Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ільченка А.М.

суддів Кекуха В.Ф., Суходольського М.І.

за участю прокурора Суботіної С.А.

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, що підтримав державне обвинувачення в суді 1 інстанції на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2008 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Азербайджанця, громадянина України, уродженця м. Агджабеді, Республіка Азербайджан, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, жителя АДРЕСА_1, військовозобов'язаного, не судимого, засуджено та визнано

винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 307 ч.2 КК України і призначено покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в два роки із забороною виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та з'являтися на реєстрацію.

Вирішена доля речових доказів. Постановлено рішення про стягнення з засудженого судових витрат на суму 516 грн. 60 коп.

Згідно вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він незаконно придбавши у невстановленому слідством місці, часі та способом особливо небезпечний наркотичний засіб діацетилморфін (героїн), зберігав його з метою збуту, який умисно, з корисливих мотивів, в ході оперативної закупки 20 березня 2008 року близько 15 години 30 хвилин в м. Звенигородка Черкаської області, поблизу будинку АДРЕСА_2 продав ОСОБА_2 за 200 грн. Тим самим ОСОБА_1 незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб, вагою 0, 042233 грам.

Прокурор, що приймав участь у розгляді справи по першій інстанції, в своїй апеляції посилаючись на те, що ОСОБА_1 раніше був судимий, просить скасувати вирок за невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі

засудженого внаслідок мякості та призначити засудженому покарання в межах санкції статті 307 ч.2 КК України. В доповненні до апеляції прокурор просить із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 6 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, засудженого, перевіривши матеріали справи та апеляційні посилання, судова колегія, вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину при обставинах вказаних у вироці підтверджена визнавальними показами самого засудженого, показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 іншими доказами і ніким не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ст. 307 ч.1 КК України вірно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, яка характеризується позитивно. Вірно врахував суд і пом'якшуючі винність ОСОБА_1 обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Суд вірно враховуючи ці обставини та те, що фактично, хоча ОСОБА_1 мав умисел на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, але намагався його збути в невеликих розмірах, в перший раз і його дії були припинені працівниками правоохоронних органів.

Судова колегія не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 раніше судимий, оскільки хоча він і притягався раніше до кримінальної відповідальності, але в силу ст. 89 КК України судимість погашена і він вважається не судимим.

Суд обираючи ОСОБА_1 покарання за ст. 307 ч.2 КК України призначив йому до відбування п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна, не вказавши, що застосував до засудженого ст. 69 КК України.

Разом з тим суд застосував до засудженого ст. 75 КК України і звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в два роки.

Згідно ст. 77 КК України, у разу звільнення засудженого від відбування покарання основного, до нього не можуть застосовуватися додаткові покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, обране судом покарання ОСОБА_1 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а підстав для посилення йому покарання, про що йдеться в апеляційній скарзі по матеріалах справи не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, судова колегія,

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення. А вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2008 року відносно ОСОБА_1, - без змін.