуджених з ч.2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, як того просить в апеляції захисник ОСОБА_2., оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що засуджені заволоділи майном потерпілих, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілих, які зазнали нападу.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 65 КК Україн суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, й обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні засудженим покарання, суд зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину який відноситься до категорії тяжкого, його характер, наслідки та ступінь здійснення злочинних намірів, роль і ступінь участі кожного з підсудних, дані про особи винних, їхні позитивні характеристики з місця проживання, що заподіяна злочином шкода відшкодована в повному обсязі під час досудового слідства, і призначив їм мінімальну міру покарання передбачену санкцією ч.2 ст. 187 КК України.

Колегія суддів вважає, що покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 призначено без належного урахування всіх обставин справи і даних про особу засуджених, та є занадто суворим.

Хоча ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин, в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, але суд недостатньо врахував, дані про особу винних, що матеріальна шкода відшкодована, що хоча ОСОБА_1 і був ініціатором злочину а ОСОБА_3 активним учасником злочину, проте вони через втрату батьків виховувалися до повноліття в родині дядька, що ОСОБА_1 повністю визнавав вину на досудовому слідстві і в суді першої інстанції, що ОСОБА_4., ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають соціально корисні зв'язки, і що засуджені раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності.

Суд зазначивши у вироку про те, що ОСОБА_4 був менш активним учасником злочину, фактично це не врахував при призначенні покарання.

Колегія суддів вважає за необхідне саме вищевказані обставини у відношенні засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 69 КК України визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, з урахуванням даних про особу винних, а у відношенні ОСОБА_4 і додатково надані захисником позитивні довідки характеристики з місця його навчання, та з місця проживання та призначити засудженим основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 187 КК України. А саме, ОСОБА_1 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна належного йому на праві власності; ОСОБА_3 -5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна належного йому на праві власності;

ОСОБА_4 4 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна належного йому на праві власності.

Заявлені до апеляційної інстанції клопотання про передачу засудженого ОСОБА_4 на поруки жителям смт. Березнегуватого Миколаївської області і трудовому колективу ФГ "Орбіта" Березнегуватського району Миколаївської області, не підлягають задоволенню, в зв'язку з тим, що засудженим вчинено злочин який по класифікації злочинів згідно п.4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.

Суттєвих порушень кримінально-процесуального законодавства під час досудового слідства і в судовому засіданні, які могли б потягти скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити повністю. Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду М.Миколаєва від 24 липня 2008 року у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, змінити.

ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити покарання до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві власності;

ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити покарання до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві власності;

ОСОБА_4 за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити покарання до 4(чотирьох) років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві власності.